ПРАВА ЛЮДИНИ ЯК НОВОЄВРОПЕЙСЬКИЙ ФІЛОСОФСЬКИЙ ТА ПОЛІТИКО-ПРАВОВИЙ ФЕНОМЕН



Название:
ПРАВА ЛЮДИНИ ЯК НОВОЄВРОПЕЙСЬКИЙ ФІЛОСОФСЬКИЙ ТА ПОЛІТИКО-ПРАВОВИЙ ФЕНОМЕН
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність теми дослідження. Права людини є наріжним каменем соціальних перетворень, шляхом яких вибудовувалося сучасне громадянське суспільство. Протягом XX століття вони перетворилися з сутнісної ознаки західної, європейської цивілізації, на універсальну цінність, що визнається всепланетним людством. Про це свідчать, зокрема, численні міжнародні акти, які визнаються переважною більшістю країн світу.

Разом з тим, сучасний світ є не тільки ареною торжества принципу прав людини, а й суворим випробуванням його. XX століття стало часом не лише всепланетного визнання людських прав як фундаментальної засади цивілізо­ваності та соціальності, а й періодом відвертого нехтування ними.
І йдеться не про окремі випадки, а про послідовне заперечення цього принципу, що найвиразніше втілюється у двох суттєво відмінних за соціокультурними витоками явищах – тоталітарних режимах та сучасному міжнародному тероризмі.

Як ці кризові явища, так і загалом ситуація глобальних трансформацій сучасного світу актуалізують питання: як можливо набуття певним соціальним принципом, сформованим у контексті самовизначення конкретної – європейської – цивілізації, значення універсальної засади інтерсуб’єктивної єдності сучасного всепланетного людства? Разом з тим, трансформація змісту і розширення обсягу прав людини робить нагальним питання щодо критерію визнання певних прав за загальнолюдські. У проблемному колі цих процесів і питань виникає необхідність звернутися до осмислення історичного і культурного витоку ідеї прав людини, з’ясувати її сутність як конкретного соціокультурного, філософського та політико-правового феномену. Лише на цій теоретичній основі можливо розуміння як конструктивного потенціалу прав людини у соціальних процесах сьогодення, так і природи проблем, що виникають в різних країнах та контексті міжнародних відносин при реалізації прав людини.

Необхідно також зазначити, що теоретичний аналіз прав людини як філософського та політико-правового феномену, що визначає обличчя сучасної європейської цивілізації, є особливо важливим в ситуації нашої країни. В сьогоднішньому українському контексті такий аналіз актуалізується двома головними чинниками: по-перше, великим соціальним завданням подолання тоталітарної спадщини в Україні (адже тоталітаризм є найпослідовнішою спробою відкидання принципу прав людини і тому подолання наслідків його панування конче потребує ґрунтовних змін соціальних відносин виходячи саме з ідеї пріоритету людських прав); по-друге, історичним вибором, який здійснює сучасна Україна щодо інтеграції у єдину Європу. Зрозуміло, що це процес не суто політичний чи економічний, а й процес засвоєння фундаментальних цінностей європейської цивілізації, серед яких права людини посідають чільне місце.

Специфіка дослідження прав людини зумовлена тим, що вони є фундаментальною цінністю, яка визначає організацію європейського (західного) суспільства вже майже півтисячоліття. Тому протягом XVI–XVIII століть існує ситуація, коли дослідження прав людини невід’ємні від ідейної боротьби навколо них. Це справедливо як для філософських та юридичних шкіл, що визнавали засадниче значення цього феномену для організації людського життя, так і тих, що відкидали його.

Оскільки досліджувана тема має не тільки загальнотеоретичний, а й історико-правознавчий характер, основою і відправним пунктом у її розробці є коло першоджерел. До їх числа відносяться, передусім, праці представників середньовічної і ренесансної думки (Л. Бруні, Вітторіа, М. Макіавеллі, Марсілія Падуанського, У. Оккама, Піко дела Мірандоли, Томи Аквінського), в яких беруть початок політико-правові та філософські ідеї, на основі яких пізніше будуть обґрунтовуватися права людини; роботи діячів Реформації, в яких реалізується релігійна емансипація людини, що стало передумовою формування модерної самоврядної особистості (Еразм Роттердамський, У. Гуттен, Ж. Кальвін, С. Кастеліо, М. Лютер, Ф. Меланхтон, І. Рейхлін, У. Цвінглі); модерні мислителі, в творах яких концепція прав людини дістала класичного вигляду (Г. Гроцій, Т. Гоббс, Т. Джеферсон, І. Кант, Д. Локк, Ш. Монтеск’є, Т. Пейн, С. Пуфендорф, Ж.-Ж. Руссо) та сучасні їм ідейно-світоглядні опоненти (Е. Берк, Д. Берклі, Р. Філмер, Д. Юм).

