Державне регулювання сільськогосподарського виробництва

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Об’єктивна необхідність державного регулювання сільського господарства в умовах ринкової економіки зумовлена, з точки зору економічної теорії, унікальними особливостями, що притаманні цій галузі, її місцем і значенням у забезпеченні продовольчої безпеки країни та житті суспільства. Як свідчить зарубіжний і вітчизняний досвід, негативні наслідки нестабільності внутрішнього та зовнішнього середовища мають вагомий вплив на параметри розвитку сільськогосподарського виробництва. Існуючі проблеми значно ускладнюються кризовими явищами, які періодично виникають у розвитку вітчизняної та світової економіки. Адже після глобальної продовольчої кризи нині настала фінансова криза. Це потребує поглиблення наукових досліджень щодо підвищення ролі й місця держави в регулюванні економічних процесів для упередження та запобігання можливості виникнення кризових явищ і забезпечення стабільного розвитку сільського господарства на довгострокову перспективу.

Складність нинішньої ситуації полягає тому, що за роки реформ в Україні не вдалося суттєво підвищити ефективність сільськогосподарського виробництва, здійснити техніко-технологічне переоснащення та впровадити інноваційну модель розвитку галузі. Управлінські рішення держави у сфері сільськогосподарського виробництва, як свідчить вітчизняна практика останніх років, є недостатньо послідовними й ефективними, що в підсумку не дозволяє досягти бажаних фінансово-економічних результатів розвитку галузі, а також задовольнити повною мірою запити суспільства. Такий стан, на наш погляд, зумовлено, насамперед, швидкою мінливістю зовнішнього середовища, відсутністю практичного досвіду прийняття рішень у ринкових умовах господарювання, недостатнім рівнем їх наукового забезпечення і свідчить про те, що цілісної системи державного регулювання сільськогосподарського виробництва в Україні ще не сформовано.

Україна як повноправний член Світової організації торгівлі (СОТ) робить тільки перші кроки, тому можна стверджувати, що ступінь її інтеграції на світові ринки не є достатньо високим, а глобальні кризи мають дещо менший вплив на галузь, ніж внутрішні її проблеми. У подальшому, в умовах посилення впливу світової цінової кон’юнктури на внутрішній аграрний ринок, одним із важливих завдань державного регулювання буде забезпечення попередження можливості виникнення кризових явищ і мінімізації дії негативних наслідків для економіки України. В іншому випадку для вітчизняного сільського господарства постає реальна загроза пов’язана із можливістю набуття статусу сировинного придатку розвинутих країн.

Отже, виникає потреба запровадження виваженого і системного підходу щодо розробки та реалізації державної аграрної політики, спрямованої на захист внутрішнього ринку за допомогою механізмів, які відповідають міжнародним принципам та нормам, і формування конкурентоспроможного, орієнтованого на експорт сільськогосподарського виробництва за рахунок ефективного використання земельних, трудових, інтелектуальних, матеріальних і фінансових ресурсів, впровадження інновацій, підвищення продуктивності праці та якості продукції, а також створення сприятливих умов для залучення державних і приватних інвестицій в сільське господарство України. Досягнення зазначеного великою мірою залежатиме від результативності державного регулювання галузі на різних ієрархічних рівнях управління.

Теоретичне переосмислення і методологічне забезпечення удосконалення державного регулювання сільськогосподарського виробництва в умовах глобальних змін зовнішнього середовища обумовлено, насамперед, потребою швидкої адаптації галузі до нових умов господарювання та формування передумов для стабільного розвитку сільського господарства України на довгострокову перспективу. Тому пошук нових теоретико-методологічних і практичних підходів щодо удосконалення державного регулювання сільськогосподарського виробництва з урахуванням нагромаджених економічною наукою знань і передового зарубіжного та набутого вітчизняного досвіду зумовив актуальність теми дисертаційної роботи, її мету, завдання та структурну побудову.

Визначення місця держави й обґрунтування механізмів її впливу на розвиток економічних процесів були в центрі уваги класиків економічної науки Дж.Акерлофа, Дж.Б’юкенена, Дж.Гелбрейта, Л.Ерхарда, Дж.Кейнса, А.Маршалла, Дж.Мілля, В.Паретто, Ф.Перру, Д.Рікардо, П.Самуельсона, А.Сміта, Дж.Стігліца, М.Фрідмена, Й.Шумпетера та інших.

