КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ МАЛОЛІТНІХ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність теми. Підвищення ефективності боротьби зі злочинністю в Україні взагалі, й осіб, які на момент вчинення суспільно небезпечного діяння досягли одинадцятирічного віку, але не досягли віку, з якого можлива кримінальна відповідальність (надалі – малолітніх), зокрема, пов’язане з необхідністю об’єктивного, обґрунтованого та заснованого на законі провадження у кримінальних справах цієї категорії осіб. Особливо актуальним це питання постає в умовах необхідності побудови в Україні ефективної системи ювенальної юстиції, яка буде у змозі забезпечити всебічний захист прав та охоронюваних законом інтересів малолітніх осіб, що уявляється неможливим без урахування їхніх психофізичних особливостей. Створення такої системи буде визначати переорієнтацію в боротьбі із суспільно небезпечними діяннями малолітніх головним чином на заходи щодо попередження скоєння ними таких дій відповідно до міжнародних норм, правил та стандартів, які наполягають на необхідності застосування виховного впливу до малолітніх з метою забезпечення дотримання ними загально визначених правил поведінки. Такий напрямок української кримінально-правової політики був визначений не тільки пропозиціями фахівців правової науки, але й Концепцією Загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006 – 2016 роки», затвердженою розпорядженням КМУ України від 22.04.2006 р. № 226-р. Неодмінною умовою виконання вимог цієї Концепції є пошук оптимальних процесуальних форм досудового та судового провадження у справах малолітніх осіб, якому, на жаль, в кримінально-процесуальній науці приділяється недостатньо уваги, що стримує створення та функціонування правової бази такої нової гілки судової системи як ювенальна юстиція.

Тому назріла необхідність з урахуванням норм міжнародно-правових актів [Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінських правил) від 29 листопада 1985 р.; Конвенції ООН про права дитини, прийнятої 20 листопада 1989 р.; Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 8 вересня 1995 р. та ін.], сучасної слідчої та судової практики, основних положень педагогічної та психологічної наук розглянути сучасний стан кримінального провадження у справах осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння у віці від одинадцяти років і до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, та запропонувати шляхи підвищення його оптимізації з метою як формування процесуальної складової ефективної системи дитячого правосуддя, так і реформування чинного законодавства.

В основу цього дослідження покладено праці психологів та представників педагогічної науки: М.І. Буянова, Л.С. Вигодського, Ю.В. Рожко, Л.М. Зюбіна, М.А. Алємаскіна, Є.І. Рогова, М.І. Єнакієва, Е.А. Черних, кримінологів та представників кримінально-процесуальної науки: Є.В. Болдирєва,

С.М. Благодир, Г.Б. Віттенберг, Н.І. Гуковської, Г.М. Миньковського, А.І. Долгової, Ю.Р. Орлової, Н.Є. Борисової, О.Х. Галімова, В.Г. Дрьомова, О.В. Капліної, В.Я. Єремакова, О.С. Ландо, В.Д. Берназа, С.Д. Ігнатова, Ю.П. Аленіна, П.П. Іщенка, М.О. Карпенка, А.М. Ларіна, Е.Б. Мельникової, О.О. Левендаренко, Б.Є. Лук’ячикова, С.В. Матвєєва, В.Н. Махова, А.Б. Романюка, К.Є. Ігошева, Ю.В. Меркулової, Т.П. Вісковатової та інших фахівців цього напрямку. Однак їхні наукові праці присвячені дослідженню стану та існуючих прогалин провадження у справах неповнолітніх, стосовно ж провадження у справах малолітніх осіб розглядалися лише окремі його аспекти, що, наприклад, було здійснено в дисертаційному дослідженні, захищеному вже у 2007 р. С.М. Зеленським на тему «Процесуальний порядок вирішення справ про суспільно небезпечні діяння осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності», яке було орієнтоване виключно на розгляд сучасного стану та пошук напрямків вдосконалення кримінально-процесуального законодавства, залишаючи поза увагою значення психофізичних та інших особливостей малолітніх осіб (у тому числі неповноту їх процесуальної дієздатності), що є не тільки підґрунтям визначення їх специфіки як суб’єктів кримінального процесу, а й підставою надання їм законом додаткових гарантій захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, реалізація яких є першочерговим завданням у рамках створення в Україні системи ювенальної юстиції. Саме на подолання цих прогалин у правовій науці спрямоване це дослідження. У ньому використовувалися не тільки праці вчених-юристів, а й вчених інших галузей наукового пізнання, що дало змогу: визначити осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння у віці від одинадцяти років і до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, як самостійних учасників кримінального судочинства; розробити окремі рекомендації щодо надання їм додаткових, порівняно з іншими учасниками кримінального процесу, гарантій захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів; під час провадження процесуальних дій за їх участю врахувати такі особливості, що дозволить, з одного боку, мінімізувати негативний вплив кримінального судочинства на їх психічний стан, а з іншого – досягти вирішення завдань, які стоять перед зазначеним судочинством; обґрунтування необхідності створення в Україні особливої гілки правосуддя – спеціалізованої ювенальної юстиції та особливої групи процесуальних норм, за допомогою яких має здійснюватися провадження у справах про суспільно небезпечні діяння малолітніх.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є частиною науково-дослідницької теми Одеської національної юридичної академії «Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави» (державний реєстраційних номер 0101U001195), а також науково-дослідницької роботи кафедри кримінального процесу Одеської національної юридичної академії на 2001 – 2005 рр. «Проблеми ефективності кримінально-процесуального законодавства у сфері боротьби зі злочинністю

і охорони прав особистості в умовах формування правової держави» на 2001 – 2005 рр. (продовжена до 2010 р.)