СОЦІАЛЬНІ ДЕТЕРМІНАНТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Наукова категорія національної безпеки для вітчизняної науки є відносно новою – досить тривалий час вона визначалася лише як захист держави від зовнішніх загроз та досліджувалася, здебільшого, у військовому чи політичному аспектах. Однак реалії сьогодення засвідчують необхідність розробки нових підходів у методології дослідження проблем безпеки. В їх основу необхідно покласти аналіз досить складних соціально-економічних процесів, що відбуваються в українському суспільстві – саме деструктивні явища внутрішнього характеру становлять реальну загрозу захищеності національних інтересів України.

Оскільки безпека є особливою категорією і її відтворення пов’язане з асиметричністю розподілу переваг, то держава для ефективної нейтралізації загроз національній безпеці, досить часто застосовує механізми соціальних та економічних обмежень особи, домогосподарств, суб’єктів підприємництва. Тобто держава, гарантуючи безпеку своїм громадянам, може одночасно виступати джерелом соціальних загроз. У такому випадку соціально-економічна система починає продукувати інституційні ризики, які стають причинами зростання соціальної напруженості, масових акцій протесту, політичної та економічної дестабілізації в країні. Актуальність дослідження обумовлюється необхідністю наукового осмислення впливу соціальних детермінант на стан захищеності національних інтересів, для чого необхідно вирішити наукову проблему, яка полягає у наявності протиріччя між необхідністю максималізації безпеки окремих індивідів і груп та обмеженістю ресурсного потенціалу забезпечення національної безпеки України.

Значний внесок у розробку методології наукового пізнання феномену безпечного суспільного розвитку внесли вітчизняні вчені О. Амоша, О. Барановський, О. Бєлов, І. Бінько, О. Бодрук, О. Власюк, А. Гальчинський, В. Геєць, О. Гончаренко, В. Горбулін, Б. Губський, О. Данільян, О. Дзьобань, Я. Жаліло, А. Качинський, О. Ладюк, Н. Лакіза-Сачук, В. Мунтіян, О. Новікова, Г. Пастернак-Таранушенко, Д. Прейгер, С. Пирожков, Г. Ситник, А. Сухоруков, В. Шлемко.

Дослідженню теоретичних засад сталого розвитку присвячені роботи Б. Данилишина, С. Дорогунцова, В. Шевчука. Проблемам забезпечення макроекономічної рівноваги, стійкого економічного зростання приділено значну увагу в наукових працях В. Гейця, В. Голікова, М. Долішнього, І. Лукінова.

Наукові здобутки провідних вітчизняних вчених-економістів С. Бандура, Д. Богині, О. Бугуцького, В. Гейця, А. Колота, Г. Купалової, В. Куценко, Е. Лібанової, О. Макарової, В. Мандибури, В. Онікієнка, Б. Пасхавера, О. Позняка, С. Полякової, О. Романюка, П. Саблука, Л. Черенько, Л. Шепотько, В. Юрчишина створили досить серйозну методологічну базу для дослідження впливу соціальних факторів на стабільний розвиток суспільства.

Результати цих досліджень висвітлюють вкрай важливі аспекти впливу соціальних факторів на безпечний суспільний розвиток. Водночас можна констатувати недостатню розробленість проблем розвитку та трансформації окремих соціальних детермінант у загрози національній безпеці. Необхідність поглибленого дослідження окресленої проблематики актуалізується відсутністю відповідного комплексного теоретико-методологічного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження тісно пов’язана з науково-дослідними роботами, що здійснювалися за участю автора в Інституті демографії та соціальних досліджень НАН України за темами: "Людський розвиток регіонів України: аналіз та прогноз" (номер державної реєстрації 0103U005480, 2003 – 2006 pp.); "Механізми мінімізації соціальних ризиків суспільства у контексті соціальної безпеки" (номер державної реєстрації 0107U003209, 2007 p.); "Соціально-демографічні структури українського суспільства" (номер державної реєстрації 0106U006890, 2007 – 2009 рр.).

Результати участі у зазначених науково-дослідних роботах, отримані особисто автором, знайшли втілення у наукових статтях та розділах монографій, які наведені у списку наукових праць.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретико-методологічних і прикладних засад дослідження соціальних детермінант національної безпеки України та наукове обґрунтування державної політики попередження основних загроз національній безпеці України, джерелом яких виступають соціальні чинники.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність послідовного вирішення таких завдань дослідження:

обґрунтувати необхідність теоретичної розробки проблем детермінації національної безпеки соціальними факторами;

розкрити закономірності еволюції вчення про безпеку особи, суспільства, держави на основі узагальнення й систематизації напрацьованих наукових поглядів;

з’ясувати сутність соціальних детермінант національної безпеки з позицій комплексного системного підходу до визначення їх змісту;

визначити концептуальні підходи до моделювання базових соціальних індикаторів безпечного суспільного розвитку з метою встановлення їх порогових значень;

визначити основні загрози національній безпеці в демографічній сфері та умови їх попередження, а також визначити стратегічні пріоритети демографічної політики;

розробити теоретичні основи процесів формування та розвитку ринку праці й занятості у взаємозв’язку з національною безпекою;

розкрити сутність загроз національній безпеці, що виникають у сфері зайнятості;

дослідити специфіку державного регулювання ринку праці, виходячи з необхідності захисту інтересів особи від загроз у сфері зайнятості;

охарактеризувати особливості системи розподілу доходів населення з метою виявлення безпечних рівнів їх диференціації та вироблення системи державних заходів з подолання бідності;

розкрити інституційні основи впливу "тіньової" економічної діяльності на захищеність національних інтересів;

виділити етіологічні передумови криміналізації суспільства внаслідок недосконалості механізмів суспільного перерозподілу;

розробити науково-практичні рекомендації щодо реалізації функції держави в захисті національних інтересів у соціальній сфері.

Об’єктом дослідження є процес формування економічної та соціально-демографічної політики, спрямованої на захист життєво важливих інтересів особи і держави, за якої забезпечується сталий розвиток суспільства.

Предметом дослідження є комплекс економічних, соціально-демографічних, інституційних відносин стосовно нейтралізації загроз національній безпеці України, що детермінуються соціальними факторами.