ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами в Україні набуло рис великомасштабного асоціального явища. Темпи його поширення близькі до епідемічних. У 2003 р. в Україні на обліку перебувало 119965 споживачів наркотиків. Останнім часом це число стабільно збільшується більше як на 10 тис. осіб щорічно. Якщо взяти до уваги надзвичайно високу латентність такої категорії осіб (за експертними оцінками близько 5-7 невиявлених наркоманів на одного виявленого), то можемо констатувати той факт, що приблизно 1,8-2% населення України зловживає наркотиками. Згідно з підрахунками Всесвітньої організації охорони здоров’я ООН, якщо частка наркоманів у структурі суспільства перевищує 7%, це свідчить про початок незворотніх процесів деградації населення країни.

До основних криміногенних факторів, що сприяють розповсюдженню зловживання наркотиками та психотропами в Україні, відноситься незаконне виробництво наркотичних засобів та психотропних речовин (далі – незаконне нарковиробництво). Воно є складовою частиною нелегального наркообігу і його початковою ланкою. Запобігання цьому асоціальному явищу на ранній стадії дає змогу перервати його розвиток з менш суспільно небезпечної у більш тяжку форму, пов’язану з фактичним надходженням наркотиків та психотропів у нелегальний обіг. Такий підхід дозволить зменшити загрозу подальшого розповсюдження немедичної наркотизації населення.

Незаконне нарковиробництво вчиняється з різних причин (економічних, соціальних, психологічних, культових тощо). Разом із тим стабільної позитивної практики соціального реагування як на це явище в цілому, так і на окремі його прояви в Україні дотепер не напрацьовано, немає науково-обґрунтованих методичних розробок з питань попередження та інших форм протидії незаконному нарковиробництву.

Природно, що суспільство потребує всебічної інформації про масштаби, характер та причини незаконного нарковиробництва, розробку та здійснення ефективних заходів запобігання йому, особливо з урахуванням значної латентності явища.

У зв’язку з цим теоретичне та практичне дослідження вказаної злочинної діяльності та її попередження є назрілою злободенною проблемою. Викладені міркування зумовили вибір пропонованої теми дисертаційного дослідження і свідчать про її актуальність.

Стан дослідження проблеми і ступінь наукової розробки теми. Соціально-правовий, у тому числі й кримінологічний аспект дослідження незаконного нарковиробництва як складного специфічного явища ще належно не розроблений вітчизняними науковцями. До другої половини 80-х рр. у Радянському Союзі категорично стверджувалося, що наркотизму та пов’язаного з ним нелегального нарковиробництва як “ганебного соціально-правового явища” в країні немає і не може бути, адже “відсутні причини і умови для його існування”.

Про стан і складність дослідження проблеми незаконного наркообігу свідчить різноманітність підходів вчених різних галузей знання до вивчення, всебічного аналізу та попередження його проявів, у тому числі й протиправного нарковиробництва.

Серед радянських вчених, які займалися окремими аспектами цієї проблеми при дослідженні проявів незаконного наркообігу, потрібно відзначити Т.А. Боголюбову, І.І. Велікошина, А.О. Габіані, Ю.М. Денісова, М.Г. Ікрамову, М.М. Кадирова, Б.Ф. Калачова, Л.П. Ніколаєву, Н.І. Ожиганова, М.Л. Хоменкера. В Україні істотний внесок у розробку цих проблем зробили Ю.В. Баулін, П.А. Воробей, В.О. Глушков, О.М. Джужа, А.П. Закалюк, О.О. Ковалкін, М.Й. Коржанський, П.П. Михайленко, Н.А. Мірошниченко, А.А. Музика, Ю.О. Никифорчин, Д.Й. Никифорчук, П.І. Орлов, О.І. Рощин, М.П. Селіванов, В.М. Смітієнко, С.А. Тарарухін, Є.В. Фесенко, М.С. Хруппа, В.Л. Чубарєв, В.І. Шакун та інші. Однак усі їх праці були присвячені окремим питанням незаконного наркообігу, в той час як жодного комплексного кримінологічного дослідження проблеми попередження незаконного нарковиробництва в Україні здійснено не було.

Дотепер немає єдиного як міжгалузевого, так і правового підходу до цього феномена. Такий стан справ негативно позначається на ефективності протидії незаконному нарковиробництву і вимагає відповідного виправлення.

З огляду на вищевикладене в дисертації здійснено спробу комплексно розглянути незаконне нарковиробництво як складне специфічне явище, що виявляється у протиправному культивуванні наркорослин, виробленні з них наркосировини та виготовленні з останньої чи з прекурсорів готових наркотиків та психотропів для задоволення особистої потреби в них чи для збуту, а також обґрунтувати і відпрацювати відповідну систему заходів протидії цим злочинам.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Досліджувана проблема є складовою частиною плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Науково-дослідного інституту проблем боротьби зі злочинністю Національної академії внутрішніх справ України, а також ґрунтується на основних положеннях Концепції реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2002-2010 роки, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 січня 2002 р. № 26-р, Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р.