КОНФІСКАЦІЯ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення України як правової держави, визнання принципу верховенства права, подальша інтеграція України до світового співтовариства вимагають запровадження нових підходів до формування правової політики, пошуку сучасних засобів впливу на розвиток суспільних відносин. При цьому обов’язковими умовами таких дій слід уважати як максимальне забезпечення проголошених у Конституції України прав, свобод особи, так і вжиття відповідних заходів, спрямованих на усунення будь-яких шкідливих чинників впливу на особу та її права, на існування суспільства та держави.

Одним із таких елементів правової політики держави, що володіє достатніми можливостями забезпечення стабільності розвитку суспільних відносин та здатністю сприяти захисту прав особи, суспільства, держави, є кримінально-правова політика. Останнім часом її розвиток іде шляхом гуманізації закону про кримінальну відповідальність, впровадженням нових форм та засобів впливу на злочинність. Саме тому перед наукою кримінального права постає важливе завдання, яке має велике теоретичне та практичне значення: відповідна до сучасних умов реалізація принципів кримінального права.

У цьому контексті набуває актуальності питання, що стосується реалізації відповідно до положень Основного Закону та принципів кримінального права тих примусових заходів, які застосовуються до особи, що вчинила злочин. І не останнє місце серед цих питань займають проблеми досягнення цілей кримінального покарання, його ефективності, а також його відповідності сучасним уявленням про роль та місце примусу у відносинах держави і особи. До того ж за сучасних умов загострення криміногенної ситуації в країні, істотного поширення організованої, також і економічної злочинності, актуальною є проблема пошуку дієвих засобів боротьби із її проявами, зменшення ступеня впливу її на особу, суспільство, державу, відшкодування тих збитків, що завдає їм злочинність. Це досягається через дію як усієї системи кримінально-правових заходів впливу, так і окремих її складових – покарань.

Історичний досвід, практичні напрацювання інших країн, власне правове минуле в межах системи кримінальних покарань дозволяють виділити конфіскацію майна, що знайшла своє закріплення як додаткове покарання в сучасному законі України про кримінальну відповідальність.

Але слід зауважити, що впродовж свого існування конфіскація майна, з огляду на її специфічний характер, зумовлений особливостями її соціально-економічного змісту, правової форми реалізації, зазнавала істотних змін: від широкого її застосування до повного виключення зі сфери закону про кримінальну відповідальність. У науці кримінального права і в дореволюційний період, за радянських часів та в наш час покарання у вигляді конфіскації майна було і є предметом гострих дискусій, зокрема щодо її ролі та ефективності як кримінального покарання, доцільності існування в сучасних умовах, обсягу та сфери застування в законі про кримінальну відповідальність, форми та змісту її правової регламентації свою позицію висловлювали: М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.М. Веселова, О.Г. Волеводз, О.В. Волох, X.І. Гаджієв, І.М. Гальперін, А.А. Гулий, Н.М. Гуторова, В.С. Давідов, В.Н. Дрьомін, В.К. Дуюнов, О.Ф. Килимок, Б.О. Кирись, О.Ф. Кістяківський, О.С. Костромін, А.В. Кузнецов, Д.В. Ліпатов, О.В. Лужбін, Ф.М. Марчук, Ю.Б. Мельникова, В.В. Мілінчук, А.Г. Міхайлянц, М.І. Панов, В.О. Пімонов,  А.М. Савельєва, Д.І. Самгіна, П.О. Скобліков, М.С. Таганцев, О.Л. Цветинович, П.В. Цимбал, М.П Черненок., І.Я. Фойницький, О.І. Шинальський, П.С. Яні тощо. До речі, слід зауважити, що наслідком таких коливань серед науковців, практиків, законодавців стало те, що в Російській Федерації у 2003 р. конфіскація майна була взагалі виключена з закону про кримінальну відповідальність, але вже у 2006 р. знову повернута до нього, хоча в дещо іншому вигляді. Тому можна констатувати той факт, що в праві постсоціалістичних держав, зокрема і України, проблеми, пов'язані з тим чи іншим аспектом існування конфіскації майна, у кримінальному праві та законодавстві є до кінця не вирішеними. Свідченням цього є істотні недоліки, які мають місце під час реалізації норм, що стосуються конфіскації майна, у практичній діяльності органів досудового розслідування, суду, державних виконавців. Більше того, можна вказати на зменшення ефективності застосування цього покарання в частині його впливу на злочинність.

Ураховуючи наведене, можна констатувати наявність нагальної проблеми, сутність якої стосується вдосконалення нормативно-правової регламентації додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, що пов’язано з необхідністю проведення науково обґрунтованого дослідження, спрямованого на аналіз існуючих щодо цього покарання точок зору науковців, історії його розвитку та сучасної практики його реалізації. Ця проблема також стосується врахування сучасної тенденції гуманізації кримінального законодавства при одночасному посиленні заходів кримінально-правового впливу на випадки вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, за умови забезпечення пріоритету захисту прав, свобод та законних інтересів людини.

Викладені міркування, що свідчать про недостатню розробленість питання нормативної регламентації конфіскації майна в кримінальному законодавстві України зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні і практичні проблеми дисертації досліджувалися в межах виконання планів науково-дослідної роботи кафедри кримінального права та кримінології Одеського юридичного інституту Харківського національного університету за темою «Актуальні проблеми реалізації кримінальної відповідальності», яка є складовою частиною плану науково-дослідної роботи Одеського юридичного інституту ХНУВС за темою «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (державний реєстраційний номер 0103V002568).

Обраний напрям дослідження ґрунтується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента від 25 грудня 2000 р. (№ 1376/2000), Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006-2008 роки, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 березня 2006 року (№ 166-р), Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. (№ 1767).