У працях вітчизняних та зарубіжних вчених В.Андрійчука, І.Буздалова, В.Власова, В.Галушко, П.Гайдуцького, В.Геєця, О.Гудзинського, Р.Гумерова, М.Дем’яненка, С.Дем’яненка, Т.Жослінга, Й.Завадського, А.Зінченка, В.Зимовця, М.Калінчика, Б.Кваснюка, С.Кваші, С.Кісельова, І.Кобути, І.Кириленка, О.Крисального, М.Кропивка, І.Лукінова, Ю.Лупенка, М.Маліка, В.Месель-Веселяка, В.Мілосердова, І.Михасюка, В.Назаренка, О.Ніконова, Т.Осташко, Б.Панасюка, Б.Пасхавера, П.Саблука, В.Ситника, Е.Сєрової, М.Трейсі, І.Тсакока, І.Ушачова, А.Юзефовича, В.Юрчишина та інших науковців здійснено комплексну оцінку ринкових соціально-економічних трансформацій аграрного сектору, обґрунтовано загальнотеоретичні, методологічні та практичні аспекти формування державної аграрної політики України, а також визначено основні напрями подальших змін у системі державного регулювання сільськогосподарського виробництва.

Вагомий внесок в обґрунтування концептуальних засад удосконалення державного регулювання сільського господарства та розробку його понятійно-категоріального апарату зробили Ю.Білик, О.Бородіна, О.Могильний, Г.Мостовий, М.Латинін, Ю.Лузан, М.Корецький, М.Сахацький, Г.Черевко, М.Янків та інші вчені. В роботах зазначених авторів обґрунтована об’єктивна необхідність державного регулювання сільського господарства, визначені цілі, завдання і функції державного регулювання в процесі ринкової трансформації галузі з урахуванням зарубіжного досвіду та національних особливостей. Висвітлено закономірності виникнення суперечностей державного та ринкового механізмів розвитку аграрних відносин, а також форми їх взаємодії і взаємодоповнення. Зроблений значний внесок у розробку критеріальної бази державного регулювання сільського господарства в умовах транзитивної економіки.

Водночас, ряд суттєвих прикладних аспектів теоретико-методологічного, методичного і практичного характеру державного регулювання сільськогосподарського виробництва потребують подальшого дослідження і розв’язання в умовах глобальних змін зовнішнього середовища. Це насамперед, розробка наукових засад підвищення ефективності державного регулювання сільськогосподарського виробництва з урахуванням впливу об’єктивних внутрішніх і зовнішніх чинників з метою забезпечення реалізації стратегічних цілей державної аграрної політики. Поряд з цим потребує уточнення і поглиблення методика визначення необхідних обсягів державної підтримки, принципи розподілу бюджетних коштів, способи їх доведення до сільськогосподарських товаровиробників.

Актуальними залишаються недостатньо розроблені та дискусійні питання щодо місця і ролі держави в аграрній сфері за умов членства в СОТ, визначення концептуальних засад оптимального співвідношення ринкового і державного регулювання, способи регулювання кон’юнктури аграрних ринків. У сукупності це і визначило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалось відповідно до плану науково-дослідної роботи Національного аграрного університету за темами: „Розробка основних напрямів та інструментів удосконалення системи державного управління аграрним сектором в сучасних умовах його реформування та розвитку” (номер державної реєстрації 0103U002502); „Зовнішньоторговельна політика АПК України та напрями її реформування відповідно до норм та принципів ГАТТ/СОТ” (номер державної реєстрації 0101U003520); „Управління якістю агропродовольчої продукції України в умовах глобалізації світової економіки” (номер державної реєстрації 0106U005235). Внесок автора у виконанні зазначених тем полягає в обґрунтуванні пропозицій щодо удосконалення системи державного управління аграрним сектором економіки, а також розробки рекомендацій стосовно адаптації зовнішньоекономічної діяльності АПК України до норм і правил світового ринку в рамках СОТ.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад державного регулювання сільськогосподарського виробництва та розробка практичних рекомендацій щодо його удосконалення для забезпечення реалізації стратегічних цілей державної аграрної політики України в умовах глобальних змін зовнішнього середовища. Досягнення поставленої мети зумовило вирішення таких завдань:

-       узагальнити еволюцію поглядів представників різних наукових шкіл на роль держави в регулюванні економічних процесів;

-       обґрунтувати теоретичні положення щодо сутності механізму державного регулювання сільськогосподарського виробництва з урахуванням об’єктивних закономірностей та специфічних особливостей галузі в умовах глобальних змін зовнішнього середовища;

-       визначити економічну сутність державної підтримки та її місце в системі державного регулювання сільського господарства;

-       узагальнити методичні підходи до оцінки ефективності державної підтримки сільськогосподарського виробництва, що застосовуються в країнах з розвиненою ринковою економікою;

-       оцінити рівень державної підтримки сільського господарства в Україні та її ефективність через бюджетні програми та спеціальні режими й механізми оподаткування;

-       проаналізувати етапи формування і результативність механізму регулювання ринків зерна, цукру, насіння соняшнику в Україні та розробити пропозиції щодо його удосконалення;

-       обґрунтувати теоретико-методологічні засади щодо вдосконалення механізму державного регулювання сільськогосподарського виробництва на основі інтегрованої системи стратегічних пріоритетів розвитку галузі;

-       розробити методичні підходи щодо запровадження в сільськогосподарському виробництві України програми прямих виплат для підтримки доходів товаровиробників;

-       обґрунтувати економічні наслідки і результати впливу зміни рівня митно-тарифного захисту вітчизняного аграрного ринку на добробут таких економічних агентів як сільськогосподарські товаровиробники, споживачі та держава;

-       систематизувати пропозиції щодо удосконалення системи державної підтримки сільського господарства України в умовах глобальних змін зовнішнього середовища.

Об’єкт дослідження – процес державного регулювання сільськогосподарського виробництва в Україні.

Предмет дослідження – теоретико-методологічні та практичні аспекти державного регулювання сільськогосподарського виробництва в умовах глобальних змін зовнішнього середовища.

Методи дослідження. Теоретичним і методологічним підґрунтям дисертаційної роботи є фундаментальні положення економічної теорії, загальноекономічні принципи і методи аналізу закономірностей суспільного виробництва на ринкових засадах, а також праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань економічного розвитку, аграрної політики та державного регулювання сільського господарства.

          Для досягнення поставленої мети в роботі використано такі методи: історичний – при узагальненні еволюції поглядів представників різних наукових шкіл на роль держави в регулюванні економічних процесів; абстрактно-логічний – при постановці мети і завдань дослідження, розробці наукової гіпотези; монографічний – при вивченні літературних джерел, законодавчих чи інших нормативно-правових актів і практики державного регулювання аграрного сектору економіки; структурно-функціональний – для аналізу змін, що відбуваються в сільському господарстві країни при здійсненні аграрної реформи; логіко-семантичний – при обгрунтуванні теоретичних положень щодо сутності механізму державного регулювання сільськогосподарського виробництва з урахуванням об’єктивних закономірностей та специфічних особливостей галузі в умовах глобальних змін зовнішнього середовища; за допомогою методу порівняльного аналізу визначено відмінності в механізмах підтримки сільського господарства в Україні та країнах з розвиненою ринковою економікою; економіко-статистичний – для аналізу основних техніко-економічних показників сучасного стану сільськогосподарського виробництва в Україні; економіко-математичного моделювання – при обґрунтуванні економічних наслідків та результатів впливу зміни рівня митно-тарифного захисту вітчизняного аграрного ринку на добробут таких економічних агентів як сільськогосподарські товаровиробники, споживачі і держава, а також при прогнозуванні основних параметрів розвитку галузі рослинництва України на період до 2015 р. Крім того, застосовувались також метод ковзної середньої, групування і множинної лінійної регресії.

Інформаційною базою дослідження є законодавча і нормативно-правова база України, офіційні статистичні дані Держкомстату України, аналітичні огляди Міністерства аграрної політики України, інших міністерств і відомств, статистичні дані міжнародних економічних організацій, зокрема, Продовольчої сільськогосподарської організації ООН (ФАО), Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), а також монографії і наукові статті вітчизняних та зарубіжних вчених, особисті дослідження автора.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад державного регулювання сільськогосподарського виробництва та розробці рекомендацій щодо його удосконалення з урахуванням нагромаджених економічною наукою знань для формування передумов подальшого стабільного розвитку галузі в умовах глобальних змін зовнішнього середовища. Найбільш важливими науковими результатами, що відображають ступінь і характер новизни дослідження і виносяться на захист, є такі:

вперше:

-      обґрунтовано теоретико-методологічні засади вдосконалення механізму державного регулювання сільськогосподарського виробництва на основі запропонованої інтегрованої системи стратегічних пріоритетів, що створює передумови для підвищення ефективності прийняття і реалізації управлінських рішень та сприяє досягненню цілей державної аграрної політики України;

-      розроблено методичні підходи щодо запровадження в сільськогосподарському виробництві програми прямих виплат для підтримки доходів виробників продукції рослинництва, що дає змогу сформувати науково обґрунтовані обсяги бюджетних асигнувань і дозволяє зменшити вплив ринкової цінової кон’юнктури на процеси відтворення в галузі та сприяє доступу вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників до фінансових ресурсів;

