ФОРМУВАННЯ ПРАВОСВІДОМОСТІ ГРОМАДЯН У ПРОЦЕСІ РОЗБУДОВИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Конституційна реформа, що відбувається у нашій країні, перехід від президентсько-парламентської республіки до парламентсько-президентської, створення механізму узгодження роботи уряду та парламенту передбачають високий рівень правосвідомості не тільки представників влади, але й громадян, їх активну участь у суспільно-політичних процесах, здатність свідомо та компетентно контролювати діяльність владних структур, відігравати ключову роль у всебічному оновленні суспільного життя.

Щоб принципово змінити ставлення громадян до права, держави, активізувати роботу по завершенню правової реформи в Україні, слід вирішити низку питань теоретичного та практичного рівня щодо вдосконалення системи правової освіти та правового виховання. Необхідно створити всі умови для формування такої правосвідомості, яка б відповідала історичним традиціям, ментальності українського народу, забезпечувала розвиток провідних інститутів громадянського суспільства, сприяла інтеграції України до європейського та світового правового простору.

В умовах активного розвитку української державності, розширення сфер правового регулювання, підвищення ролі законності та правопорядку у забезпеченні соціального прогресу, питання правосвідомості громадян, шляхів, форм і засобів її формування набувають особливого значення. Однак, рівень висвітлення цієї тематики ще не відповідає вимогам часу, що пояснюється підвищеною увагою до неї з боку юридичної наукової громадськості та уряду нашої держави, а також складністю і багатоаспектністю розуміння феномену правосвідомості, нерозв’язаністю багатьох практичних завдань щодо розвитку українського громадянського суспільства, необхідністю створення нової демократичної парадигми праворозуміння.

У ході дослідження автор використовував основні положення, що містяться у працях вітчизняних і зарубіжних вчених, які працювали над різними аспектами проблематики правосвідомості.

Насамперед слід назвати наукові доробки дореволюційних вчених: І. О.Ільїна, П.І. Новгородцева, С. Л. Франка, що розглядали правосвідомість як явище релігійно-правове, котре має доленосне значення для країни, якщо вона перебуває в кризовому стані; радянських вчених: Л. С. Мамута, П.Є. Недбайла, Д. О. Потопейко, О. П. Семітка, що розглядали правосвідомість як категорію історичного матеріалізму, як елемент надбудови над економічною базою суспільства; сучасних російських вчених: Р. С. Байніязова, Є. О. Лукашової, В. П. Малахова, В. С. Нерсесянца; дослідження з проблеми подолання правового нігілізму: В.І. Гоймана, М.І. Матузова, В. О. Туманова та ін.

Особливий внесок у дослідження правосвідомості як категорії філософії права зробили вітчизняні вчені О. О. Бандура, В. А. Бачінін, В. В. Головченко, А. А. Козловський, С.І. Максимов, О. А. Менюк, Є. В. Назаренко, М.І. Панов; формування правосвідомості юриста, працівника міліції вивчали М. В. Костицький, С. С. Сливка, В.І. Темченко.

У дисертації використані праці з питань розвитку громадянського суспільства як вітчизняних, так і зарубіжних вчених: Ю. Габермаса, Е. Гелнера, Р. Даля, Т. Каротерса, Д. Кіна, А. М. Колодія, В. М. Литвина, В. В. Медведчука, П. М. Рабіновича, В. М. Селіванова, О. В. Скрипнюка, Б. Ф. Чміля.

Ці дослідження мають продуктивні концепти для подальшої розробки маловивчених аспектів теми. В той же час слід зазначити, що проблематика правосвідомості, з позицій її практико-прикладного значення, є невичерпною. На кожному наступному етапі розвитку суспільства питання правової ідеології, правового виховання населення постають у новій інтерпретації, зумовленій відповідними завданнями соціального прогресу. На основі цього проблематика правової свідомості в межах філософії та теорії права набула характеру класичної, у зв’язку з чим продовжує привертати до себе увагу багатьох представників вітчизняної науки. Саме це зумовило обрання дисертантом такої теми як предмету свого дисертаційного дослідження.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Тема і зміст дисертаційного дослідження відповідає вимогам ст.7 Закону України “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001 року. Вона є складовою частиною “Тематики пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідницьких установ МВС України на період 2002–2005 роки”, затвердженої наказом МВС України від 30 червня 2002 року (№ 635), перспективного плану науково-дослідницької роботи Національної академії внутрішніх справ України “Комплексна програма вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999–2005 рр.” та плану кафедри філософії права та юридичної логіки Національної академії внутрішніх справ України. Основні питання дисертаційного дослідження спрямовані на розвиток курсу філософії права, теорії держави та права.

Практична значущість теми дисертації та недостатня наукова розробка поставленої проблеми зумовили мету і завдання цього дослідження.