СОЦІАЛЬНА ТА ПРАВОВА ДЕРЖАВА: ПИТАННЯ СПІВВІДНОШЕННЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Актуальність теми дослідження для вітчизняної юридичної науки обумовлюється конституційним визначенням України як демократичної, соціальної, правової держави, завдяки чому відповідний напрямок розвитку держави і громадянського суспільства, демократичний характер взаємовідносин між ними набуває фундаментальної визначеності.

Зважаючи на те, що успіх втілення будь-якої ідеї безпосередньо залежить від належного ступеня її теоретичної розробленості, реалізація концепції соціальної, правової держави на сучасному етапі державотворення в Україні стримується, зокрема, відсутністю узгодженої, науково обґрунтованої позиції стосовно змісту цієї моделі державності, специфічних умов її формування і функціонування, а також напрямків подальшого розвитку. Як наслідок на сучасному етапі становлення української державності особливої актуальності набувають дослідження умов і тенденцій розвитку держави, їй іманентних та історично мінливих ознак, визначення напрямків її подальшого розвитку. Потребують оновлення та узагальнення знання, отримані в процесі визначення оптимальних форм і методів діяльності держави у різних країнах. Особливий інтерес при цьому становлять закономірності, що виявляються при поєднанні моделей соціальної та правової держави. Звернення до тематики соціальної правової держави має також і важливе прикладне значення, оскільки пов’язане із можливістю переведення певних ідей з формально теоретичного у практичний вимір, що матиме для України важливі теоретичні і практичні наслідки.

Ступінь розробленості проблематики правової держави традиційно вважається надзвичайно високим. Теоретичну основу дисертації становили результати фундаментальних досліджень таких видатних мислителів минулого, як Цицерон, Т. Гоббс, Г. Гроцій, Дж. Локк,          Ш.-Л. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо, І. Кант, Г. В. Ф. Гегель, К. Т. Велькер,     Р. фон Моль, Л. фон Штайн, Ад. Пренс.

У процесі дослідження автором використовувалися також праці таких видатних вітчизняних правознавців дореволюційного періоду, як  В. М. Гессен, Б. О. Кістяківський, С. А. Котляревський, П. І. Новгородцев, М. І. Палієнко,  Г. Ф. Шершеневич, а також розробки сучасних науковців, зокрема В. Д. Бабкіна, Р. Ф. Гринюка, А. П. Зайця,  В. В. Копєйчикова, М. І. Козюбри, Л. С. Мамута, В. П. Милецького, О. З. Панкевича, П. М. Рабіновича, О. Ф. Скакун, О. В. Скрипнюка,  В. Я. Тація, Ю. С. Шемшученка,  І. В. Яковюка та інших.

Разом з тим аналіз праць вказаних авторів дає підстави зробити висновок, що існує нагальна потреба у подальшій розробці проблеми, зокрема у формуванні нових підходів стосовно розуміння сутності і соціального призначення соціальної правової держави, встановлення співвідношення між її складовими, що дає підстави виокремити ряд нових напрямків у розробці проблеми. У цілому необхідно визнати, що теорія правової держави недостатньо розроблена саме в аспекті визначення співвідношення між соціальною і правовою державою. Це обумовлює потребу в монографічному, комплексному дослідженні змісту та системоутворюючих ознак соціальної та правової держави, встановлення співвідношення між ними, що дасть змогу визначити оптимальні шляхи її реалізації у вітчизняній практиці державотворення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до фундаментальної теми «Правові основи організації та функціонування органів держави» (номер державної реєстрації №0100U006579), затвердженої постановою бюро Президії АПрН України № 11/2-б від 29.11.2000 р. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України 20.12.2004 р. (протокол № 12).