Індивідуалізація суб’єктів підприємницької діяльності :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. З розвитком ринкових відносин в Україні усе більше значення приділяється таким об’єктам, як комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (товарні знаки, знаки обслуговування), географічні позначення (найменування місць походження товарів) тощо. Це пов’язано з тенденціями щодо створення рівних умов господарювання для різних типів товаровласників та товаровиробників, впровадження конкурентних засад їхньої діяльності та підвищення відповідальності за її результати, з необхідністю насичення ринку безпечними для споживання товарами й послугами для задоволення потреб населення. Ці чинники спричиняють розробку належного дієвого правового механізму, що забезпечував би індивідуалізацію товаровласників, товаровиробників, а також товарів і послуг. Разом з цим виникають й інші засоби індивідуалізації підприємців, пов’язані з проходженням реєстрації, отриманням дозволів, з електронною комерцією тощо.

Необхідність в приділенні уваги до всіх засобів індивідуалізації підприємців пов’язано з тенденціями щодо створення рівних умов господарювання для різних типів товаровласників та товаровиробників, впровадження конкурентних засад їхньої діяльності та підвищення відповідальності за її результати, а також з необхідністю насичення ринку безпечними для споживання товарами й послугами для задоволення потреб населення. Ці чинники спричиняють розробку належного дієвого правового механізму, що забезпечував би індивідуалізацію товаровласників, товаровиробників, а також товарів і послуг, що ними виробляються.

Раніше, за часів Радянського Союзу відсутність конкуренції на товарному ринку, турбота про індивідуалізацію виробників і товарів, що випускаються ними, була практично непотрібною. Наслідком цього стала незначна кількість зареєстрованих індивідуальних знаків охорони, практична відсутність спорів про порушення прав на них, а відтак – слабка теоретична розробка проблем, пов’язаних із індивідуалізацією учасників цивільних правовідносин.

Сьогодні, у зв’язку зі значним збільшенням кількості товаровиробників, доступом на вітчизняний ринок іноземних суб’єктів господарювання, стає актуальним питання не тільки про закріплення прав на індивідуалізацію, а і про визначення правового режиму таких засобів, про наближення відповідних норм до міжнародних стандартів, а також про посилення гарантій права на участь у господарському обороті під власним індивідуальним ім’ям та на позначення вироблених товарів і послуг визначеними певними символами чи найменуваннями, забезпечення їхнього захисту в разі порушення.

Окрім цього слід зазначити, що всі засоби індивідуалізації спрямовані на досягнення однієї мети, а тому повинні розглядатися в комплексі, як єдиний правовий інститут. Певні труднощі при цьому пов’язані з великою кількістю різнопланових нормативно-правових актів, що стосуються засобів індивідуалізації зокрема цивільного права і права інтелектуальної власності, реєстраційного права, антимонопольно-конкурентного права тощо.

Отож наразі є очевидною потреба у розробці правового регулювання всіх засобів індивідуалізації юридичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності на єдиній теоретичній основі та в межах одного правового інституту.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з розділом I “Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр.”, затвердженої Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., п.1.4. “Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2005 рр.”, затверджених Вченою радою Національного університету внутрішніх справ (протокол № 4 від 5 січня 2001 р.). Роботу також спрямовано на реалізацію основних положень Програми діяльності органів внутрішніх справ відносно поліпшення стану правопорядку в Україні на початку III тисячоліття (рішення колегії МВС України від 28.12.1999 р.) та перспективного плану дій МВС України у сфері європейської інтеграції та співробітництва з Європейським Союзом (наказ МВС України від 30.12.2002 р.), а також послання Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір: концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 рр.”.