ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У період розбудови незалежної, демократичної, правової, соціальної Української держави великого значення набуває забезпечення прав та свобод людини, одним з напрямків якого є боротьба зі злочинністю. За результатами соціологічних опитувань боротьба зі злочинністю, особливо її організованими формами, фігурує в числі перших найнебезпечніших загроз суспільству. Вченими і правоохоронцями констатовано, що організована злочинність становить своєрідну вищу стадію розвитку злочинності, є найбільш стійким та консолідованим її проявом. Суспільна небезпека організованої злочинності підкреслюється в багатьох міжнародно-правових документах, зокрема у преамбулі Рамкової Конвенції ООН проти організованої злочинності від 21 липня 1997 року, Неапольській політичній декларації та Глобальному плані дій проти організованої злочинності, прийнятих на Світовій конференції міністрів внутрішніх справ з проблем транснаціональної організованої злочинності, проведеної 21 – 23 листопада 1994 року у м. Неаполі, Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності, підписаної 15 грудня 2000 року у м. Палермо.

Після проголошення незалежності України було прийнято ряд законодавчих актів, спрямованих проти організованої злочинності, в тому числі Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, Державну програму боротьби зі злочинністю, Комплексну цільову програму боротьби зі злочинністю на 1996 – 2000 роки, Комплексну програму профілактики злочинності.

За даними МВС України за період з 1997 по 2003 рр. в Україні було виявлено і знешкоджено 6509 організованих злочинних груп, якими було вчинено 53087 злочинів. За цей же період у членів організованих злочинних груп було вилучено 1899 одиниць вогнепальної зброї, 1212 автомобілів, 5278 кг наркотичних засобів. Проблемі протистояння організованій злочинності з боку держави та суспільства приділяється значна увага. Певні заходи протидії організованій злочинності вживаються, удосконалюється правова база боротьби з нею, але ця робота ще далека від завершення.

Значну увагу проблемі протидії організованій злочинності приділяють кримінологія та кримінально-правова теорія. Зарубіжна кримінологія досліджує цю проблему давно і досягла в цьому певних результатів. Феномен організованої злочинності та окремих її аспектів розглядався в роботах Алексєєва В.О., Адашкевича Ю.М., Антоняна Ю.М., Альбіні Д., Айенні Ф., Волобуєва А.Н., Ванюшкіна С.В., Галіакбарова Р.Р., Гурова О.І., Галкіна Є.Б., Долгової А.І., Дьякова С.В., Ємєльянова О.С., Емінова В.Є., Іванова М.Г., Іншакова С.М., Карпеця І.І., Ковальова М.І., Кузнєцової Н.Ф., Козлова Ю.Г., Крессі Д., Келлі Р., Кларка Р., Лунєєва В.В., Мартена Ф., Нікіфорова А.С., Номоконова В.А., Осіна В.В., Овчинського В.С., Овчинського А.С., Пахомова В.Д., Разінкіна В.С., Репецької А.Л., Сатерленда Е., Стручкова М.А., Слінька М.І., Топільської О.В., Тремблея П., Устінова В.С., Шеллі Л. та інших.

В Україні захищено декілька кандидатських дисертацій з окремих аспектів протидії організованій злочинності. Ця проблема в кримінологічному та кримінально-правовому аспектах розглядалась у роботах Андрушка П.П., Борисова В.І., Бурчака Ф.Г., Гуторової Н.О., Даньшина І.М., Ємельянова В.П., Єфремова С., Зелінського А.Ф., Картавцева В., Кальмана О.Г., Куца В.М., Кулика О.Г., Марчука Є.К., Мельника М.І., Литвака О.М., Рибакова В.І., Сташиса В.В., Слінька М.І., Савченка Д., Тація В.Я., Хавронюка М.І, Шапченка С., Шостко О.Ю., Ярмиша О.Н. та інших.

Разом з тим, до цього часу виникають складнощі з розмежуванням видів злочинних угруповань, трактуванням низки пов’язаних з ними понять, що негативно позначається на стані протидії організованій злочинності. З деяких питань точки зору науковців лишаються полярними, що призводить часом до ігнорування вельми суттєвих положень у висловлюваннях їх опонентів. Недостатня розробленість проблеми протидії організованій злочинності, значущість питань, що з неї випливають для захисту соціально-економічних умов функціонування суспільства, подальшого розвитку кримінологічної та кримінально-правової науки, удосконалення законодавства та практики його застосування, потреба подальшої активізації заходів протидії діяльності злочинних угруповань стали підставою для вибору теми даного дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Національного університету внутрішніх справ на виконання Комплексної програми профілактики злочинності на 2001 – 2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року №1376.