-      обґрунтовано економічні наслідки та результати впливу зміни рівня митно-тарифного захисту вітчизняного агропродовольчого ринку на добробут сільськогосподарських товаровиробників, споживачів й держави на основі Імітаційної моделі аграрної торговельної політики (ІМАТП), що дозволяє при прийнятті управлінських рішень враховувати баланс їхніх економічних інтересів, а також дає змогу визначити ризики і потенційні можливості нарощування конкурентоспроможності виробництва окремих видів агропродовольчої продукції в умовах глобальних змін зовнішнього середовища;

удосконалено:

-      систему критеріїв і показників оцінки ефективності державного регулювання сільськогосподарського виробництва на різних ієрархічних рівнях управління, що спрямовано на підвищення ефективності використання фінансових ресурсів держави в умовах жорсткої їх обмеженості та гармонізацію вітчизняної системи регулювання й підтримки з урахуванням міжнародних принципів і норм, які застосовуються в країнах з розвиненою ринковою економікою;

-      класифікацію основних видів державної підтримки: за джерелами фінансування, способами впливу, об’єктами впливу, рівнями підтримки, термінами реалізації, вимогами СОТ і визначено її місце в системі державного регулювання сільськогосподарського виробництва, що сприятиме його швидкій адаптації до нових умов господарювання;

-      методичні підходи щодо визначення потреби у фінансових ресурсах для виробництва провідних сільськогосподарських культур залежно від рівня ресурсного забезпечення аграрного виробництва за ймовірними сценаріями (оптимістичний, очікуваний, песимістичний) основних параметрів розвитку галузі рослинництва України до 2015 р. Це дозволяє спрогнозувати різноваріантну потребу фінансових ресурсів для виробництва продукції рослинництва на довгострокову перспективу й обґрунтувати заходи щодо удосконалення державного регулювання сільськогосподарського виробництва з метою забезпечення розширеного відтворення в галузі;

дістали подальший розвиток:

-      уточнення понятійного апарату щодо категорій „державне регулювання”, „державна підтримка”, „форми” та „механізм” державного регулювання сільськогосподарського виробництва;

-      теоретичні положення щодо змісту принципів і функцій державного регулювання сільськогосподарського виробництва, врахування яких дозволяє забезпечити ефективну взаємодію механізмів державного і ринкового регулювання розвитку аграрного сектору економіки України та сприятиме підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва за рахунок прийняття науково обґрунтованих управлінських рішень;

-      концептуальні підходи щодо запровадження єдиної системи індикативного планування визначення потреби в державній підтримці на різних ієрархічних рівнях управління, що передбачає зміну принципів формування бюджетних ресурсів для фінансування галузі. Теоретично доведено, що формування бюджетних ресурсів починаючи з районного рівня дозволяє повніше враховувати стан розвитку і потреби регіонів, підвищує стимули товаровиробників для формування стратегії розвитку власного агробізнесу, а також забезпечує послідовність, стабільність та передбачуваність аграрної політики на довгострокову перспективу;

-      положення щодо нормативно–розрахункової бази механізму регулювання сільськогосподарського виробництва для підвищення його стимулюючої функції на основі використання показника „Підтримки ринкової ціни” (ПРЦ), що в підсумку дозволяє при обґрунтуванні управлінських рішень визначати їх результативність впливу на добробут товаровиробників, споживачів та держави;

-      заходи щодо удосконалення системи державної підтримки сільського господарства в частині усунення дублювання й неузгодженості в нормативно-правовому полі, а також розробки програм підтримки, спрямованих на підвищення продуктивності праці, технічного переоснащення сільськогосподарського виробництва, конкурентоспроможності продукції та вирішення соціальних проблем розвитку українського села.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення дисертаційної роботи у формі пропозицій і методичних рекомендацій можуть бути використані органами державного управління на макро- та галузевому рівні з метою запобігання кризових явищ як внутрішнього, так і зовнішнього походження та забезпечення стабільного розвитку вітчизняного сільськогосподарського виробництва на довгострокову перспективу.