У вітчизняній правознавчій та філософській думці за радянської доби аналіз прав людини і загалом зміст цієї фундаментальної політико-правової ідеї знаходився під сильним ідеологічним тиском, що унеможливлювало неупереджені наукові дослідження даної проблематики. Превалював або суто критичний, „викриваючий” її розгляд (В. Большаков, Е. Кузьмін, Г. Мальцев,
В. Туманов тощо), або описово-історичний (В. Буткевич, П. Граціанський,
В. Зорькін, Л. Мамут, Н. Прозорова та інші). Лише в останні 10-15 років здійснюється теоретична переоцінка феномену прав людини, тісно пов’язана зі зміною соціокультурних та політико-правових пріоритетів розвитку українського суспільства. Відбувається процес інтеграції українських філософсько-правознавчих досліджень (і передусім їх методологічних засад) до світової традиції і практики правознавчих досліджень.

Визначальною рисою досліджень прав людини є їх аналіз не стільки у загальнотеоретичній площині, скільки у контексті конкретних юридично-правових проблем та ситуацій. Серед останніх переважаюче значення мають проблеми забезпечення прав і свобод людини при відправленні правосуддя
(З. Антонюк, Н. Городецький, Р. Калюжний, Н. Карпачова, О. Кінаш,
В. Грохольський, В. Медведєв, І. Петрухін, П. Рабінович, Б. Сташків,
С. Сухомлинов, П. Шумський та інші), а також роль і реалізація прав людини у процесі формування правової держави в Україні (Т. Андрусяк, В. Анісімов,
О. Бандурка, В. Бойко, О. Бубенцова, М. Костицький, В. Лазюк, А. Мацко та інші). Значну увагу дослідників привертають проблеми відповідності українських стандартів дотримання прав людини європейським та світовим
(М. Анісімова, М. Антонович, В. Євінтов, Н. Ковальська, П. Репешко,
В. Сушко, Ю. Тодика, Д. Федоренко, В. Шаповал та інші) і у зв’язку з цим – аналіз світового досвіду застосування законодавства з прав людини
(Л. Алексеєва, В. Бігун, Т. Гірма-Сихай, А. Горелик, О. Мережко, В. Шишкін).

Саме численні публікації з проблем реалізації прав людини актуалізують питання про методологічні та загальнотеоретичні засади аналізу цих проблем. Загальній теорії прав людини присвячені дослідження М. Антоновича,
О. Данільяна, К. Жоля, А. Колодія, Я. Кондратьєва, Л. Кравченка, С. Максимова, О.
 Мурашина, В. Нерсесянця, М. Панова, М. Поповича, П. Рабіновича,
Е. Соловйова, В. Тація, Б. Чміля, Ю. Шемшученка, В. Шкоди та інших. Важливе значення для розробки теми дослідження мають праці й сучасних західних теоретиків філософії права (Ю. Габермаса, О. Гьофе, Р. Дворкіна,
В. Кимліки, Т. Негела, Дж. Ролза, М. Сендела, Ч. Тейлора, Р. Циппеліуса), які створюють основу для розуміння історико-культурних витоків прав людини, їх ролі як визначального чинника модерної цивілізації. Історико-культурні та філософські аспекти генезису прав людини висвітлюються у работах вітчизняних дослідників Г. Аляєва, В. Жданової, О. Мироненко, С. Рабіновича, Г. Радова, В. Шамрай, однак вони присвячені переважно окремим аспектам та стадіям цього процесу.

З огляду на цей стан дослідження проблеми особливо нагальним стає цілісний філософсько-правовий аналіз історико-культурного генезису феномена прав людини (як наріжного чинника становлення новоєвропейської цивілізації), в контексті якого визначається загальний сенс і значення цього феномену. Саме цій темі й присвячено дану дисертаційну роботу.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає вимогам ст. 7 Закону України „Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001 р. Вона обрана згідно з державними планами та програмами Верховної Ради України, відповідно до державно-правової реформи в Україні, відповідно до програми розвитку відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 рр. (Рішення Колегії МВС України від 18 грудня 2000 року № 9 КМ/1), відповідно до комплексної програми „Розбудова державності України” № 97128 та включена до плану науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України і кафедри філософії права та юридичної логіки цього закладу.

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины