ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН І ДОХОДІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРОВИРОБНИКІВ

Краткое содержание

Актуальність теми. Опрацювання теоретичних засад формування ефективного механізму економічної системи, який би забезпечив раціональне використання її ресурсів, стійке зростання добробуту та розвиток як суспільства, так і кожної людини виступає одним із основних завдань економічної науки. Центральне місце у реалізації цього завдання посідає проблема визначення форм та оптимального співвідношення ринкового і державного механізмів регулювання. Значної гостроти ця проблема набула у сфері регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників в економіці України.

Прийняття Законів України „Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001–2004 років” від 18.01.2001 р. №2238-ІІІ; „Про державну підтримку сільського господарства України” від 24.06.2004 р. №1877-ІV; „Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року” від 18.10.2005 р. №2982-ІV стало свідченням усвідомлення суспільством невідкладності реалізації дієвих заходів держави з підтримки сільського господарства. Але частота кризових ситуацій на ринках продукції та ресурсів сільського господарства, нестабільність фінансових результатів і недостатність фінансового забезпечення операційної та інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств, погіршення умов життя сільського населення, стану ресурсного потенціалу сільського господарства в Україні є сигналами того, що проблема створення ефективної системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників, яка б сприяла сталому розвитку аграрного сектору, гарантуванню продовольчої безпеки, залишається невирішеною.

Теоретико-методологічні основи дослідження ціноутворення та формування доходів в економічній системі ринкового типу були в центрі уваги класиків економічної науки А. Сміта, Д. Рікардо, Л. Вальраса,              А. Маршалла, К. Маркса, П. Сраффи, Й. Шумпетера, М. Кондратьєва,              М. Туган-Барановського та багатьох інших, вони поглиблено розглядаються у працях вчених сучасності, зокрема Т. Артьомової, К. Вальтуха,                   А. Гриценка, Дж. Дебре, К. Ерроу, В. Медвєдєва, Ю. Осіпова,                         М. Павлишенка, С. Тютюнникової та інших.

Особливості та тенденції у ціноутворенні в аграрному секторі економіки розвинутих країн знайшли висвітлення у працях Дж. Джонсона,  К. Зулауфа, В. Кокрана, А. Мішри, М. Морехарта, Дж. Хопкінса; у вітчизняній економіці – у працях В. Андрійчука, Ю. Білика, Я. Білоуська,    В. Бойка, В. Дієсперова, Ф. Зінов’єва, С. Кваші, І. Кириленка, Ю. Коваленка, О. Кристального, І. Лукінова, В. Месель-Веселяка, О. Олійника,                    О. Онищенка, Б. Пасхавера, П. Саблука, О. Шпикуляка, О. Шпичака та інших. Значний внесок у розвиток теоретичних проблем державного регулювання сучасних економічних систем належить Л. Абалкіну,              Дж. Бюкеннену, І. Галиці, С. Галузі, М. Гуревічову, В. Гейцю, Дж. Кейнсу,  С. Мочерному, В. Ойкену, Б. Панасюку, Дж. Стіглеру, Дж. Стігліцу та іншим. Питанням державного регулювання аграрного сектору приділялася увага у працях В. Амбросова, О. Бородіної, І. Буздалова, Б. Гаднера,             П. Гайдуцького, Ю. Губені, О. Гудзь, М. Дем’яненка, С. Дем’яненка, С. Зорі, А. Камаляна, І. Кобути, М. Корецького, Е. Крилатих, М. Кропивка,               П. Лукічова, К. Макурса, О. Могильного, А. Ніконова, Р. Натсона,              Дж. Пенна, І. Пітерсона, П. Саблука, Й. Свиннена, Н. Сеперович, Є. Сєрової, В. Ситника, С. Тангермана, Л. Твітена, C. Томпсона, М. Трейсі, Х. Халкроу, Д. Хатавея, М. Хорунжого, Г. Черевка, Г. Шмельова, В. Юрчишина та інших.

Попри значну увагу до проблем державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників в економічній науці, політичному процесі, багаторічний досвід з впливу держави на ціноутворення в аграрному секторі розвинутих країн, оцінки необхідності, обсягів, інструментів, наслідків такого регулювання залишаються неоднозначними. Оскільки ціни є центральною ланкою ринкового механізму, державне регулювання цін належить до найбільш суперечливих питань економічної теорії і практики. Недостатньою всебічністю і послідовністю характеризуються дослідження сутності системи державного регулювання, її структури, особливостей функціонування, методів державного регулювання та його наслідків.  Наукові та політичні дискусії здебільшого ведуться щодо обсягів державної підтримки сільського господарства, водночас потребують конструктивного обґрунтування ефективні форми, механізми та інституціональне забезпечення її реалізації.

До тепер не розроблено цілісної концепції побудови системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників у вітчизняній економіці, яка б враховувала ресурсний потенціал аграрного виробництва країни, сучасний стан його економічного механізму, особливості інституціонального середовища, тенденції глобалізації і посилення ролі міжнародних організацій у регулюванні зовнішньоекономічних зв’язків та була чинником сталого розвитку аграрного сектору, структурних та інноваційних зрушень в АПК, гарантування продовольчої безпеки.

Усе це зумовило вибір теми, мету, завдання і структурну побудову роботи, наукове і практичне значення проведеного дослідження. 

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до плану науково- дослідної роботи Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. Петра Василенка за темами „Адаптація організаційно-економічного механізму агропромислового комплексу до ринкових умов” (номер державної реєстрації 013U008436), „Розробка рекомендацій по формуванню інститутів державного регулювання аграрного сектору” (номер державної реєстрації 0106U012320). Участь автора у виконанні зазначених тем полягала у визначенні особливостей формування цін на продукцію і ресурси сільського господарства в умовах трансформації економіки України, опрацюванні заходів з формування системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників, обґрунтуванні завдань держави з реінституціоналізації аграрного сектору в процесі ринкових перетворень, розробки рекомендацій щодо удосконалення правової бази державного регулювання, формування державних інститутів фінансово-кредитного забезпечення аграрного виробництва, ризик-менеджменту, управління якістю сільськогосподарською продукцією.

Результати наукових досліджень, відображені у розділах колективних наукових звітів із зазначених тем, одержані дисертантом особисто.