РОЗВИТОК ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВОЇ ДУМКИ ПРО ГАРАНТІЇ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА



Название:
РОЗВИТОК ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВОЇ ДУМКИ ПРО ГАРАНТІЇ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність теми дослідження. Юридична концепція людини як суб’єкта права, відповідні філософсько-правові уявлення про її природні права і свободи обумовили характер змін у суспільстві, стали основними орієнтирами реформування та розвитку державно-правових інститутів України, вдосконалення законодавчого процесу, піднесення ефективності правового регулювання, формування високої правової культури тощо.

Визначення сутності та ролі прав і свобод людини та громадянина в житті суспільства сприяло необхідності подальшої теоретичної розробки проблематики гарантій прав і свобод людини та громадянина з урахуванням характеристик правових явищ щодо людини, держави і суспільства, аспектів їх взаємодії.

Тому, основними чинниками, що обумовили важливість і необхідність проведення комплексного дослідження становлення та розвитку гарантій прав і свобод людини та громадянина, стали: надання правам і свободам людини та громадянина пріоритетного, визначального значення в сучасному суспільстві; трансформація соціально-економічного укладу нашої держави, державних і суспільно-політичних інститутів, переосмислення духовних цінностей, формування нової правової доктрини України; нагальна потреба у створенні оптимальних умов для самовизначення, самореалізації індиві-дуальності людини, забезпечення її автономності та захисту від порушень її прав; необхідність вдосконалення правового регулювання сфери відносин особи і держави, в якій він розраховує не лише на захист своїх прав від незаконного втручання, а й на активне сприяння держави щодо їх реалізації; розгалуженість діяльності органів, організацій, громадських об’єднань і громадян, які займаються правозахисною діяльністю; неоднозначність розуміння головних явищ і понять проблематики гарантій прав і свобод людини та громадянина; недостатність належної правової культури і правосвідомості у державних службовців та громадян; недосконалість суспільного дієвого механізму гарантій прав і свобод людини та громадянина; відсутність у громадян навичок юридичного самозахисту своїх прав і свобод.

Загалом, поміж факторів, які також актуалізують розробку проблеми гарантування прав і свобод людини та громадянина, можна виділили ще декілька. По-перше, світовий і національний досвід розвитку державно-правових інститутів продовжує збагачуватись, стає більш об`ємним, розширюється за рахунок появи нових основних законів, проведення правових реформ. Новий практичний матеріал потребує ретельного вивчення і розробки. По-друге, розширюється коло політико-правових джерел, які необхідно дослідити, з`являються нові проекти соціально-політичного розвитку, що потребують поглибленого аналізу, нові концепції державно-правової реформи. Це вимагає уточнення попередніх уявлень, розкриття нових суспільних зв`язків і відносин, підтвердження або перегляду існуючих оцінок і висновків щодо інституту прав і свобод людини. По-третє, аналіз історичного досвіду гарантій прав і свобод людини та громадянина обумовлює вивчення складних і багатоманітних процесів, що протікають у суспільстві, взаємодію різноманітних соціальних факторів – економічних, політичних, ідеологічних, форм і методів управління державними і суспільними справами, виявлення передумов різноманітних реформ.

При вирішенні основних задач, які поставлені в дисертаційному дослідженні, були проаналізовані і узагальнені наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, які внесли свій вклад у розробку проблематики прав і свобод людини та громадянина та їх гарантій.

Права і свободи людини, як складне і багатогранне явище, було і є предметом наукових пошуків у різних аспектах і проявах. Разом з цим, зберігає свою актуальність задача вивчення і осмислення наукової спадщини класиків філософії права, теорії держави і права, соціології права, етики, історії, які розробляли загальнотеоретичні ідеї прав і свобод людини, намагались дати відповіді на питання їх реального забезпечення і захисту. Глибокі, актуальні в нашому сьогоденні, є ідеї і розробки щодо поняття прав і свобод людини, питання визначення її правового статусу, загально-концептуальні основи ролі і місця держави, права, суспільства і самої людини у механізмі забезпечення і захисту людини, її прав і свобод. 

Треба зазначити і той факт, що десятиліттями вітчизняна правова наука концентрувала свою увагу на дослідженнях ідей матеріалістично орієнтованих правознавців. При цьому, по за увагою залишався значний пласт наукової спадщини, ідеї якої опанували усталені стереотипи юридичного позитивізму.  

Рішення складної задачі щодо актуалізації всіх векторів філософсько-правової думки в нашій науці тільки розпочався. Це вимагає як переосмислення з нових наукових позицій робіт знаних теоретиків минулого, таких як Г. Гроцій, Т. Гоббс, Дж. Локк, Ш. Монтеск’є, К. Гельвецій,              Ж. Ж. Руссо, І. Кант, Ф. Гегель, Ф. Енгельс, К. Маркс, І. Франко,                    М. Драгоманов, М. Грушевський, М. Бердяєв, П. Новгородцев, Б. Чичерін,    Б. Кістяківський, М. Коркунов та інші, так і відкриття нових імен, аналіз малодосліджених праць вчених різних шкіл і наукових течій.

У цьому аспекті певний інтерес мають праці вчених, які створили теоретичну базу для аналізу змісту окремих видів прав і свобод громадян та вивчення різноманіття засобів забезпечення їх реалізації – В. Акуленка,       Ю. Боярса, М. Буроменського, Б. Візера, О. Висоцького, В. Гулієва,               В. Денисова,  В. Євінтова, О. Зайчука, В. Каленського, А. Каримського,         Є. Кубка, В. Лазарєва, І. Ледяха, О. Лепьошкіна, П. Недбайла, В. Селіванова,                  І. Строговича, Я. Уманського, Б. Ебзєєва та інших.

