ДЕРЖАВНО - ПРАВОВІ ЗАСАДИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Краткое содержание

загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Політичні та економічні зміни, що відбуваються в Україні, починаючи з проголошення нею незалежності, спонукають до активізації наукових досліджень у напрямку формування теоретичних уявлень щодо майбутнього суспільства. Особливої актуальності в Україні набула концепція громадянського суспільства.

Протягом двох останніх десятиліть питання становлення і розвитку громадянського суспільства активно вивчалися представниками різних галузей наукового знання, в тому числі й галузі правознавства. Така актуальність тематики громадянського суспільства зумовлена сучасними процесами реформування в Україні основних сфер соціального життя, окремих соціальних інститутів. Вчені активно намагаються знайти пояснення тим змінам, які відбуваються в організаційних та функціональних основах  громадянського суспільства, пов’язати їх з розширенням соціальних функцій держави, віднайти нові форми взаємодії з державними структурами.

Особливої уваги з боку вчених-юристів привертають питання основних принципів та шляхів формування громадянського суспільства в контексті впливу на них державно-правових засад. Проте розмаїтість наукових точок зору, відсутність науково-теоретичної єдності у вирішенні подібних питань свідчить про недостатній рівень розробленості проблематики громадянського суспільства як у зарубіжній  політико-правовій думці, так і в українському правознавстві.

Формування громадянського суспільства неможливе без належної розробки концепції взаємодії держави і громадянського суспільства, а також без аналізу стану правового забезпечення діяльності основних інститутів громадянського суспільства. Досвід розвинутих країн світу підтверджує, що розвиток громадянського суспільства здійснюється на основі саморегуляції, а його члени намагаються обмежити вплив держави на процеси, які в ньому відбуваються. Однак в умовах, коли інститути громадянського суспільства ще не є самодостатніми, держава повинна сприяти становленню структур громадянського суспільства, суттєву частку повноважень яких з часом мають виконувати органи місцевого самоврядування, громадські організації і політичні партії та інші форми самоорганізації громадян. Визнаючи той факт, що державно-правові засади мають важливий вплив на становлення громадянського суспільства, ми повинні констатувати, що межі впливу держави на процеси становлення громадянського суспільства  не завжди однакові. Так, на етапі становлення основних інститутів громадянського суспільства вплив держави є значно відчутніший, ніж тоді, коли такі інститути належним чином функціонуватимуть і не потребуватимуть суттєвої опіки держави. 

Основними показниками розвинутості громадянського суспільства є гарантоване забезпечення прав людини, рівень свободи, демократії, захищеності приватної власності, розвиток підприємницького сектора.

Вагомі напрацювання науковців не вичерпали можливостей дослідження широкого кола питань, пов’язаних з функціонуванням громадянського суспільства, які виникають по мірі динаміки становлення його основних інститутів. Часте використання терміна “громадянське суспільство” в монографіях, посібниках, наукових журналах, у засобах масової інформації – не показник вичерпаності вивчення даної теми. Так, серед усієї  сукупності досліджень переважають ті, які присвячені генезису ідеї громадянського суспільства, або такі, що акцентують увагу на окремих моментах цієї багатопланової теми, досліджують стан розвитку окремих інститутів громадянського суспільства.  Даною дисертаційною роботою автор доповнює і поглиблює вивчення цієї актуальної проблеми.

У ході підготовки дисертаційного дослідження використані відповідні ідеї з праць Аристотеля, Платона, Ф. Гегеля, Т. Гоббса, Ф. Енгельса, І. Канта, Дж. Локка, К. Маркса, Ш.-Л. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо, Т. Пейна, робіт вітчизняних мислителів – М. Драгоманова, М. Міхновського, С. Подолинського, І. Франка, Т. Шевченка, С. Дністрянського, Б. Кістяківського тощо.

Цій проблематиці також присвячені праці представників сучасної західнофілософської, політичної та правової науки: Дж. Роулза, К. Поппера, Ф. Хайека, Д. Кіна, Р. Дарендорфа, Е. Геллнера, Дж. Міл-лера, М. Кеннеді, Е. Арато, Дж. Сороса, Дж. Когена, та ін.

Теоретичною основою роботи стали роботи українських вчених у галузі загальної теорії держави і права – В. Бабкіна, С. Бобровник, О. Богініч, В.Головченко,  В.Горшеньова, А. Зайця, О. Зайчука, А. Колодія, В.Копєйчикова, Т. Ковальчук, М. Козюбри, В. Медведчука, О. Петришина, П. Рабіновича, О. Скакун, О.Скрипника, М. Цвіка; конституційного права та інших галузей юриспруденції, політології – В. Баштанника,  В. Борденюка,  М. Братасюк, С. Головатого, В. Кременя,  І. Кресіної, А.  Мацюка, Н. Нижник, В. Погорілко, В. Речицького, С. Рябова, Л. Слінченко, В. Тація, Ю.Тодики, В. Селіванова, В. Шаповала, І. Хижняка, А. Юлдашева, О. Хуснутдінова, Г.Щедрової; представників російської юридичної науки – А. Андреєва, С. Алексєєва, В. Варивдіна, А. Венгерської,  К. Гаджієва, А. Кочеткова, М. Марченка, В. Нерсесянца та інших.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає вимогам ст. 7 Закону України “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001 р. Тема дисертаційного дослідження обрана згідно з державними планами і програмами Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні).

Спрямованість дисертаційного дослідження визначається програмою наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2001-2005 роки. Тему дисертації “Державно-правові засади громадянського суспільства” обговорено та затверджено вченою радою Національної академії внутрішніх справ України (протокол №1 від 30 січня 2001 р.).