НАГРОМАДЖЕННЯ КАПІТАЛУ В СУСПІЛЬНОМУ ВІДТВОРЕННІ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ЕКОНОМІК :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн потребує досягнення якості економічного розвитку та зростання. Досвід розвинених країн свідчить, що забезпечити вказані процеси неможливо без розширеного суспільного відтворення, основою безперервності якого є нагромадження капіталу.

Актуальність дослідження проблем нагромадження капіталу пов’язана з необхідністю поглибленого наукового осмислення сутності змін, що відбулися в механізмах його здійснення і державного регулювання цих процесів у трансформаційній економіці України та інших постсоціалістичних країн, визначення ролі і місця нагромадження капіталу у забезпеченні відновлювального та поступального зростання трансформаційних економік.

Соціально-економічна та політична нестабільність, складний морально-психологічний клімат у трансформаційних суспільствах, переоцінка соціальних цінностей у свідомості людей викликають загострення протиріч між споживанням і нагромадженням, «проїдання» нагромадженого раніше капіталу, надходжень до бюджету від приватизації. Економічні суб’єкти втрачають спонукальні мотиви до нагромадження, заміщаючи їх прагненням до споживання та індивідуального збагачення, що свідчить про недосконалість механізму нагромадження капіталу. Значну частину отриманих доходів вони вивозять за межі країни. Ці явища становлять загрозу економічній безпеці країни.

Нагромадження фізичного капіталу потребують практично всі галузі вітчизняної економіки, так як функціонують на морально і фізично застарілому устаткуванні і тому виробляють неконкурентоспроможну продукцію. Людський капітал недостатньо відтворюється і слабо нагромаджується, його носій – робітник морально деградує. Низький рівень довіри населення до реформ, органів влади, фінансових установ, нерозвиненість громадських інститутів є свідченням недостатнього рівня нагромадження соціального капіталу. Високі трансакційні витрати, порушення формальних і неформальних правил і норм ведення бізнесу означають, що процес нагромадження культурного капіталу не відповідає потребам ринкових перетворень.

Разом з тим досвід економічно розвинених країн і тих, що здійснили економічний прорив у ХХ ст.: Японії, Кореї, Китаю, Німеччини, Чехії, Словенії, Угорщини, свідчить про вирішальне значення в цих процесах людського, інтелектуального, соціального капіталу. Модерна (посттрадиційна) концепція економічного розвитку, котра надає переваги сучасним формам нагромадження капіталу, змінила традиційну (ортодоксальну), в якій рушійною силою визнавалось нагромадження матеріальних чинників виробництва. Це потребує теоретичного осмислення змін, виявлення напрямів реалізації зазначених тенденцій в господарському житті.

Актуальність дослідження проблем нагромадження капіталу визначається також сучасними тенденціями інвестиційних процесів у вітчизняній економіці, зростанням частки заощаджень, інвестицій в основний капітал, валового і чистого нагромадження у валовому внутрішньому продукті (ВВП), що не знаходить свого прояву у впровадженні інноваційних технологій, збільшенні обсягів виробництва нової продукції, помітному зростанні експорту продукції обробної промисловості тощо.

Сутність нагромадження капіталу, його місце в розширеному суспільному відтворенні досліджувались представниками класичного напряму економічної теорії А. Смітом, Д.  Рікардо, Ж. - Б. Сеєм; К. Марксом; неокласиками - К. Вікселлем, А. Маршаллом, Р. Солоу;   Дж. Кейнсом та його послідовниками – Е. Домаром, Р. Харродом, Е. Хансеном, Дж. Хіксом; вченими інституціонального напрямку – В. Мітчеллом, Дж. Гелбрейтом та іншими.

Значну увагу проблемам нагромадження капіталу у суспільному відтворенні адміністративно-планової економіки приділяли радянські вчені: О. Анчишкін,            К. Вальтух, О. Ноткін, О. Пашков, С. Струмілін та інші. Аналізом сутності  капітальних вкладень, розробкою методик розрахунку їх ефективності тощо займалися Я. Кваша, В. Красовський, Т. Хачатуров. Питання про структурні зрушення в економіці в процесі нагромадження капіталу розглядались в працях М. Бора, О. Корягіна, В. Черковця та інших. Проблеми утворення фонду виробничого нагромадження в промисловості досліджувались Ф. Боровиком, Н. Плащинським  та іншими економістами.

Питання нагромадження капіталу є предметом наукового пошуку вітчизняних економістів: О. Болховітінової, В. Гейця, Б. Кваснюка, Ю. Ніколенка та інших. Вони з’ясовували категоріальну сутність нагромадження капіталу, досліджували натурально-речову і вартісну форми фонду нагромадження, співвідношення між споживанням і нагромадженням, проблеми встановлення оптимальної для народного господарства норми нагромадження, напрямки державного регулювання процесів нагромадження з метою інтенсифікації виробництва тощо. Вагомий внесок в дослідження проблем суспільного відтворення і нагромадження капіталу здійснили вчені Київського національного університету імені Тараса Шевченка: В. Базилевич, В. Бодров, П. Єщенко, О. Заруба, В. Литвицький, В. Мандибура, Ю. Ніколенко, В. Осецький, В. Сизоненко, С. Слухай, П. Солом'янюк, І. Ступницький, А. Чухно.

У пострадянський період з’ясуванню проблем нагромадження капіталу вітчизняна та зарубіжна економічна теорія надає недостатньо уваги. Рівень теоретичної розробки зазначених питань на даному етапі все ще не відповідає вимогам практики. Вони висвітлюються в працях А. Бикової, О. Болховітінової, В. Гейця, В. Дементьєва, Л. Дмитриченко, Б. Кваснюка, І. Колесник, А. Куліша, І. Лукінова, А. Фукса, Л. Шинкарук, О. Ющенко, російських вчених С. Абрамова, Л. Макаревича, С. Меншикова, Є. Ясіна.

На сьогодні відсутні теоретичні дослідження, які б узагальнювали вітчизняний та зарубіжний досвід нагромадження капіталу, визначали його тенденції в трансформаційній економіці, вплив на забезпечення цивілізаційного економічного розвитку. Питання нагромадження капіталу зникли з програм курсів політичної економії, макро- і мікроекономіки, не знаходять місця в навчальній літературі