СОЦІАЛЬНИЙ ТА ПРАВОВИЙ ПОРЯДОК ЯК НЕОБХІДНА УМОВА СТАБІЛЬНОСТІ СУСПІЛЬСТВА :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Демократична трансформація суспільства за роки незалежності України призвела до розвитку нової державності і вимагає свого осмислення, що стимулює активізацію досліджень з цієї проблематики у вітчизняній філософії права та юридичних науках. Головним у них стає пошук шляхів досягнення суспільного блага за рахунок визнання та узгодження інтересів як окремої людини, так і усієї спільноти.

Соціальний порядок у контексті філософсько-правової інтерпретації ілюструє встановлені зразки, постійні структури, процеси і зміни, властиві соціуму, які впливають на поведінку й взаємодію індивідів та на функціонування суспільства як системи загалом. Зміст соціального порядку включає всю систему відносин, що складаються внаслідок дотримання і реалізації чинних у всіх сферах суспільного життя соціальних норм, принципів, ідей, що становлять необхідну і найважливішу для даного економічного та політичного ладу поведінку людей, основу діяльності державних інституцій та громадських об’єднань. Підґрунтя соціального порядку складає правопорядок, адже у сучасному суспільстві саме здатність до регулювання соціальних відносин інструментами права виявляє в інтегрованому вигляді реальні можливості держави керувати розвитком соціальних систем, що постійно ускладнюються, впливати на процеси перетворення суспільства, функціонування механізмів контролю й регулювання основних сфер його життєдіяльності. Тому цілком природним є прагнення стабілізувати ситуацію з подальшим зміцненням соціального порядку та правопорядку в країні.

Сучасна демократична держава існує передусім як стійка і надійно функціонуюча модель соціального та правового порядку, що забезпечує такий спосіб регулювання суспільних відносин і рівень захисту життєво значущих інтересів громадян, які дозволяють ефективно вирішувати неминучі в життєдіяльності суспільства колізії та конфлікти. Одночасно соціальний порядок та правопорядок неабиякою мірою є показником рівня лояльності громадян до усталеної системи державного нормування суспільних відносин. Правовий порядок є відображенням стану відносної стабільності, дієвості та міцності реального соціального простору, в межах якого реалізуються економічні, політичні й духовно-етичні потреби людей, це форма й спосіб розвитку соціальності, точніше – один з шляхів саморозвитку суспільства. Він виникає як специфічний, хоч на певному етапі й опосередкований державою, спосіб трансформації соціальної стійкості, що склалася, в її правову форму і водночас засіб підтримки цієї стабільності.

Для проведення реальної демократичної трансформації соціуму, забезпечення його блага та блага людини як основи нового соціального руху України дуже важлива системна взаємодія держави і суспільства. Тим значимішою є проблема соціального порядку та правопорядку, обумовлена, серед іншого, суперечливою природою поведінки людей. Вони, з одного боку, підтримують ідею впорядкованості соціального буття як породжену об’єктивними потребами виживання соціуму, а з іншого – схильні діяти супроти вимог порядку, забезпечуваного державою та спрямованого на гарантування законних прав і свобод громадян.

Теоретико-методологічний аналіз різноманітних філософських, зокрема, й філософсько-правових проблем, безпосередньо пов’язаних з дослідженням соціального та правового порядку в якості чинника стабільності суспільства, здійснено у працях таких фахівців з соціальної філософії й філософії права як С.С. Алексєєв, О.О. Бандура, В.А. Бачинін, І.В. Бичко, М.Г. Братасюк, О.І. Гвоздік, О.П. Дзьобань, І.В. Дражина, Б.О. Кістяківський, А.А. Козловський, О.М. Костенко, М.В. Костицький, Є.Б. Кубко, Н.В. Мамченко, О.Є. Маноха, В.С. Нерсесянц, Ю.І. Римаренко, С.С. Сливка, О.Д. Тихомиров, А.К. Черненко, В.А. Четвернін, Б.Ф. Чміль, В.І. Шинкарук.

