Кримінально-процесуальні строки при застосуванні заходів процесуального примусу

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА  РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах розбудови правової держави пріоритетним напрямком діяльності правоохоронних органів є захист прав і законних інтересів особи, адже, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Важливими засобами, за допомогою яких можна регулювати процес судочинства в державі, є встановлені у нормативних актах кримінально-процесуальні строки.

Дія права у всіх сферах життєдіяльності нероздільно пов’язана із примусом. Кримінально-процесуальний примус залишається ефективним інструментом боротьби зі злочинністю. Необхідність застосування примусових заходів виникає на різних стадіях процесу, на будь-якому його етапі. Примус також відіграє значну роль у прискоренні провадження у будь-якій кримінальній справі, його своєчасному та якісному завершенню.

Заходи процесуального примусу обмежують передбачені Конституцією України права і свободи людини, а тому підозрюваний, обвинувачений, підсудний та засуджений зацікавлені у тому, щоб обмеження їх прав та свобод заходами процесуального примусу були якнайменш тривалими. Отже, тривалість заходів процесуального примусу відіграє важливу роль в сучасному кримінальному судочинстві. Наявність проблеми врегулювання кримінально-процесуальних строків при застосуванні заходів процесуального примусу вимагає наукового узагальнення практики застосування чинного кримінально-процесуального законодавства України, з’ясування можливостей підвищення їх ефективності.

У той же час такі обставини як нечіткість та недостатність врегулювання тривалості кримінально-процесуальних строків при застосуванні заходів процесуального примусу в законодавстві України, спричинює створення труднощів у процесі кримінально-процесуальної діяльності, порушення прав, свобод та законних інтересів особи, та зумовлює необхідність подальшого спеціального теоретичного і практичного наукового дослідження даної проблеми.

Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять праці таких відомих вчених як: Ю.П. Аленін, В.П. Бахін, В.І. Бояров, Т.В. Варфоломєєва,  В.І. Галаган, В.Г. Гончаренко, Ю.М. Грошевий, А.Я. Дубинський,                     В.С. Зеленецький, А.В. Іщенко, Н.С. Карпов, Є.Г. Коваленко, В.С. Ковальський, О.Н. Колесніченко, В.Е. Коновалова,  М.В. Костицький, В.Г. Лукашевич,     Є.Д. Лук’янчиков, П.А. Лупинська,  А.О. Ляш, В.Т. Маляренко,                       О.Р. Михайленко, М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, Д.П. Письменний,                     М.А. Погорецький, С.М. Стахівський, М.С. Строгович, В.М. Тертишник,       Л.Д. Удалова, І.Я. Фойницький,  В.П. Шибіко, О.Г. Шило, М.Є. Шумило та інші.

У юридичній літературі досить велика кількість праць, автори яких розкривали питання, пов’язані із кримінально-процесуальними строками, однак, виключно даній проблематиці присвячена досить незначна кількість досліджень. Серед них слід назвати публікації  Л.М. Васильєва,    А.П. Гуляєва,

С.О. Заїки, В.Г. Клочкова, Є.Г. Коваленка, Т.Л. Корепанової, О.М. Ларіна,    В.Т. Маляренка, О.Р. Михайленка, В.В. Рожнової, В.Т. Томіна, С.Б. Фоміна, Г.В. Юркової, Р.Х. Якупова та інших.

Вибір теми дисертації визначений низкою обставин, серед яких доцільно зазначити важливу роль кримінально-процесуальних строків при застосуванні заходів процесуального примусу і, - насамперед у забезпеченні прав та законних інтересів осіб, які залучаються до сфери кримінально-процесуальної діяльності, а також пов’язаний із необхідністю узагальнення сучасних знань про строки у кримінальному процесі, визначенням основних напрямків удосконалення кримінально-процесуального законодавства в частині встановлення оптимальних строків при реалізації заходів процесуального примусу.

Необхідність подальшого дослідження проблеми правової регламентації та дотримання кримінально-процесуальних строків при застосуванні заходів процесуального примусу обумовлюється  також і тим, що удосконалення кримінально-процесуальних норм постійно триває, адже,  враховуються нові напрацювання,   виявляються нові недоліки, вирішуються все нові й нові питання, які періодично постають перед кримінальним  судочинством у складних сучасних умовах боротьби зі злочинністю.

Вищевикладені чинники зумовлюють актуальність теми, її наукову і практичну значущість.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації має важливе значення  у правозастосовчій практиці органів дізнання та досудового слідства, в науці кримінально-процесуального права; узгоджується з Планом заходів щодо реалізації Концепції забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, на 2005-2006 рр., затвердженого розпорядженням Кабінету міністрів України від 20.04.2005 р.   № 110/р., положеннями проекту програми “Україна – 2010”, затвердженого постановою президії НАН України від 13.01.1999 р. № 1.

Дослідження проведене згідно тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2002-2009 роки, затверджена наказами МВС України “Про заходи щодо організації проведення науково-дослідних робіт та впровадження їх результатів в практичну діяльність органів внутрішніх справ України” від 30 червня 2002 року № 635 та “Про затвердження пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років” від 05 липня 2004 року №  755.

Тема дисертації затверджена Вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ (протокол № 1 від 27 січня 2004 року), схвалена Координаційним бюро з проблем  кримінального процесу Академії правових наук України (перелік № 9, поз. 627) та виконана згідно з планами наукових досліджень кафедри кримінально-процесуальної діяльності Навчально-наукового інституту підготовки кадрів кримінальної міліції Київського національного університету внутрішніх справ України.