ПРАВООХОРОННІ ВІДНОСИНИ: ПОНЯТТЯ, ЇХ ОСОБЛИВОСТІ ТА ВИДИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Із здобуттям незалежності українське суспільство  стало на шлях розбудови правової держави, одним із основних принципів якої є реальність прав, свобод, обов’язків і законних інтересів людини і громадянина. Втілення цього принципу в життя вимагає від держави не лише декларування прав, свобод, обов’язків і законних інтересів людини і громадянина в законодавчих актах, але й створення дієвих та ефективних механізмів їх реалізації, охорони та захисту. Заходи держави, спрямовані на профілактику правопорушень, їх припинення, відновлення порушених прав та притягнення винних до юридичної відповідальності, здійснюються, зазвичай, у межах правоохоронних відносин, що актуалізує проблему їхнього комплексного дослідження на рівні загальнотеоретичної юридичної науки.

У ч. 2 ст. 3 Конституції України головним обов’язком держави проголошено утвердження і забезпечення прав і свобод людини, що розширило можливості контрагента в аспекті їх охорони та захисту, в тому числі з використанням міжнародних судових органів. Це, в свою чергу, вимагає від держави вдосконалення її правоохоронної системи та підвищення ефективності правоохоронної діяльності, формою якої є правовідносини відповідної функціональної спрямованості.

У сучасній юридичній науці все більшого значення набуває плюралізм підходів до праворозуміння, який визнає існування права не лише на інституціональному рівні у вигляді правових норм, але й на матеріальному рівні, у вигляді конкретних  правовідносин – правового зв’язку суб’єктивних прав і обов’язків, що із сфери можливого трансформуються в реальність за допомогою правомірної поведінки різних суб’єктів права, у тому числі судових і правоохоронних органів держави, які покликані відреагувати на кожний факт вчинення правопорушення і дати належну правову оцінку поведінці винних осіб.

Проблема правовідносин, зважаючи на її важливість та складність, завжди знаходилась у центрі уваги фахівців у галузі загальнотеоретичної юридичної науки. Серед різних аспектів наукових досліджень проблеми правовідносин основний акцент було зроблено на розкритті їхнього змісту, взаємозв’язку з нормами  права і суспільними відносинами,  їх класифікації, з’ясуванні структури (суб’єктного складу, об’єкта, змісту), а також визначенні місця правовідносин у механізмі правового регулювання. Вагомий внесок у розробку цих питань зробили такі дослідники, як С.С. Алексєєв, М.Г. Александров, Б.Т. Базилєв, О.Г. Братко, Є.В. Бурлай, Ю.І. Грєвцов, А.П. Дудін, О.С. Іоффе, С.Ф. Кечек’ян, М.І. Козюбра, А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, В.В. Лазарєв, М.І. Матузов, Н.М. Оніщенко, Ю.С. Решитов, Л.М. Розин, О.Ф. Скакун, Ю.Г. Ткаченко, Ю.К. Толстой, Р.Й. Халфіна, М.Д. Шаргородський, Л.С. Явич та ін. Необхідно відзначити і тих учених-юристів, роботи яких певною мірою торкаються проблематики правоохоронних відносин: О.В. Аверіна, В.Б. Авер’янова, Ю.А. Ведєрнікова, С.Д Гусарєва, П.С. Елькінд, Є.А. Крашеніннікова, А.М. Кучука, Є.Я. Мотовиловкера, П.О. Недбайла, В.М. Протасова, А.С. Спаського, О.Д. Тихомирова, Р.Й. Халфіної, О.Н. Ярмиша та ін.

На особливу увагу в контексті теми нашого дослідження заслуговують наукові праці вітчизняних учених О.І. Харитонової та О.В. Юристи, предметом дослідження яких, відповідно, є адміністративно-правові охоронні відносини та правоохоронні відносини за участю міліції.

Водночас, у загальнотеоретичній юридичній науці відсутнє комплексне дослідження правоохоронних відносин, в якому б знайшли своє висвітлення як дискусійні, так і невирішені питання, що торкаються їх поняття, термінології, видів, підстав виникнення і розвитку, особливостей суб’єктного складу, об’єкта та змісту, виходячи зі змін у національному законодавстві, яке регулює суспільні відносини, пов’язані з діяльністю судових і правоохоронних органів держави у галузі захисту прав і свобод людини.

Дисертаційна робота являє собою спробу певною мірою заповнити ці прогалини, а дослідження зазначених вище сторін проблеми правоохоронних відносин становлять її головну суть і зміст.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до пп. 1.5-1.6, 1.10, 3.2 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 року.

Тема дисертації обговорена і схвалена на засіданні вченої ради Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (протокол № 1 від 31.01.2008 року) та включена до плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт цього навчального закладу.