КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЕКСПЛУАТАЦІЮ ДІТЕЙ (АНАЛІЗ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ)

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Здатність України стати процвітаючою європейською державою залежить, головним чином, від якості її людських ресурсів. І тому українська держава дбає про гідні умови життєдіяльності людей. В першу чергу, це стосується підростаючого покоління. Конституція України гарантує охорону дитинства, отримання дітьми належної освіти, забороняє експлуатацію дітей та інше. Охороні прав дітей підпорядковані також галузеві закони, положення яких і вибудовуються з урахуванням нормативів Організації Об’єднаних Націй (далі – ООН), Міжнародної Організації Праці (далі – МОП), Дитячого Фонду Організації Об’єднаних Націй (далі – ЮНІСЕФ). Разом з тим, стан дотримання прав дітей викликає занепокоєння. Особливо неприйнятною є експлуатація дітей. Вона не лише позбавляє дитину можливості гармонійно розвиватися, отримати освіту. Вона шкодить її здоров’ю, призводить до захворювань, в кінцевому результаті впливає на якість життя. Статистика щодо дитячої праці свідчить про значний масштаб її поширення.

Так, за даними Державного комітету статистики України, у 2006 році виявлено понад 400 тисяч дітей, котрі працюють, з яких 97 тисяч –
з найуразливішої групи віком від семи до дванадцяти років. Кількість дітей, зайнятих важкою фізичною працею, сягає 18 % від всіх працюючих. Значна частина з них працює у сільському господарстві, на виробництві та будівництві, 3 % з них отримали травми або професійні захворювання. Кількість дітей, які працюють постійно під час навчального року і не відвідують школу, становить понад 40 тисяч. Тому держава повинна всіма можливими засобами протидіяти цьому явищу.

Одним із таких засобів є кримінально-правова охорона дітей від експлуатації. Кримінальна відповідальність за експлуатацію дітей передбачена в статті 150 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Проте така охорона належною мірою не забезпечує дітей від експлуатації. Якщо передбачених ст. 150 КК України злочинів зареєстровано: в 2002 р. – десять, в 2003 р. – сімнадцять, в 2004 р. – дев’ять, в 2005 р. – двадцять дев’ять, в 2006 р. – п’ятнадцять, за І півріччя 2007 р. – дев’ять, то кількість обвинувальних вироків, винесених за ст. 150 КК України у період з 2003 – перше півріччя 2007 рр., складає лише вісімнадцять. Отже, кримінально-правова охорона дітей від експлуатації недостатня. Тому і виникає необхідність її вдосконалення. Це і зумовлює нагальну потребу наукової розробки проблем кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей.

Актуальність теми також обумовлена і змінами, що відбуваються в українському законодавстві. Зокрема, це: 1) прийняття 5 березня 2005 р. Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону дитинства», який встановив, що до найгірших форм дитячої праці належить така з них, як примусова чи обов’язкова праця; 2) ратифікація Урядом України 14 вересня 2006 р. Європейської соціальної хартії, окремі положення якої стосуються захисту дітей від експлуатації; 3) затвердження Кабінетом Міністрів України: 16 червня 2003 р. – Концепції запобігання та викорінення найгірших форм праці дітей; 1 березня 2006 р. – Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006-2008 роки; 11 травня 2006 р. – Державної програми подолання дитячої безпритульності та бездоглядності на 2006-2010 роки.

Належить зазначити, що проблеми, пов’язані із забезпеченням прав і свобод дітей, розроблялись і раніше. Їм присвячені роботи О.М. Балакірєвої, С.А. Вегери, Л.С. Волинця, І.К. Городецької, В.О. Іващенко, Г.В. Лактіонової, О.П. Петращук, Р.Д. Риндзюнського, М.І. Трофімова, Н.В. Шость, Н.С. Юзікової, О.О. Яременко та інших. Більше того, в останні роки в Україні захищено низку кандидатських дисертацій (М.А. Баймуратова, В.В. Вітвицької, С.Г. Киренка, А.В. Ландіної, Л.В. Левицької, Н.В. Плахотнюка, О.П. Рябчинської, Н.С. Юзікової та інших), у яких досліджувалися проблеми запобігання посяганням на права та інтереси неповнолітніх, на їх моральний та фізичний розвиток, торгівлі ними з метою сексуальної експлуатації, вчинення стосовно них насильницьких злочинів.

Однак, незважаючи на ці наукові праці, комплексного самостійного дослідження проблем кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей на монографічному рівні не проводилося. А між тим, норма про відповідальність за експлуатацію дітей потребує вдосконалення з огляду на вимоги міжнародно-правових документів, українських законодавчих актів. Саме тому аналіз складу злочину, передбаченого ст. 150 КК України, – вимога часу.

Теоретичним підґрунтям дисертаційної роботи стали праці П.П. Андрушка, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, П.А. Вороб’я, В.О. Глушкова, В.В. Голіни, В.К. Грищука, Н.О. Гуторової, І.М. Даньшина, С.Ф. Денисова, О.М. Джужи, О.О. Дудорова, М.Й. Коржанського, О.М. Костенка, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнєцової, В.М. Куца, С.Я. Лихової, П.С. Матишевського, М.І. Мельника, В.О. Меркулової, В.А.Мисливого, П.П. Михайленка, А.А. Музики, Б.С. Нікіфорова, В.О. Навроцького, В.І. Осадчого, М.І. Панова, В.В. Сташиса, Є.Л. Стрєльцова, В.Я. Тація, В.П. Тихого, А.Н. Трайніна, В.О.Тулякова, Є.В. Фесенка, П.Л. Фріса, М.І. Хавронюка, М.Д. Шаргородського, В.І. Шакуна, Н.М. Ярмиш, С.С. Яценка та інших.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження передбачена: Планом науково-дослідної роботи Київського університету туризму, економіки і права, затвердженого рішенням Вченої ради університету (протокол № 7 від 27 березня 2002 р.); Планом науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2008 рік (розділ 2, п. 100)

Положення, викладені в дисертації, ґрунтуються на напрямах: Концепції Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006–2008 рр., затвердженої Кабінетом Міністрів України 1 березня 2006 р. №116-р; Державної програми подолання дитячої безпритульності та бездоглядності на 2006–2010 рр., затвердженої Кабінетом Міністрів України 11 травня 2006 року № 623; Концепції запобігання та викорінення найгірших форм праці дітей, затвердженої Кабінетом Міністрів України 16 червня 2003 р № 364-р; Закону України «Про охорону дитинства», прийнятий Верховною Радою України 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ.