ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ПЕРСОНАЛУ УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Становлення України як демократичної, правової, соціальної держави обумовлює необхідність удосконалення державної політики у сфері діяльності правоохоронних органів, орієнтації її на забезпечення прав громадян, дотримання вимог міжнародних стандартів з прав людини. З-поміж напрямків діяльності правоохоронних органів особливого значення набуває ця проблема у сфері виконання кримінальних покарань, мета застосування яких може бути досягнута лише за наявності ефективно діючої кримінально-виконавчої системи та персоналу, який забезпечує її функціонування.

Перебудова організаційно-правових засад діяльності державного апарату як складова адміністративної реформи в Україні обумовлює необхідність забезпечення установ виконання покарання кваліфікованими кадрами, здатними працювати в умовах гуманізації та лібералізації виправного процесу, активізації yчacтi у ньому інститутів громадянського суспільства.

Аналіз сучасного функціонування кримінально-виконавчої системи України засвідчує недосконалість її організаційно-управлінського та правового забезпечення, зумовлену, серед іншого, недостатньою розробкою з позицій теорії управління та адміністративного права.

В актуальності теми дисертації переконує ступінь наукової розробки проблематики дослідження. Дослідженнями окремих проблем функціонування державних органів займалися науковці різних галузей.

 У контексті створення концептуального уявлення про роль та місце персоналу у діяльності з виконання кримінальних покарань на автора дисертації справили вплив праці відомих вчених-пенітенціаристів: О.Ф.Кістяківського, Н.Ф.Лучинського, О.О.Піонтковського, С.В.Познишева, А.С.Принса, А.Н.Рябчикова, І.Н.Стевенса, Д.Г.Тальберга, І.Я.Фойницького, Є.Г.Ширвіндта та інших.

Серед праць фахівців у сфері адміністративного права та теорії управління в дисертації були використані дослідження: В.Б.Авер’янова, О.Ф.Андрійко, А.А.Аксенова, М.І.Ануфрієва, Г.В.Атаманчука, О.М.Бандурки, Ю.П.Битяка, В.Н.Бризгалова, В.В.Васильєва, І.П.Голосніченка, Т.Г.Гончарука, Г.К.Горшкова, Є.В.Додіна, Ю.В.Іщенка, Г.Г.Забарного, А.І.Зубкова, Р.А.Калюжного, Л.Є.Кисіля, І.Б.Коліушко, В.К.Колпакова, А.В.Костецького, В.Я.Кравчука, В.Ф.Кузнецової, Г.І.Лелікова, Р.С.Марра, Н.П.Матюхіної, Н.Р.Нижник, В.П.Пєткова, С.М.Петрова, Т.В.Сараскіної, М.І.Сестрова, П.П.Смоловика, В.П.Столбового, Ф.Р.Сундурова, Г.А.Туманова, О.С.Фролова, В.А.Фефелова, В.В.Цвєткова, В.О.Шамрая, В.К.Шкарупи, І.В.Шмарова, Г.С.Шмідта, Г.В.Щокіна та інших.

На формування основних результатів дослідження мали істотний вплив також праці науковців у сфері правового регулювання призначення і виконання кримінальних покарань: З.А.Астемирова, Л.В.Багрій-Шахматова, О.М.Джужи, М.І.Загороднікова, С.І.Канарського, І.І.Карпеця, В.О.Корчинського, В.А.Льовочкіна, В.Г.Лихолоба, М.П.Мелентьєва, О.Б.Пташинського, Г.О.Радова, А.Л.Ременсона, І.С.Сергєєва, А.Х.Степанюка, В.М.Трубникова, В.А.Уткіна, С.Я.Фаренюка та інших, що створило підстави для розробки пропозицій щодо підвищення ефективності діяльності установ виконання покарання з метою досягнення поставлених перед ними завдань.

Змістовні дослідження в галузі формування персоналу проведені фахівцями з трудового права: М.Г.Александровим, О.Т.Барабашем, М.Й.Бару, В.С.Венедиктовим, В.В.Жернаковим, М.І.Лавриненком, Л.І.Лазор, О.М.Обушенком, О.С.Пашковим, О.І.Процевським та іншими.

З психолого-педагогічної точки зору важливі підходи до проблематики дисертаційного дослідження використані з праць А.С.Макаренка, К.К. Платонова, В.М.Синьова, а також О.В.Беци, В.Г.Деєва, В.М.Іванова, М.В.Клімова, А.І.Китова, В.І.Кривуші, В.С.Медведєва, М.О.Супруна, О.П.Сєверова, О.М.Столяренка, С.І.Яковенка та інших.

У той же час аналіз літератури дозволяє констатувати зниження інтересу до названої проблеми в останні роки, цілий ряд питань, що відносяться до діяльності персоналу установ виконання покарання, залишився поза увагою дослідників.

Отже, актуальність дисертаційного дослідження зумовлена: по-перше, необхідністю глибокого аналізу основних положень чинного законодавства щодо функціонування персоналу виправних закладів в Україні, виявлення проблемних та недостатньо врегульованих питань правового і організаційного забезпечення такої діяльності; по-друге, нагальністю проблеми ґрунтовного вивчення та аналізу української та зарубіжної практики вирішення питань реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань; по-третє, недостатністю теоретичних напрацювань щодо організації ефективної, спрямованої на досягнення цілей покарання, діяльності персоналу виправних закладів та її управлінських основ; по-четверте, важливістю формування персоналу установ виконання покарання, здатного реалізовувати ці завдання та працювати в нових умовах; по-п’яте, необхідністю розробки науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення практичної діяльності персоналу установ виконання покарання в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематики фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2005 рр. (п. 2.4.9 Рішення Колегії МВС України від 28.02.1995р. № 4км/2 та п. 1.1.2 Наказу МВС України від 3.09.2002р. №553) і п. 4.2 Плану науково-дослідних робіт і тематичних планів Київського інституту внутрішніх справ на 2000-2005 роки. Обрана тема дослідження безпосередньо пов’язана із виконанням завдань Концепції адміністративної реформи в Україні (Указ Президента України №810 від 22.07.1998р.) і Програми подальшого реформування та державної підтримки кримінально-виконавчої системи на 2002-2005 роки (Постанова Кабінету Міністрів України №167 від 15.02.2002р.).