ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Стратегічними пріоритетами України є перехід до інноваційної моделі економічного розвитку, інтеграція в економічний європейський простір та розбудова соціальної держави. Найважливішою умовою реалізації цих стратегічних завдань є нагромадження та ефективне використання людського капіталу, тобто тих якісних рис працівників, які формують сучасні продуктивні здібності та перетворюють їх на головну продуктивну силу постіндустріальної економіки, заснованої на знаннях. Досвід розвинених країн свідчить, що нагромадження людського капіталу та забезпечення його ефективного використання є найважливішою умовою конкурентоспроможності країни та динамічного соціально-економічного прогресу. Україна належить до країн з високим освітнім рівнем населення. Однак незважаючи на це у більшості вітчизняних працівників поки що не сформовані продуктивні здібності, необхідні для динамічного та ефективного розвитку виробництва. Суттєво загострилась проблема кадрового забезпечення економіки. З іншого боку, на виробництві не створені сприятливі умови для ефективного використання і розвитку продуктивних сил працівників. Це вказує на те, що концепція людського капіталу мало усвідомлена як на рівні державного управління, так і на виробничому та особистісному рівнях. В Україні вона поки що не стала теоретичним підґрунтям удосконалення соціально-економічної політики та практики господарювання.

Процес формування та розвитку теорії людського капіталу пов’язаний з іменами відомих західних економістів Т. Шульца, Г. Беккера, Дж. Кендрика, М. Блауга, У. Боуена, Ф. Махлупа, Л. Туроу, Дж. Мінцера та інших. Значний внесок в її популяризацію та розвиток зробили науковці Радянського Союзу, Росії, інших країн СНД: С. Агабеков, Д. Аширов, Г. Аширова, С. Бобильов, І. Бушмарін, С. Валентей, Ю. Васильчук, В. Гойло, О. Добринін, С. Дятлов, М. Іванов, В. Іноземцев, Р. Капелюшніков, В. Клочков, М. Кирпічніков, А. Макарян, В. Марцинкевич, І. Погосов, В. Радаєв, М. Скорєв, К. Циренова.

В Україні методологічні питанні людського розвитку, відтворення та використання людських ресурсів досліджували такі провідні вчені, як О. Амоша, С. Бандур, Д. Богиня, В. Брич, М. Долішній, Т. Заяць, А. Колот, Е. Лібанова, Н. Лук’янченко, О. Новікова, В. Онікієнко, Л. Шаульська, Л. Шевченко, Л. Шевчук. Вперше дослідженням проблем формування та використання людського капіталу почали займатися Б. Данилишин, В. Куценко, О. Грішнова, які нині мають значне коло послідовників. Проблемам людського капіталу присвячені наукові роботи Р. Аметова, С. Ареф’єва, О. Білик, О. Бородіної, С. Вовканич, Н. Голікової, О. Головінова, І. Дишлового, І. Журавльової, Г. Зелінської, Л. Іванової, І. Каленюк, Б. Кліяненка, А. Коровського, А. Кудлай, Л. Лісогор, В. Лича, Д. Маляр, Н. Маркової, Є. Марчука, А. Михайлової, І. Новак, Н. Перепелиці, У. Садової, Л. Семів, О. Стефанишин, Л. Тертичної, О. Толстенко, Н. Ушенко.

Українські науковці внесли значний вклад в поглиблення теоретичних засад концепції людського капіталу. Однак слід відзначити невирішеність багатьох як теоретичних, так і практичних проблем, пов’язаних з людським капіталом: оцінкою його обсягів і динаміки в Україні; визначенням його впливу на соціально-економічний розвиток; дослідженням економічних основ його формування; визначенням його місця і частки в сучасній структурі суспільного капіталу країни; ефективністю його практичного використання. Це свідчить про необхідність поглибленого дослідження людського капіталу у цих напрямах, що є підґрунтям удосконалення державної політики соціально-економічного розвитку. Вищезазначене обумовило актуальність теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалось відповідно до тематики науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості (ІЕП) НАН України (м. Донецьк) згідно з темами: «Дослідження проблем соціальної безпеки України та шляхи їх вирішення» (номер держреєстрації 0198U002206, 1998-2000 рр.), у рамках якої досліджено соціальні загрози у сфері доходів населення, які перешкоджають людському розвитку та формуванню людського капіталу, обґрунтовано шляхи підвищення доходів населення України, які були використані при підготовці пропозицій щодо удосконалення проектів Основних напрямів політики грошових доходів населення України, Концепції дальшого реформування оплати праці в Україні, Державної програми соціальної політики на 1997-2000 роки, Основних напрямів соціальної політики на період до 2004 року; «Регіональні аспекти національної безпеки (в економічній та соціальній сферах)» (номер держреєстрації 0101U001123, 2001-2003 рр.), у рамках якої обґрунтовано методику оцінки рівня життя населення України, розроблено пропозиції щодо посилення соціальної спрямованості проекту Концепції Державної програми економічного і соціального розвитку на 2003 рік; «Механізм забезпечення та розвитку людського потенціалу (організаційно-управлінський, соціально-економічний та правовий аспекти)» (номер держреєстрації 0104U03431, 2004-2006 рр.), у рамках якої автором як відповідальним виконавцем підтеми «Розробка концепції формування та розвитку людського капіталу в Україні та механізму її впровадження» здійснено систематизацію умов та чинників формування людського капіталу України, оцінку його обсягів у вартісних та натуральних показниках, впливу на економічний та інноваційний розвиток; «Трудовий потенціал як чинник економічного зростання та інноваційного розвитку промисловості» (№16-03-04, номер держреєстрації 0104U05887, 2004 р.), у рамках якої встановлено тенденції та виявлено проблеми формування трудового потенціалу у відповідності до потреб інноваційного розвитку України, обґрунтовано пропозиції до проекту Концепції розвитку професійно-технічної освіти в Україні; «Стратегія збереження і розвитку трудового потенціалу в умовах реформування господарського механізму» (ОР/Р8/52, номер держреєстрації 0105U008143, 2005 р.), у рамках якої досліджувались проблеми структурних зрушень та напрями розвитку трудового потенціалу промисловості; «Організаційно-економічне та інституційне забезпечення активізації інноваційної діяльності в промисловості України» (номер держреєстрації 0106U008452, 2006 р.), у рамках якої автором визначено проблеми кадрового забезпечення інноваційної діяльності та шляхи їх вирішення; «Забезпечення соціального розвитку регіонів України: управлінський аспект» (номер держреєстрації 0106U012628, 2007-2009 рр.), у рамках якої досліджено вплив соціального розвитку на формування людського капіталу та інноваційну діяльність в регіонах України.