ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією із важливих проблем правозастосовчої практики є індивідуалізація кримінального покарання. Для її забезпечення чинний Кримінальний кодекс України (далі – КК) передбачає вичерпний перелік видів покарань, встановлюючи підстави й умови, розмір, порядок та межі їх застосування. Важлива роль в індивідуалізації покарання і досягнення його мети належить покаранням, не пов’язаним з позбавленням волі. До їх числа належить покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Незважаючи на те, що цей вид покарання існує в кримінальному законодавстві України, і сфера його застосування постійно розширюється, в теорії кримінального права він досліджений недостатньо. Певну увагу приділяли йому в своїх наукових працях Л.В. Багрій-Шахматов, М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, І.Г. Богатирьов, І.М. Гальперін, В.К. Грищук, Т.А. Денисова, В.К. Дуюнов, Г.О. Кригер, Ю.Б. Мельникова, О.С. Міхлін, В.В. Сташис, А.Х. Степанюк, М.О. Стручков, В.Я. Тацій, В.М. Трубников, О.Г. Фролова, М.І. Хавронюк, О.Л. Цветинович, М.Д. Шаргородський, С.С. Яценко та ін.

На монографічному рівні цей вид покарання досліджували В.П. Махоткін (Москва, 1971 р.), В.І. Тютюгін (Харків, 1975 р.), Н.В. Кузнеченко (Москва, 1988 р.), А.В. Лужбін (Свердловськ, 1988 р.), Н.А. Сафаров (Москва, 1988 р.). Однак ці роботи виконані на базі кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, яке втратило чинність.

Дисертаційне дослідження Р.М. Гури (Харків, 2003 р.) присвячене виконанню покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. В комплексі з іншими видами покарань, не пов’язаними з позбавленням волі, виконання позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю досліджено І.Г. Богатирьовим (Київ, 2006 р.).

Віддаючи належне роботам зазначених та інших учених, слід визнати, що рівень наукового дослідження позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як виду кримінального покарання, проблем його призначення видається недостатнім.

Аналіз статистичних даних свідчить про невелику кількість призначення судами позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основного як і додаткового покарання в абсолютному значенні та у відсотках до загального числа засуджених, а також подальше стійке зменшення питомої ваги його призначення як основного покарання відносно інших видів покарань, зокрема, позбавлення волі на певний строк. За даними Державної судової адміністрації України кількість засуджених в Україні до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основного покарання становить: у 2003 р. – 87 (0,04 %), у 2004 р. – 56 (0,03 %), у 2005 р. – 39 (0,02 %), у 2006 р. – 37 (0,02 %), у 2007 р. – 35 осіб (0,02 %); як додаткового: у 2003 р. – 2499 (1,2 %), у 2004 р. – 3389 (1,7 %), у 2005 р. – 3110 (1,8 %), у 2006 р. – 2950 (1,8 %), у 2007 р. – 2930 осіб (1,8 %) відповідно.

Специфіка цього виду покарання – досить широке передбачення у санкціях норм Особливої частини КК і незначне застосування у судовій практиці викликає необхідність дослідження його правових підстав, умов і правил призначення. Це вимагає проведення аналізу кримінально-правових норм КК, санкціями яких передбачено цей вид покарання, узагальнення практики його призначення з метою вдосконалення кримінально-правової регламентації та практики застосування.

Викладене, а також відсутність комплексних наукових досліджень із зазначеної проблеми в кримінальному праві за час чинності КК України 2001 року й визначило вибір теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження відповідає положенням Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р., узгоджується з положеннями Указу Президента України „Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” від 18.02.2002 р. № 143, „Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 років”, затверджених наказом МВС України від 05.07.2004 р. № 755, передбачений планами науково-дослідної роботи Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 18.08.2002 р. (протокол № 8).