ПРАВОВА СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Становлення України як незалежної, демократичної, соціальної та правової держави  потребує формування соціально-активної особи з високим рівнем правової свідомості та правової культури, що є позитивним результатом її правової соціалізації. Стан розвитку суспільства значною мірою залежить від рівня правосвідомості та правової культури його членів. Радикальні зміни в економічній, соціальній і політичній сферах обумовлюють зміни правового мислення і правової поведінки членів суспільства.

В умовах політичної, економічної, соціальної і правової кризи особі тяжко адаптуватись до нових реалій, визначитись у боротьбі інтересів, що призводить до зміни її системи цінностей і норм поведінки. Зниження рівня життя, контрастний розподіл матеріальних благ, криза влади, порушення соціального та правового порядку, нормального функціонування суспільства призводить до зниження рівня правової свідомості і правової культури особи та потребує пошуку нових підходів, агентів та інститутів її правової соціалізації. Вивчення основних механізмів правової соціалізації особи, факторів, що сприятимуть визнанню особою права як основного регулятора суспільних відносин, дозволить визначити шляхи та напрями вдосконалення правової системи, а, отже, забезпечити становлення оновленого демократичного українського суспільства.

Це, в свою чергу, обумовлює необхідність комплексного дослідження правової соціалізації як універсального процесу, що супроводжує всю історію розвитку суспільства, всі її етапи і стадії та визначає актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.

Сучасний стан наукових досліджень різноманітних сфер суспільних відносин, свідчить про необхідність детального науково-теоретичного вивчення цілісної системи інститутів, форм, механізмів правової соціалізації, як і соціалізації в цілому.

Як наслідок, існування об’єктивної потреби пошуку оптимальних шляхів вдосконалення правової соціалізації особи в сучасних умовах розвитку суспільства, потребує глибокого та всебічного дослідження проблем, що пов’язані з визначенням її мети, функцій, механізму реалізації та наслідками, як позитивного, так і негативного характеру.

Дослідження правової соціалізації особи як складової частини загальної соціалізації є новим напрямком досліджень у вітчизняній юридичній науці. Питання правової соціалізації особи стають особливо актуальними у період переходу від адміністративно-командної системи управління до побудови правової держави та громадянського суспільства. Тому, дослідження такого явища як правова соціалізація здійснюється через призму закономірностей, що притаманні соціалізації особи в цілому, з урахуванням наукових здобутків у сфері правознавства, філософії, соціології, соціальної психології, які вже довгий час вивчають даний феномен.

Актуальність розробки даної теми визначається також тим, що в юридичній літературі донині не набули належного розвитку поняття, зміст та механізм правової соціалізації особи.

Вперше термін “соціалізація” був введений до наукового обігу в середині ХІХ століття французьким соціологом Емілем Дюркгеймом. Вагомий внесок у розвиток поняття „соціалізація” здійснили французький юрист і соціолог Г. Тард та американський соціолог Т. Парсонс. Правова соціалізація як корелят соціалізації виник в 60-х роках ХХ століття в рамках дослідження американської школи правової психології.

Окремі питання процесу соціалізації особи та його механізму знайшли відображення у працях як зарубіжних, так і вітчизняних філософів, соціологів та психологів, зокрема: С.В. Боботова, Н.П. Гедікової, В.А. Глазиріна, С.М. Жевакіна, О.М. Здравомислової, І.С. Кона, Ж. Карбонье, Ш. Курильські-Ожвена, В.В. Лапаєвої, Н.П. Лукашевича, В.В. Москаленко, Н.П. Осипової, І. Сабо, В.Т. Циби, В.А. Щегорцева, В.А. Ядова та ін.

Значний здобуток у дослідження проблем правової соціалізації особи внесли праці, що присвячені вивченню загальних питань правосвідомості, правовим, соціально-психологічним аспектам правомірної поведінки, соціально-правової активності особи, правового нігілізму та інших аспектів даної проблеми зробили такі відомі дореволюційні вчені як І.О. Ільїн, П.І. Новгродцев, Б.О. Кістяківський.

На сучасному етапі, дослідження окремих питань зазначеної проблеми знайшли відображення у працях відомих вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема: С.С. Алексєєва, В.Д. Бабкіна, С.В. Боботова, О.В. Волошенюка, Ю.В. Галінайтіте, В.В. Головченка, І.П. Голосніченка, Ю.І. Гревцова, М.М. Ібрагімова, О.В. Зайчука, В.С. Журавського, В.П. Казимирчука, М.І. Козюбри, В.В. Копєйчикова, О.Л. Копиленко, Л.В. Кравченка, В.М. Кудрявцева, В.В. Лазарєва, С.М. Легуши, Р.Е. Лівшица, Л.О. Макаренко, О.В. Малько, О.В. Матвієнко, М.І. Матузова, Є.В. Назаренко, Г.І. Неліп, М.І. Неліпа, В.С. Нерсесянца, В.В. Оксамитного, Н.М. Оніщенко, Г.С. Орзиха, І.В. Осики, І.С. Остроумова, І.В. Патерило, Н.М. Пархоменко, Р.С. Притченка, П.М. Рабіновича, О.Р. Ратинова, О.В. Сатановської, В.М. Сирих, О.Ф. Скакун, Е.Ю. Соловйова, Л.І. Спиридонова, О.Д. Тихомирова, М.О. Томашевської, Г.В. Тригубенко, В.О. Туманова, М.В. Цвіка, В.В. Чернєя, В.А. Чефранова, Ю.В. Чуфаровського, Ю.С. Шемшученка, В.А. Щегорцова та ін.

Питання правової соціалізації особи піднімались і в дослідженнях, що присвячені вивченню особи злочинця, причин злочинності та її профілактики, якими займалися, зокрема: А.І. Алексєєв, В.В. Бедь, Ю.Д. Блувштейн, А.Б. Венгеров, О.М. Джужа, В.І. Карпец, О.М. Литвак, В. Маляренко, Г.М. Міньковський, М.О. Стручков, Л.С. Явич та ін.

Незважаючи на значний інтерес серед теоретиків права та інших науковців до процесу правової соціалізації особи на сьогоднішній день у вітчизняній юридичній науці відсутнє комплексне дослідження процесу правової соціалізації особи, а розглядаються лише окремі його аспекти, а саме: ціннісний аспект правової соціалізації особи в основу якого покладенню ціннісне відношення до права аналізувався І.В. Патерило; місце інститутів соціалізації в процесі формування особи неповнолітнього досліджував С.М. Корецький; окремі аспекти правової соціалізації працюючої молоді вивчала Ю.В. Галінайтіте.

Отже, дослідження вказаної проблематики, потребує комплексного аналізу з урахуванням нових напрямів розвитку вітчизняної юридичної науки, з необхідністю переосмислення наукових поглядів минулого, з висвітленням теоретико-прикладних аспектів даного напряму дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження передбачений планом наукових досліджень Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України і є складовою частиною наукових тем відділу теорії держави і права «Теоретико-методологічні проблеми розвитку правової системи України» (номер державної реєстрації 0102U001597) та «Теоретичні проблеми реалізації прав і свобод особи і громадянина в Україні» (номер державної реєстрації 0104U007590).