ТЕМПОРАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРАВА

Краткое содержание

Актуальність теми. Розвиток права і держави в епоху постмодерну висуває нові вимоги до методології наукових досліджень, вимушує використовувати нові підходи, зокрема, запозичувати досягнення інших сфер знання; проявляється необхідність у вивченні феноменів, що пов'язані із правом, але не є цілком юридичними. Таким чином, нового прочитання дістає проблема темпоральних характеристик права, розглянута на теоретичному рівні в новому ракурсі: якщо більшість існуючих досліджень зачіпає окремі темпоральні питання (дія права в часі, вчення про строки тощо), то в цій роботі пропонується комплексний аналіз проблеми взаємодії права і часу – від темпорального виміру правової реальності до буття права в часі і вивчення способів управління темпоральними параметрами діяльності.

Вихід за межі позитивістського розуміння права дозволяє глянути на право у зв'язку із іншими явищами фізичного і соціального світу, а цим обумовлюється необхідність розгляду часу в самих різних його проявах. Час для юриста має перестати бути тільки зручним інструментом для фіксації або вимірювання тривалості юридичних фактів, у якому важливі лише його метричні властивості. Час – це також і середовище, у якому перебуває право, вимір правової реальності, елемент, що забезпечує правову наступність; він характеризує не лише явища зовнішнього світу, але й виступає найважливішою складовою правової свідомості. Можна говорити про наявність особливого правового часу – неймовірно багатогранного явища, що поєднує ознаки об'єктивного і суб'єктивного, – пізнання специфіки якого відкриває нові можливості для юриспруденції і має значення як для теорії і філософії права, так і для галузевих юридичних наук.

Пошук і вивчення особливостей правового часу не може розглядатися як самоціль, оскільки результати таких досліджень можуть бути використані при науковій розробці проблем правової свідомості і правової культури; правового розвитку і наступності; реалізації і застосування права; інтерпретації правових норм тощо.

Ступінь розробленості проблеми темпоральных характеристик права визначають праці вітчизняних і закордонних вчених і філософів. Серед найбільш вагомих можна виділити роботи С. С. Алєксєєва, Д. М. Бахраха, В. А. Бачиніна, Ж.-Л. Бержеля, Є. В. Васьковського, П. П. Гайденко, В. П. Грибанова, Л. М. Гумільова, Є. Ю. Догадайла, І. Є. Енгельмана, О. В. Ісаєвої, В. Б. Ісакова, М. М. Коркунова, В. В. Луця, С. І. Максимова, О. В. Малька, Ю. Б. Молчанова, Н. Неновські, Ю. М. Оборотова, Г. І. Петрова, С. П. Погребняка, А. В. Полякова, Ю. О. Пономаренка, О. В. Пушняка, П. М. Рабиновича, В. В. Сорокіна, Т. Л. Тенілової, А. О. Тілле, П. П. Цитовича, Б. Б. Черепахіна, Г. Ф. Шершеневича, А. Є. Якубова та ін.

Емпіричною базою роботи є Конституція і чинне законодавство України, пам'ятники права, іноземне законодавство, міжнародно-правові документи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницької програми ОНЮА на 2006-2010 рр. «Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті» (державний реєстраційний номер 0106U004970) і є складовою частиною наукової теми кафедри теорії держави і права Одеської національної юридичної академії «Традиції та новації у правовому житті України (теоретичний аспект)».