Цивільно-правове становище громадян України в Республіці Польща :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена становленням в Україні розвинутого громадянського суспільства та побудовою суверенної, демократичної, правової і соціальної держави, яка повинна служити суспільству. Ст. 3 Конституції України закріпила головний обов'язок держави – утвердження та забезпечення прав і свобод людини. Нерозривно пов’язаний з ним проголошений у ст. 25 Основного Закону України обов’язок держави піклуватися та захищати власних громадян, які перебувають за її межами. Оскільки своєрідністю правового становища вказаної категорії громадян є подвійний характер їх підпорядкування - вітчизняному (українському) правопорядку та правопорядку держави перебування, то дослідження саме іноземного правопорядку, норм іноземного законодавства, яке поряд із законодавством України безпосередньо регулює права, обов’язки та свободи громадян України, бачиться вчасним та вельми актуальним.

Зазначена проблематика досліджується в рамках науки міжнародного приватного права, оскільки метою цієї галузі права, як підкреслює професор М.М. Богуславський, є встановлення та аналіз правового статусу іноземців відносно загальновизнаних прав людини.

Практичного значення проблематика правового статусу іноземців набула у XX сторіччі. Правовий статус іноземців у різних країнах регулюється неоднаково, що визначається багатьма факторами, але насамперед залежить від чинного внутрішнього та міжнародного законодавства. Вважаємо, що не можна не погодитися з твердженням польського вченого Р. Ельріха, згідно з яким правове становище іноземних громадян передусім залежить від права держави, на території якої вони знаходяться.

Польща завжди була стратегічним партнером багатьох країн Східної Європи, перш за все України, будучи для них своєрідним «вікном до Європи». Разом зі змінами в державному устрої Польщі, що мали місце в 1989 році, наступило і відкриття цієї держави Україні, що виразилося передусім у значному збільшенні кількості українських громадян, що відвідують її або проживають на її території. Так, за даними польського відділу статистики, у 1995 році Польщу відвідали 4 млн. 735 тис., у 1997 – 5 млн. 351 тис., у 1999 - 5 млн. 302 тис., у 2001 - 5 млн. 871 тис; у 2002 – 5 млн. 491 тис. громадян України, а загалом на території Польщі постійно перебувають від 80 до 100 тисяч українських громадян. Дані української статистики є не менш переконливими: щороку українські громадяни перетинають польський кордон в середньому шість мільйонів разів, що становить одну третину всіх поїздок українських громадян за кордон. Одночасно є у вказаних цифрах і негативна сторона – згідно з даними 1999 року кількість українських громадян, що померли на території Республіки Польща, збільшилася у десять разів в порівнянні з 1989 роком, а через необізнаність зі специфікою польського права до дипломатичних представництв України в Республіці Польща щороку з проханням про надання правової допомоги звертається до 30 тис. громадян України.

Проявом позитивного ставлення щодо громадян України, які бажають відві­дати Польщу, з 1 жовтня 2003 року після запровадження візового режиму (запровадження візового режи­му на кордоні зі «східними сусі­дами» є однією з умов вступу Польщі в ЄС) є спеціальна вказівка польського уряду про дотримання трьох принципів: «максимально пізнішого запро­вадження візового режиму, мак­симальної доступності цих віз і максимального спрощення пе­ретинання кордону для громадян України».

Попри всю різноманітність конкретних цілей і інтересів осіб, які прибувають у Польщу, держава має вирішувати питання про регламентацію їх в’їзду і виїзду, прав і обов'язків на її території, юридичну відповідальність за порушення законів. Польща самостійно визначає правовий статус і режим перебування іноземців на її території, і в цьому знаходить прояв її суверенітет у даній сфері суспільних відносин. Останніми роками в цій державі сформувалася цілісна система нормативно-правових актів, що визначають правовий статус іноземних громадян, так зване «Право іноземців» (prawo cudzoziemców), яке характеризується певною специфікою.

Ані в Україні ані в Польщі до цього часу немає жодної монографічної роботи, присвяченої проблематиці цивільно-правового становища іноземців. Дослідження, проведені радянськими вченими стосовно правового становища  громадян СРСР за кордоном є недостатніми та не відповідають реаліям часу i потребують перегляду. Правовому становищу іноземців присвячено здебільшого окремі розділи навчальних посібників з міжнародного приватного права. Тому вважаємо, що питання цивільно-правового статусу громадян України в Республіці Польща потребує спеціального дослідження в рамках цивільно-правового статусу громадян України за кордоном. Отже, недостатня теоретична розробленість обраної теми, її безсумнівна наукова і практична значущість і актуальність викликають необхідність проведення комплексного дослідження наявних проблем теорії інституту цивільно-правового статусу іноземців взагалі та громадян України в Республіці Польща зокрема. Не менш важливою потребою є, на нашу думку, й аналіз колізійних питань цивільного, сімейного, трудового та цивільно-процесуального права України та Республіки Польща, особливо у зв'язку з прийняттям нового Цивільного кодексу України та роботою над проектами Закону України «Про міжнародне приватне право».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до пункту 1.4. Головних напрямків наукових досліджень НУВС на період 2002-2005 р. та пункту 1.7. Тематики пріоритетних досліджень на період 2002-2005 р., затверджених Наказом МВС України № 635 від 30.06.2002 року.