Низка важливих теоретико-методологічних і практичних проблем розвитку права, які мають велике значення для осмислення феномену соціального та правового порядку, розкрита в роботах таких відомих учених-юристів як В.Б. Авер’янов, М.А. Антонович, О.М. Бандурка, М.І. Бобнєва, Є.В. Бурлай, А.М. Васильєв, О.А. Ведєрніков, К.Г. Волинка, В.І. Галаган, О.Б. Горова, М.М. Гуренко, О.М. Джужа, А.В. Іщенко, М.С. Кельман, М.І. Козюбра, А.М. Колодій, В.С. Кузьмічов, В.В. Лазарєв, Є.Д. Лук’янчиков, М.І. Мельник, О.Г. Мурашин, Б.Л. Назаров, В.І. Осадчий, С.В. Полєніна, В.М. Синьов, О.Ф. Скакун, С.М. Стахівський, В.С. Стефанюк, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко.

Соціально-психологічні та культурологічні проблеми формування й утвердження соціального та правового порядку з’ясовували Г.М. Андреєва, В.П. Казміренко, Л.І. Казміренко, В.С. Медведєв, О.М. Морозов, Н.П. Осипова, В.В. Рибалка, С.І. Яковенко.

Безпосередньо проблеми соціального та правового порядку досліджували такі вчені як В.М. Артемов, В.В. Борисов, В.В. Варчук, В.В. Василькова, А. Дмитрієв, В.М. Казаков, Є.К. Кайназаров, Г.С. Котляревський, Ч.Х. Кулі, Б.В. Саванелі, Є.М. Суліма, В.О. Таран, Т.М. Шамба, Л.С. Явич.

Різноманітні аспекти проблеми соціального та правового порядку вивчали й західні вчені, зокрема, Е. Аннерс, П. Бергер, Г.Дж. Берман, Ж. Бодріяр, Д. Лукач, Х. Ортега-і-Гасет, Е. Тоффлер, Т.Л. Фрідмен, Л.Л. Фуллер, Ф.А. Хайєк.

Плідна робота науковців не вичерпала усього кола питань і можливостей дослідження проблематики соціального та правового порядку як необхідної умови стабільності суспільства. Адже попередні дослідження проводилися за інших соціально-історичних умов, тому потребують поглиблення наукового аналізу на сучасній методологічній основі. До того ж, дослідники зосереджувалися на окремих аспектах цієї багатопланової проблеми.

З метою визначення й обґрунтування актуальності теми дослідження автором було вивчено стан наукової розробленості проблеми соціального та правового порядку як необхідної умови стабільності суспільства у докторських та кандидатських дисертаціях, захищених в Україні за спеціальністю 12.00.12 – філософія права. Це дало можливість упевнитися у відсутності комплексних філософсько-правових досліджень проблеми соціального та правового порядку як необхідної умови стабільності суспільства.

На нашу думку, однією з базових суперечностей сучасного етапу модернізації українського суспільства та держави є саме невідповідність між потребою у стійких соціальному порядку та правопорядку в країні й відсутністю узагальнених теоретичних моделей для оцінки стану, динаміки, механізмів i тенденцій їх розвитку. Саме виявлені недоліки теоретичного осмислення проблеми зумовили вибір теми дослідження, яка має також прикладний, практичний вимір, пов’язаний з необхідністю формування чіткої державної стратегії діяльності міліції та інших правоохоронних органів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи відповідає ст. 7 Закону України „Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001 року (із змінами, внесеними згідно із Законом від 9 лютого 2006 року), виконана згідно плану досліджень Міністерства внутрішніх справ України (пп. 1.1 та 2.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 роки, затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 р. №755), а також плану науково-дослідницької діяльності кафедри філософії права та юридичної логіки й загальної науково-дослідницької програми Київського національного університету внутрішніх справ, узгоджується з темою – „Дослідження проблем філософії права на сучасному етапі”.