ЕКОНОМІЧНІ І СОЦІАЛЬНІ ПРАВА ЛЮДИНИ: ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ ТА ЇХ ВПРОВАДЖЕННЯ В ЮРИДИЧНУ ПРАКТИКУ УКРАЇНИ (ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Визначення Конституцією України головним обов’язком держави утвердження і забезпечення прав і свобод людини, а також проголошення курсу на формування соціальної держави неминуче висувають на перший план проблему захисту соціально-економічних прав людини. Між тим, ці права на сьогодні є менш захищеною – як фактично, так і юридично – групою прав порівняно з іншими їх різновидами. Так, за даними четвертої Щорічної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини «Про стан дотримання і захисту прав і свобод  людини в Україні» (2006 р.) бідність значної частини населення є нині найбільшим порушенням прав громадян України, через яке унеможливлюється реалізація ними й багатьох інших їх прав.

Після ратифікації Україною 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), а 14 вересня 2006 року – Європейської соціальної хартії (переглянутої) (далі – ЄСХ) проблеми впровадження європейських стандартів соціально-економічних прав, звітування про дотримання та виконання приписів ЄСХ перед відповідними контрольними інстанціями Ради Європи (далі – РЄ) (насамперед перед Європейським комітетом з соціальних прав (далі – Комітет)) набули для вітчизняної юриспруденції безпосередньо практичного значення. Адже для правильного розуміння норм ЄСХ, більшість яких сформульовано із застосуванням оціночних понять, витлумачуваних досить неоднозначно, особливо важливого значення набувають правоположення Комітету – єдиного органу офіційного тлумачення цього міжнародного договору. Задля з’ясування змісту європейських стандартів означеної групи прав також необхідно зважати й на значну кількість рішень Європейського суду з прав людини (далі – Суд), які так чи інакше торкаються захисту таких прав.

Знання європейських стандартів економічних і соціальних прав людини, загальних особливостей їх інтерпретації нині є практично значущим для різноманітних державних органів України, у тому числі законодавчого й судових, оскільки українська юридична практика має відповідати і ЄСХ, і Конвенції.

Усе це й обумовлює необхідність дослідження насамперед загальнотеоретичних аспектів економічних і соціальних прав людини та їх європейських стандартів, а також імплементації останніх у нашій державі.

У сучасний період означена проблематика становить предмет зацікавленості представників різних юридичних наук: загальної теорії права та держави (включаючи теорію прав людини), міжнародного публічного права, трудового права, права соціального забезпечення та інш. Загалом її досліджували як вітчизняні науковці (Н. Болотіна, В. Гладких, О. Грищук, С. Добрянський, М. Козюбра, В. Костицький, В. Мармазов, О. Панкевич, Н. Раданович, П. Рабінович, І. Сенюта, Н. Сидоренко, В. Сіренко, В. Тацій, С. Федик, М. Феськов, М. Хавронюк, Г. Чанишева, С. Шевчук та інш.), так і зарубіжні (Ж.-Ф.Аканджі-Комбе, С. Алексєєв, Ф.Алстон, М.Белл, М. Бондарь, К. Браун, Р. Брілла, К. Бут, Г. Горі, Д. Гом’єн, Л. Гордон, Л. Глухарєва, Д. Донеллі, Л. Зваак, В. Іваненко, І. Іваненко, Д. Куїнн, О. Лукашова, Б. Парех, Г. Стайнер, С.Фабре, Д. Харріс, Т. Херві та інш.). Проте комплексне монографічне загальнотеоретичне дослідження соціально-економічних прав людини та їх європейських стандартів в Україні не проводилося. Між тим, саме таке дослідження є необхідною складовою розвитку загальної теорії прав людини і теоретичною передумовою визначення шляхів та засобів підвищення ефективності державно-юридичного захисту в Україні таких прав.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках планових наукових досліджень кафедри теорії та історії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка за темою «Юридичний механізм забезпечення прав людини і громадянина в сучасних правових системах» (номер державної реєстрації 0105U004915).