РОЛЬ ОРГАНІВ ВУНК, ДПУ, НКВС УСРР (УРСР) У ЗДІЙСНЕННІ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ НА СЕЛІ (1919-1939 РР.)

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На шляху незалежності та демократизму Україна основним своїм обов’язком проголосила захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина. Водночас наша держава перебуває в складних соціально-політичних та економічних умовах. Це зумовлено низкою причин, зокрема інтенсивним зростанням корупції та злочинності. Для розв’язання зазначених та інших проблем влада має зосередити зусилля не на надзвичайних, репресивних заходах, а на вдосконаленні законодавства, дотриманні законності, ефективній реалізації правових норм тощо.

Однією з основних функцій держави, разом із забезпеченням правопорядку й законності є збереження та зміцнення національної безпеки. Зважаючи на негативний історичний досвід (залучення органів внутрішніх справ та державної безпеки до здійснення репресивними заходами політики влади, ігнорування демократичних засад, прав і свобод громадян), слід зазначити, що політичні маніпуляції їх діяльністю та спотворення правоохоронного призначення загрожують руйнуванням основ гуманізму і справедливості, системи ціннісних орієнтацій, унеможливлюють невідворотність покарання за злочини тощо. Переконливим прикладом цього є діяльність силових структур України з реалізації політики держави на селі в 1919–1939 рр. Особливості функціонування останніх, з одного боку, підтверджують важливість їх ролі у зміцненні та підтриманні правопорядку, з другого – доводять неприпустимість надання їм повноважень надзвичайного характеру, перетворення на карально-репресивний апарат для виконання завдань політичного характеру.

На початку 20-х рр. минулого століття органи ВУНК, ДПУ, НКВС УСРР активно залучаються до здійснення політики держави шляхом усунення, а часто знищення опонентів влади, насамперед незадоволеного реформами повсталого селянства. Із запровадженням НЕПу робляться певні спроби визначення принципів функціонування цих виконавчих органів та їх правозастосовної діяльності в умовах демократизації суспільного життя. Однак з часом спостерігається поступове згортання демократичних процесів, формування законодавчої бази, яка забезпечувала репресивно-каральну діяльність ДПУ та НКВС УСРР (УРСР) у ході колективізації, розкуркулення, голодомору та подальшого функціонування колективних сільських господарств.

Актуальність дослідження зумовлена активізацією інтересу суспільства до означеного періоду, ухваленням Закону України “Про голодомор 1932–1933 рр. в Україні” від 28 листопада 2006 р., згідно з яким голодомор 1932–1933 рр. визначений як геноцид Українського народу. Розкриття та донесення до громадян країни і світової спільноти механізмів організації національної трагедії кінця 20-х – початку 30-х рр. має об’єднати народ у розбудові правової демократичної держави, громадянського суспільства, тих соціально-політичних інституцій, які унеможливлюватимуть реставрацію тоталітарного режиму.

Незважаючи на те, що еволюцію правового статусу, структури, функцій та діяльність органів ВУНК, ДПУ, НКВС УСРР (УРСР) досліджувала значна кількість науковців, низка аспектів нормативно-правових основ їх розвитку та функціонування залишилися недостатньо вивченими. Їх об’єктивне висвітлення, аналіз дозволять показати місце та роль зазначених органів серед інших державних інституцій у здійсненні політики радянської влади на селі в 1919–1939 рр. Це сприятиме уникненню повторення помилок минулого у державотворчих процесах, у тому числі під час реформування правоохоронних органів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає завданням Цільової комплексної програми НАН України № 0186.0.070872 “Актуальні проблеми історії Українського національного державотворення”. Робота виконана згідно з планом науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт КНУВС на 2006–2008 рр.