Серед досліджень філософсько-теоретичних проблем правового статусу  особи в СРСР варто виокремити роботи Л. Воєводіна, Ю. Дмитрієва,             В. Кучинського, Г. Мальцева, Н. Матузова, Р. Мюллерсона,  В. Патюліна,     В. Сіренка, В. Чхиквадзе, де поряд з названими, глибоко і багатоаспектно досліджено низку окремих прав людини. Крім того, питання, пов'язані з історією розвитку прав і свобод особи та їх гарантій на різноманітних етапах розвитку радянського суспільства, а також механізм і особливості прояву на практиці окремих видів гарантій досліджували В. Власіхін, П. Глущенко,      Р. Рісдал, І. Разумович, В. Скобелкін, В. Туманов та інші. 

Значний внесок в обґрунтування необхідності орієнтації внутрішньо-державного права на захист прав, свобод і інтересів громадян внесли такі відомі юристи-вчені і практики, як М. Вітрук, Л. Воєводін, В. Кудрявцев,      З. Кузнєцов, А. Мовчан, В. Сальніков, Л. Тіунова, Б. Топорнін та інші. Певну роботу для створення системи правозахисної діяльності на різноманітних етапах розвитку суспільних відносин провели вчені-юристи  С. Алексєєв,     В. Карташов, В. Копейчиков, Б. Лазарєв, А. Піголкин та інші.

Особливе місце серед юристів, що зробили внесок у формування інституту соціально-правової допомоги і захисту прав людини, займають      В. Бойцова, С. Кожевніков, А. Коровніков, С. Малинін, І. Михайловська,     С. Порощук, М. Строгович, Н. Хаманєва та інші. У розвитку та становленні концепції єдності міжнародно-правових норм і національно-правових розпоряджень у сфері захисту прав, свобод і інтересів громадян слід відзначити зусилля І. Блищенка, Н. Захарова, М. Гернета, І. Городецької,        В. Карташкіна, Я. Островського, А. Трайніна та інших. Звертає на себе увагу доробок російських вчених та науковців держав СНД: М. Алексєєва,              С. Алексєєва, М. Вітрука, Г. Гаджиєва, Л. Лазарєва, Г. Мальцева,                    В. Оксамитного, Б. Топорніна, А. Якушева, В. Туманова, В. Чиркіна та інших.                  

Розвиток сучасних наукових досліджень проблеми прав і свобод людини та громадянина йде завдяки плідній співпраці українських вчених у сферах філософії права, теорії держави і права, конституціоналізму, соціології права, суміжних галузей правової і політичної науки: В. Авер’янова, В. Бабкіна,     О. Бандури, В. Бачиніна, І. Бичка, С. Бублика, О. Гвоздіка, В. Горшеньова,    О. Данел`яна, В. Забігайла, К. Жоля, А. Іщенка, Р. Калюжного, В. Кампо,      А. Козловського, М. Козюбри, А. Колодія, Я. Кондратьєва, М. Костицького, Л. Кривенко, В. Ларіонової, Ю. Леонова, С. Максимова, О. Манохи,              О. Мироненка, О. Мурашина, Є. Назаренка, А. Олійника, М. Орзіха,                В. Опришка, М. Панова, В. Погорілка, П. Рабіновича, В. Рибалки,                Ю. Римаренка, А. Селіванова,  В. Свінціцького, В. Сіренка, В. Синьова,       О. Скакун, В. Скоморохи, С. Сливки, В. Тація, В. Тимошенка, І. Тимченка, Ю. Тодики, М. Цвіка, В. Цвєткова, В. Шаповала, Ю. Шемшученка, Б. Чміля, С. Яковенка та інших.

Звісно, плідна робота науковців не вичерпала всього кола питань і можливостей дослідження проблематики прав і свобод людини та громадянина та їх гарантій,  які постають за сучасних умов динамічного розвитку самої юридичної науки та практики. Адже відомі попередні дослідження проводились за інших соціально-історичних умов і тому потребують поглиблення наукового аналізу з огляду сучасних реалій. Опріч цього дослідники проблематики гарантій прав і свобод людини та громадянина зосереджувались лише на окремих сторонах, аспектах цієї багатопланової проблеми.

З метою визначення та обґрунтування актуальності теми дослідження автором було проведено вивчення стану наукової розробленості проблем прав і свобод людини та громадянина у докторських та кандидатських дисертаціях, які захищені в Україні за спеціальністю 12.00.12 – філософія права. Отримані результати дали можливість упевнитись у відсутності у масиві дисертаційних робіт комплексних досліджень філософсько-правових проблем гарантій прав і свобод людини та громадянина.

Не применшуючи ролі й значущості доробку попередніх дослідників, є підстави визнати, що в Україні ще немає комплексних спеціальних досліджень розвитку філософсько-правової думки про гарантії прав і свобод людини та громадянина, що і зумовило вибір теми дисертації.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до напрямів, визначених державними планами та програмами Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні), програми розвитку відомчої освіти та вузівської науки на період 2001–2005 рр. (Рішення Колегії МВС України від 18.12.2000 р. № 9 КМ/1), комплексної програми „Розбудова державності України” № 97128. Вона також є складовою частиною наукових досліджень МВС України: Тематики пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2001–2005 рр. (п. 3.1.), затверджених наказом МВС України від 30.06.2002 р. № 635 (п. 11). Тема дисертаційного дослідження відповідає вимогам ст. 7 Закону України “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001 р. Обговорена і схвалена на засіданні Вченої Ради Національної академії внутрішніх справ України (протокол № 10 від 29 грудня 1998 р.) та включена до плану науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України.

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины