КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА НА СВОБОДУ НАУКОВОЇ ТВОРЧОСТІ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертаційного дослідження. З проголошенням незалежності Україна стала на шлях демократичних перетворень, формування соціальної та правової держави. Одним із головних ціннісних орієнтирів у досягненні цього є права і свободи людини і громадянина. За Основним Законом України саме права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Важливе місце у системі конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні займає право на свободу наукової творчості. Наука в сучасному світі – важливий чинник соціально-економічного та культурного розвитку особистості, формування громадянського суспільства, економічної могутності та політичної незалежності держави, що разом становлять фундамент її національної безпеки.

Актуальність дослідження теоретичних та практичних проблем, пов’язаних із конституційним закріпленням та реалізацією права людини і громадянина на свободу наукової творчості в Україні, зумовлена: по-перше, глобалізацією доктрини прав людини у сучасному світі; по-друге, необхідністю створення цілісної сучасної теорії системи основних прав та свобод людини і громадянина; по-третє, необхідністю концептуального аналізу права людини і громадянина на свободу наукової творчості, визначення місця цього права в системі прав і свобод людини і громадянина та розробки наукової моделі механізму його реалізації; по-четверте, потребою вдосконалення чинного законодавства як у галузі прав людини, так і у сфері науки і наукової діяльності, приведення його у відповідність до принципів, проголошених чинною Конституцією України; по-п’яте, процесами інтеграції України у світове співтовариство та іншими чинниками. Сукупність названих чинників зумовила вибір теми дослідження.

У вітчизняній юридичній літературі проблеми прав та свобод людини і громадянина завжди займали чільне місце. Вони знайшли відображення, зокрема, у працях фахівців теорії держави і права та конституційного права, а саме: М. В. Вітрука, В. Н. Денисова, Б. С. Ебзєєва, В. І. Євінтова, В. С. Журавського, Т. М. Заворотченко, Н. І. Карпачової, М. І. Козюбри, А. М. Колодія, Т. А. Костецької, В. М. Кудрявцева, С. Л. Лисенкова, О. А. Лукашової, Г. В. Мальцева, М. І. Матузова, П. О. Недбайла, Н. М. Оніщенко, В. Ф. Опришка, М. П. Орзіха, В. А. Патюліна, В. Ф. Погорілка, Ж. М. Пустовіт, П. М. Рабіновича, М. І. Ставнійчук, А. П. Таранова, Ю. М. Тодики, О. Ф. Фрицького, В. В. Цвєткова, Ю. С. Шемшученка, Н. Г. Шукліної, І. О. Шумака та ін.

Однак у цих працях проблеми реалізації права людини і громадянина на свободу наукової творчості розглядаються лише дотично і несистемно. Дана дисертаційна робота фактично є першим комплексним науковим дослідженням відповідних проблем, заснованим на аналізі здобутків як вітчизняної, так і зарубіжної юридичної науки. Із зарубіжних авторів використані, зокрема, праці Е. Агацці, Д. Й. Амбрасене, Е. Денісона, Г. Беккера, Дж. Я. Гараджаєва, Й. Ізензеє, В. Ж. Келлє, Т. Шульца та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося як складова тематики досліджень відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України з науково-дослідної теми „Конституційно-правові відносини в Україні” (номер державної реєстрації 0106U004754).