ПРИНЦИП ПОДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ (КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ)

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА    ХАРАКТЕРИСТИКА    РОБОТИ

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю теоретичного осмислення процесів реалізації принципу поділу державної влади як однієї з вихідних умов становлення демократичної системи державної влади і успішного здійснення державно-правової реформи.

Фактично, прийняття Конституції України 1996 року об’єктивно визначило потребу й актуалізувало дослідження тих конституційних принципів, які були названі в Конституції як умова побудови в Україні демократичної, правової, соціальної держави. До одних з таких базових і фундаментальних принципів демократичного державного будівництва  належить принцип поділу влади. У  Конституції України його закріплено у ст.6, де чітко зазначається, що “державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову”. Тому не викликає сумніву, що у сучасній вітчизняній юридичній науці теорія поділу державної влади, пов’язана з нею нормотворча, правозастосовча та інша практика потребують підвищеної уваги і поглиблених наукових досліджень.

У цьому контексті слід сприймати й Указ Президента України Л.Кучми „Про внесення на всенародне обговорення проекту закону України „Про внесення змін до Конституції України” від 6 березня 2003р., щодо необхідності  перерозподілу конституційних повноважень  між окремими гілками державної влади. Адже акцентування виключно на таких аспектах теорії поділу влади, як розмежування компетенції органів державної влади і повна елімінація можливих сфер перетинання їх повноважень, призвела до того, що цілісність та єдність державної влади порушена, а доля реформ і суспільного розвитку в цілому ставиться в залежність від специфічних впливів представників окремих гілок влади та їх суб’єктивного бажання домовлятись і співпрацювати один з одним.

Водночас актуальність дисертаційної теми має свою ґрунтовну теоретичну основу. Сьогодні є всі підстави говорити про існування принаймні кількох підходів до тлумачення принципу поділу державної влади. Внаслідок цього в межах юридичної науки і безпосередньо таких її галузей, як конституційне право і теорія держави і права, спостерігається ситуація відсутності єдиної і цілісної концепції в інтерпретації теорії поділу влади, а також визначенні основних способів її реалізації в сучасних умовах державно-правового розвитку.

Здебільшого тема поділу влади потрапляє до кола наукової уваги фахівців та спеціалістів виключно в контексті висвітлення таких тем як проблематика правової, демократичної і соціальної держави. У зв’язку зі сказаним необхідно згадати імена таких вітчизняних дослідників, як: О.Бандурка, О.Биков, Ю.Битяк, С.Гавриш, В.Денисов, О.Задорожній, М.Козюбра, В.Копєйчиков, О.Копиленко, Л.Кривенко, О.Крупчан, П.Євграфов, О.Лавринович, В.Медведчук, Г.Мурашин, Н.Онищенко, В.Опришко, В.Погорілко, П.Рабінович, А.Селіванов, О.Скакун, О.Скрипнюк, В.Тацій, Ю.Тодика, В.Шаповал, Ю.Шемшученко. Що ж до науковців країн близького зарубіжжя, то цю проблему досліджують: А.Автономов, С.Алексєєв, С.Денисов, Б.Ебзєєв, В.Кудрявцев, В.Мальцев, А.Медушевський, А.Мішин, Т.Морщакова, Л.Окуньков, Ю.Старілов, В.Чиркін, Л.Явич та ін.

Однак при цьому у переважній більшості досліджень йдеться не стільки про теорію поділу влади (серед авторів праць, що присвячені безпосередньо висвітлюваній темі, можна назвати таких дослідників, як Г.Журавльова, О.Каневський, В.Ладиченко, Г.Федоренко, М.Цвік), скільки про один з демократичних принципів, який дозволяє запобігати авторитарним тенденціям у розвиткові державної влади, зміст якого майже зовсім не аналізується.

Внаслідок цього, на сьогоднішній день постає об’єктивна потреба у більш ретельному дослідженні проблематики поділу державної влади, оскільки її реальна організація в різних країнах дозволяє виділити одразу ж декілька можливих варіантів (моделей) реалізації класичної теорії поділу влади із наголосом на тезі про “поділ” влади, чи на вимозі “взаємодії” лише функціонально відмінних частин однієї й тієї ж цілісної і неподільної державної влади. Таким чином, у сучасній вітчизняній юридичній науці теорія поділу державної влади, пов’язана з нею нормотворча, правозастосовча та інші види правової практики, потребують підвищеної уваги і поглиблених наукових досліджень, що обумовлено специфікою перехідних процесів, які відбуваються в Україні.

Викладене свідчить про перспективність обраної теми дослідження та її актуальність, а аналіз самих проблем реалізації принципу поділу державної влади правомірно визначити як одну з нагальних потреб сучасної вітчизняної юридичної науки, яка безпосередньо пов’язана з проведенням державно-правової реформи, втіленням у життя концепції реформи системи державної влади. Водночас слід відзначити, що обраний автором дисертації напрям досліджень складає одну з пріоритетних частин в галузі конституційного права України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації узгоджується із державними планами та програмами Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні) Проектом Закону України „Про внесення змін до Конституції України”, науковою програмою Міністерства освіти і науки України “Актуальні проблеми розбудови демократичної, соціальної, правової держави відповідно до вимог Конституції України”, темою “Правові проблеми становлення й розвитку сучасної Української держави” (№ державної реєстрації 0101U001195). Обраний напрям дослідження пов’язаний з загальними планами розробки проблем науково-теоретичного забезпечення державно-правової реформи здійснюваного кафедрою історії, теорії держави і права та конституційного права правничого факультету Національного університету “Острозька Академія”.