ПЕНІТЕНЦІАРНА ФУНКЦІЯ ДЕМОКРАТИЧНОЇ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ ТА РОЛЬ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В МЕХАНІЗМІ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Процес розбудови України як демократичної, соціальної, правової держави та розвиток інститутів громадянського суспільства обумовлюють необхідність докорінного перегляду сталих понять та категорій державного та суспільного життя, сформованих ще в умовах тоталітарної держави. У зв’язку з цим не викликає сумніву потреба проведення реформи існуючої в нашій державі системи виконання покарань, з метою приведення її у відповідність до нових соціально-правових координат, визначених Конституцією України. Серед багатьох проблем, що потребують вирішення, велике наукове й практичне значення має формування адекватного уявлення про роль та місце інститутів громадянського суспільства в механізмі реалізації пенітенціарної функції держави.

Необхідність дослідження даної проблеми обумовлена рядом причин. Зокрема, це пов’язано з тим, що система виконання покарань як елемент колишньої адміністративно-командної системи успадкувала певні риси, які негативно впливають на досягнення цілей покарання. Так, закритість даної системи протягом тривалого часу не дозволяла отримувати достовірної інформації щодо реалізації прав і свобод засуджених під час виконання покарань, пов’язаних з ізоляцією від суспільства. Ізоляція установ виконання покарань об’єктивно зумовлює розвиток негативних явищ в середовищі засуджених, які не тільки обмежують можливості виховного впливу, а й,  в ряді випадків, сприяють криміналізації особистості. Відсутність гласності та відкритості в діяльності системи виконання покарань негативно впливає на формування відповідної політики держави.

Крім того, діяльність інститутів громадянського суспільства в сфері формування пенітенціарної політики держави, а також в пенітенціарній та постпенітенціарній діяльності не має достатнього цілісного правового регулювання, що зменшує ефективність та обмежує можливість діяльності цих інститутів.

Важливим аргументом на користь необхідності проведення комплексного дослідження участі інститутів громадянського суспільства в реалізації пенітенціарної функції держави виступають міжнародні зобов’язання України щодо реформування системи виконання покарань. Однією зі складових процесу реформування є забезпечення максимально можливого доступу даних інститутів до пенітенціарної діяльності держави, що дало б змогу підвищіти ефективність виконання покарань.  

Велика значимість вирішення проблем, пов’язаних з виконанням покарань, обумовила увагу до них багатьох учених, політиків, державних діячів як минулого, так і сучасності. В літературі ХІХ – початку ХХ ст. проблеми участі суспільства у виконанні покарання у виді позбавлення волі знайшли відображення в наукових працях М.М. Абрашкевича, С.К. Гогеля, М.М. Ісаєва, Д.В. Країнського, М.Ф. Лучинського, П.І. Люблінського, Ф.М. Малініна, С.В. Познишева, Д.Г. Тальберга, І.Я. Фойницького. В юридичній літературі радянського періоду окремим аспектам участі громадськості в діяльності установ виконання покарання приділялась увага в дослідженнях Ю.О. Алфьорова, А.В.Буассонада, А.М. Васильєва, Ф.А. Вєстова, М.Г. Дєткова, В.О. Єлеонського, М.П. Кіреєва, Б.П. Козаченка, М.П. Мелентьєва, О.С. Міхліна, О.Є. Наташева, Г.Г. Нікітіна, О.П. Пермінова, М.О. Стручкова, І.В. Шмарова  та інших.

Серед українських учених деякі аспекти вибраної нами проблеми вивчали Л.В. Багрій-Шахматов, О.В. Беца, І.Г. Богатирьов, В.О. Глушков, Т.А. Денисова, О.М. Джужа, А.П. Закалюк, М.Й. Коржанський, В.О. Корчинський, О.М. Костенко, В.А. Льовочкін, П.П. Михайленко, В.С. Наливайко, О.Б. Пташинський, І.С. Сергеєв, В.М. Синьов, В.В. Скибицький, А.Х. Степанюк, В.М. Трубніков, С.Я. Фаренюк, В.П. Філонов, А.І. Фролов, Ю.В. Чакубаш та інші.

Значний внесок у розвиток сучасної пенітенціарної науки в нашій державі зробив Г.О. Радов. Він один з перших в сучасній українській юридичній науці, обґрунтовував в своїх дослідженнях нові підходи до проблем виконання покарань, поводження з засудженими та створення цивілізованої пенітенціарної системи в Україні.

Водночас, праці цих учених не містять аналізу поняття пенітенціарної функції держави, а також комплексного дослідження участі інститутів громадянського суспільства в формуванні пенітенціарної політики держави, в її пенітенціарній та постпенітенціарній діяльності, що ще раз підкреслює актуальність вибраної проблеми і підтверджує необхідність проведення фундаментальних наукових досліджень в цьому напрямку.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось в межах вимог Указів Президента України  від 25 грудня 2000 року №1376/2000 “Про Комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки” та від 17 травня 2001 року №325/2001 “Про підготовку пропозицій щодо забезпечення гласності та відкритості діяльності органів державної влади”; постанови Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року №167 “Про Програму подальшого реформування та державної підтримки кримінально-виконавчої системи на 2002-2005 роки”; наказу МВС України від 30 червня 2002 року №635 “Про заходи щодо організації проведення науково-дослідних робіт та впровадження їх результатів у практику діяльності органів внутрішніх справ України”.