ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ СЕРЕД ОСІБ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ НА ОБЛІКУ В КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧІЙ ІНСПЕКЦІЇ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Пануюча тривалий час у кримінально-виконавчій політиці держави концепція, згідно з якою широке призначення покарання у виді позбавлення волі здатне позитивно вплинути на зниження рівня злочинності, поступово втрачає свої позиції. Кожного року кількість осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції і відбувають покарання, не пов’язані з позбавленням волі або ж звільнені від відбування покарання з випробуванням, суттєво не зменшується. Так, станом на 1 грудня 2007 р. на обліках у кримінально-виконавчій інспекції перебувало 139407 осіб, а в минулі роки показники є такими: 2003 р. – 297,3 тис., 2004 р. – 298,5 тис., 2005 р. – 316,5 тис., 2006 р. – 277,5 тис. За 12 місяців 2007 р. кримінально-виконавчими інспекціями виконано 252,973 тис. судових рішень.

Аналіз абсолютних показників злочинності серед осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції, за останні роки (2003-2007 рр.) показує, що серед даної категорії засуджених зберігається досить значний рівень рецидивних злочинів, при тому що загальний стан злочинності в державі знижується. У 2003 р. повторно вчинили злочини 2980 осіб, 2004 р. – 3210; 2005 р. – 3413, 2006 р. – 3288, 2007 р. – 3101.

Разом з тим, широке застосування судами такого засобу кримінально-правового впливу, як звільнення від відбування покарання з випробовуванням (ст.ст. 75, 83, 104 КК України), призводить до того, що таке гуманне рішення  виноситься за формальними ознаками – без урахування кримінологічної характеристики особи винного, обставин вчинення злочину й інших чинників, що характеризують зміст конкретного злочину. У свою чергу, це призводить до зростання кількості тяжких, особливо тяжких злочинів, вчинених особами, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції.

У даний час проблеми діяльності щодо запобігання вчиненню злочинів кримінально-виконавчими інспекціями малодосліджені порівняно із системою установ виконання покарань. Зокрема, Концепція реформування Державної кримінально-виконавчої служби України до 2012 р. лише фрагментарно розглядає роль кримінально-виконавчої інспекції.

З урахуванням змін у сучасному законотворенні та завдань, що стоять перед кримінально-виконавчим законодавством, наближення до гуманізації та демократизації всіх сторін життя суспільства є необхідним здійснення ґрунтовних наукових досліджень у сфері запобігання злочинам серед осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції.

У юридичній літературі проблемам запобігання злочинності приділяли увагу такі вчені, як П.П. Андрушко, Л.В. Багрій-Шахматов, В.С. Батиргареєва, М.О. Беляєв, В.В. Василевич, І.М. Гальперін, В.В. Голіна, В.О. Глушков, О.М. Джужа, І.М. Даньшин, Т.А. Денисова, В.А. Єлеонський, І.І. Карпець, В.О. Негодченко, І.С. Ной, В.В. Похмєлкін, С.В. Полубінська, В.С. Прохоров, А.Л. Ременсон, О.Б. Сахаров, М.О. Стручков, Є.Л. Стрельцов, О.Г. Фролова, М.Д. Шаргородський, І.В. Шмаров та ін.

Під час дослідження кримінально-правових засобів запобігання злочинності неможливо не згадати роботи вчених, які розробляли теорію запобігання злочинності у співвідношенні правових і соціальних факторів. Серед них: С.В. Бородін, М.М. Голоднюк, В.М. Дрьомін, А.Е. Жалінський, А.П. Закалюк, В.С. Зеленецький, М.І. Зубков, О.Г. Кальман, В.М. Куц, О.М. Костенко, А.Г. Лєкарь, В.А. Мисливий, Е.І. Раска, А.П. Тузов та ін. Окремі питання запобігання злочинам у процесі виконання покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, досліджували І.Г. Богатирьов, С.І. Комарицький, А.С. Мацко, В.Г. Павленко, О.В. Ткачова, В.О. Уткін, О.В. Філімонов, С.В. Черкасов, С.В. Чубраков.

Безумовно, роботи зазначених авторів збагатили кримінологічне уявлення про загальні питання теорії запобігання злочинності в цілому та окремих її видів, та мають значну наукову та пізнавальну цінність. Поряд з тим, за останнє десятиріччя в Україні відбулися суттєві зміни соціально-економічного й політичного характеру, що, в свою чергу, викликало переоцінку кримінологічних засад запобігання злочинам. Монографічні дослідження з окресленої проблематики здебільшого підготовлені відповідно до раніше чинного законодавства. Оновлене законодавство ХХІ ст. та широке застосування в ньому покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, зумовило необхідність проведення нових досліджень у сфері запобігання злочинам серед осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження затверджена Вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 31 січня 2006 р. (протокол № 5). Обраний напрямок дисертаційного дослідження спрямовано на виконання Концепції Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006-2008 рр., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01 березня 2006 р. № 116-р. Тема дослідження відповідає програмі науково-дослідної роботи Державного департаменту України з питань виконання покарань (наказ ДДУПВП від 11 липня 2000 р. № 5/1–18).