Результати дослідження прийнято до використання Комітетом з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради України (пропозиції щодо формування програм підтримки сільського господарства) при підготовці проекту Закону (дата реєстрації 15.04.2008 р.) „Про внесення змін до Закону України „Про державну підтримку сільського господарства України”” (довідка №04-11/15-293 від 24.10.2008 р.). Міністерством аграрної політики України (методологічні принципи та методичні підходи щодо удосконалення механізму державного регулювання сільськогосподарського виробництва) при обґрунтуванні проекту Концепції реформування системи управління аграрним сектором економіки України (довідка №37-18-1-15/11339 від 10.07.2008 р.). Для забезпечення комплексного аналізу стану та проблем діючої системи управління в аграрному секторі України і з метою її удосконалення автор дисертаційного дослідження був включений до групи експертів Міністерства аграрної політики України (Розпорядження Міністра №19 від 06.04.2004 р. „Про створення тимчасової робочої групи експертів Мінагрополітики”). Міністерством фінансів України (пропозиції щодо розробки програм підтримки сільського господарства, які спрямовані на підвищення продуктивності праці, зростання конкурентоспроможності та якості продукції за рахунок впровадження інновацій) при вдосконаленні механізмів і порядків надання державної підтримки сільському господарстві України з урахуванням вимог взятих у зв’язку зі вступом до СОТ (довідка №31-29020-17-25/39691 від 31.10.2008 р.). Головним управлінням агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації (методичні підходи щодо запровадження в сільськогосподарському виробництві програми прямих виплат для підтримки доходів товаровиробників) при підготовці проекту Комплексної програми розвитку сільського господарства Київської області на період до 2015р. (довідка №02-07-1/1470 від 10.07.2008 р.). Старокостянтинівською районною радою Хмельницької області (пропозиції щодо удосконалення системи державної підтримки сільського господарства в Україні відповідно до вимог СОТ) при підготовці Програми розвитку агропромислового комплексу Старокостянтинівського району Хмельницької області на 2008-2010рр. (довідка №381 від 11.07.2008 р.). Матеріали дослідження використовуються в навчальному процесі Національного аграрного університету при підготовці навчально-методичних матеріалів та викладанні курсів «Державне регулювання економіки», „Національна економіка”, «Стратегічний менеджмент» для студентів економічного факультету та факультету аграрного менеджменту (акт про впровадження результатів науково-дослідної роботи від 17.09.2008 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: “Проблеми сучасного менеджменту та маркетингу” (м.Київ, 1999 р.), “Соціально-економічні та аграрні трансформації в Україні і Польщі в контексті європейської інтеграції” (м.Запоріжжя, 2004 р.), „Проблеми соціально-економічного розвитку села та шляхи їх вирішення” (м. Київ, 2004 р.), „Розвиток аграрного ринку та продовольча безпека України” (м. Київ, 2005 р.), “Аграрний форум-2006”, (м.Суми, 2006 р.), „Євроінтеграція та підвищення конкурентоспроможності продукції АПК” (м.Київ, 2006 р.), “Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства” (м.Харків, 2007 р.), „Актуальні проблеми на сучасному етапі та перспективи розвитку фінансово-кредитного механізму АПК” (м.Кам’янець-Подільськ, 2007 р.), „Конкурентоспроможність продукції АПК України та вимоги СОТ” (м. Київ 2007 р.), „Фінансово-кредитний механізм функціонування аграрного комплексу” (м.Харків, 2007 р.), „Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), „Научно-инновационная деятельность и предпринимательство в АПК: проблемы, эффективность и управление” (г.Минск, 2008 г.), „Генезис інституційної системи транзитивних економік” (м.Чернівці, 2008 р.), „Інноваційний розвиток економіки і фінансів України в умовах глобалізації” (м. Хмельницький, 2008 р.), „Проблеми економіки та управління у промислових регіонах” (м. Запоріжжя, 2008 р.), „Основні напрями інноваційного розвитку виробництва та переробки продукції АПК” (м.Львів, 2008 р.), „Актуальні проблеми сталого розвитку сільських територій України” (м.Київ, 2008р.), Inte
ational Scientific Days 2008 „Competitiveness and Economic Growth: European and National Perspectives” (м.Нітра, Словаччина, 2008 р.).

Публікації. Основні положення і результати наукового дослідження за темою дисертації опубліковані у 41 наукових працях, у тому числі в одній одноосібній (28,4 ум. др. арк.) та чотирьох колективних монографіях, 24 статтях у наукових фахових виданнях (з яких 21 одноосібна), 9 – у матеріалах і тезах конференцій (з яких 6 одноосібні) та 3 – в інших виданнях. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, що належить особисто автору, становить 44,1 ум. др. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, висновків, 33 додатків на 31 сторінці, списку використаних джерел із 462 найменувань на 44 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 478 сторінок, з яких 403 сторінки основного тексту, містить 70 рисунків на 70 сторінках та 42 таблиці на 42 сторінках.