ПРЕДМЕТНА СФЕРА ІСТОРИКО-ПРАВОВОГО ПІЗНАННЯ: ТРАДИЦІЇ Й ОНОВЛЕННЯ (ЕПІСТЕМОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ)

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена, насамперед, тим загальновизнаним положенням філософії науки, що рефлексія самої науки стосовно власних пізнавальних проблем, інакше кажучи, її самопізнання, яке сприяє приросту й розвитку знань, є одним з найважливіших критеріїв науковості останніх. Безсумнівно, історичне пізнання права, яке дає уявлення про еволюцію тих чи інших правових феноменів, є важливою умовою розуміння їх сутності, оскільки найчастіше сучасний стан цих феноменів несе на собі, так чи інакше, відбиток минулого. Однак виконання цієї пізнавальної функції значною мірою зумовлюється тим, наскільки ефективно розв’язується наукою завдання розробки власних епістемологічних проблем.

Нині одним з найважливіших завдань української юридичної науки вважається розробка її методологічних проблем. Це цілком стосується й історичного розділу правознавства, тому що він сьогодні досить гостро відчуває потребу в глибоких дослідженнях епістемологічних проблем, нерозв’язаність яких призводить до поширення в історичних дослідженнях права світоглядної невизначеності, описовості, вузького емпіризму. Актуальність розробки цих проблем особливо гостро постає у зв’язку зі змінами, що відбулися за останнє десятиліття в суспільному житті країн пострадянського простору і призвели до звільнення від методологічної гегемонії марксизму. Адже в епістемологічній ситуації, яка сформувалась в історико-правовій науці, утворився своєрідний теоретико-методологічний вакуум: стара методологія показала свою однобічність, обмеженість, а оволодіння новою виявилося аж ніяк не простим. Нині розуміння проблем історичного пізнання взагалі, історико-правового пізнання зокрема, переживає певні метаморфози, пов’язані, з одного боку, з відмовою від марксизму, а з іншого – зі злетом постмодернізму, що зі своїми радикальними вимогами додає нової гостроти проблемам історичного пізнання.

Безперечно, усі сучасні теоретико-методологічні проблеми історико-правового пізнання, пов’язані як із його предметом, так і з методом, мають чітко формулюватись і вирішуватись. Проте у даному дисертаційному дослідженні центральною обрана лише одна група епістемологічних проблем, а саме – та їх частина, яка пов’язана тільки з предметом історико-правового пізнання. Цей вибір є гносеологічно невипадковим. Проблема будь-якої області соціального пізнання, на думку більшості дослідників, полягає, зрештою, й у пошуку відповідних методів осягнення його предмета. При цьому надто важливою є адекватність цих методів специфіці предмета науки. Адже і сам зміст кожної якісно специфічної області пізнання певною мірою обумовлюється діапазоном предметної сфери дослідження: наукові міркування про досліджувану реальність обов’язково передбачають її предметну визначеність, тобто в першу чергу відповідь на питання, “щу пізнається”, і лише потім – “як пізнається”. Тому серед епістемологічних проблем будь-якої науки, зокрема, історико-правових наук, одне з чільних місць належить питанню про визначення предмета науки, концептуальне обґрунтування її предметної сфери.

В українській та російській науковій юридичній літературі (у роботах Н.М. Азаркіна, В.Д. Бабкіна, Г.Б. Гальперіна, А.І. Корольова, Д.І. Луковської, О.Ф. Скакун, М.М. Страхова, І.Б. Усенка, О.Н. Ярмиша та ін.), а також у західному правознавстві (у роботах Е.Аннерса, Г.Бермана, Ф.Кемпіна, Х. Конрада та ін.) розглядалися лише окремі аспекти зазначеної проблеми, зокрема аналізувалися предметні особливості тієї чи іншої історико-правової дисципліни; але водночас багато питань зовсім не досліджувались. Немає також жодної монографічної роботи, в якій би достатньо повно і глибоко розглядалися проблеми предмета історико-право­вого пізнання в комплексі, на основі цілісного концептуального висвітлення проблеми. Це дисертаційне дослідження і є спробою до деякої міри заповнити цю прогалину.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри теорії та історії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка “Актуальні проблеми історії держави і права України, історії політичних і правових учень та зарубіжної історії” (номер держреєстрації 0103U005943).