КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНІВ ТА ЗВИЧАЇВ ВІЙНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Упродовж усього свого історичного розвитку людство потерпало від безкінечних війн та конфліктів. Після закінчення Другої світової війни в різних куточках планети продовжують виникати все нові й нові збройні конфлікти, що призводять до вбивств та всіляких знущань над військовополоненими та цивільним населенням, спричиняють гуманітарні катастрофи. Це спонукало міжнародне співтовариство ввести правила ведення війни чи інших збройних конфліктів і сформулювати норми, що забороняють подібні діяння і встановлюють відповідальність за їх вчинення.

Необхідною умовою успішного функціонування України як держави є входження її до міжнародного співтовариства. Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Норми міжнародного права, з метою приведення українського кримінального права відповідно до міжнародних договорів, потребують трансформації у національне законодавство.

Кримінальний кодекс України (далі – КК) у ст. 438 встановив кримінальну відповідальність за порушення законів та звичаїв війни. А саме:

1. Жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розгарбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, віддання наказу про вчинення таких дій –

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

2. Ті самі діяння, якщо вони поєднані з умисним вбивством, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Водночас у КК України мають місце такі склади злочинів, як насильство над населенням у районі воєнних дій (ст. 433 КК) і погане поводження із військовополоненими (ст. 434 КК). Отже, виникає питання про ступінь відповідності національного кримінального права положенням міжнародного права у сфері регламентації відповідальності за вчинення воєнних злочинів, а також про ступінь узгодженості між собою існуючих складів злочинів.

Воєнні злочини були предметом дослідження в працях науковців в галузі міжнародного і кримінального     права,     зокрема:     Р.А.    Адельханяна,    І.П.   Бліщенко,    В.О.   Глушкова, В.П. Ємельянова, І.І. Карпеця, А.Г. Кидальника, В.М. Киричко, І.І. Лукашука, В.О. Навроцького, А.В. Наумова, В.П. Панова, А.А. Піонтковського, А.І. Полторака, П.С. Ромашкина, Л.І. Савинського, І.Г. Соломоненка, А.Н. Трайнина, П.Л. Фріса, В.В. Фуркало, М.І. Хавронюка та ін.

Більшість наукових робіт із зазначеної проблематики здійснюються, як правило, в межах “воєнних злочинів”, що передбачені міжнародним правом, або з позиції загальної характеристики злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Дослідженню порушення законів та звичаїв війни як складу злочину, проблемам кваліфікації цього злочину уваги приділяється замало.

У зв’язку з цим у теорії та практиці боротьби зі злочинністю неминуче виникає питання про те, що розуміти під поняттями та діями, які передбачені у відповідних статтях КК, і якою мірою законодавчі новели узгоджуються як із загальними положеннями кримінального права, так і з положеннями міжнародних договорів. Крім того, виникає потреба в розробці рекомендацій щодо усунення прогалин у кримінальному законодавстві України та приведення його у відповідність до норм міжнародного кримінального права.

Такий стан нагально потребує обміркування всіх нових аспектів проблеми, проведення досліджень із метою вироблення кримінально-правових характеристик порушення законів та звичаїв війни. З наукової і практичної значущості це питання ще не було об’єктом самостійного комплексного кримінально-правового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри кримінального права та кримінології Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ; Тематики пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень на період 2004-2009 років, затвердженої наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 775; Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затвердженої постановою КМУ від 20 грудня 2006 р. № 1767; Пріоритетних напрямків розвитку правової науки України на 2005-2010 рр., затверджених загальними зборами Академії правових наук України від 9 квітня 2004 року.