ПРАВО ГРОМАДЯН НА ЖИТЛО У ФОНДІ СОЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена тим, що одним з основних напрямів державної політики на даному етапі розвитку українського суспільства є реалізація прав громадян на житло, насамперед, соціально незахищених, що знайшло закріплення у Конституції України та інших нормативно–правових актах. Так, ст.47 Конституції України визначає, що громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою або органами місцевого самоврядування безоплатно чи за доступну для них плату відповідно до закону.

Така позиція законодавця відповідає міжнародним стандартам у сфері соціального захисту, дотримуватись яких Україна зобов’язана як правова держава, вищою цінністю якої є людина, а основним завданням – захист її прав і свобод. Загальна декларація прав людини зазначає: кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і необхідне соціальне обслуговування, що необхідний для підтримки здоров'я і добробуту її самої та її родини. У Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права також вказується: держави, які беруть участь у чинному Пакті, визнають право кожного на гідний життєвий рівень для нього самого і його родини, що включає достатнє харчування, одяг та житло, і на неухильне поліпшення умов життя. При цьому Пакт наголошує, що держави-учасниці вживуть належних заходів щодо забезпечення здійснення даного права, визнаючи важливе значення у цьому відношенні міжнародного співробітництва, основаного на вільній згоді.

Метою житлової політики, що формується у нашій державі, є створення умов для реалізації права громадян на житло, розширення житлового будівництва, поліпшення умов утримання і збереження житлового фонду. Перший етап її реалізації не знизив гостроти названої проблеми. Слід зазначити, що на даний момент у новій житловій політиці акцент зроблено на сприяння громадянам, які бажають придбати чи побудувати житло за рахунок власних коштів. Але значна частина населення України не має необхідних коштів і може розраховувати лише на безоплатне забезпечення житлом. Велика кількість громадян все ще стоїть у чергах для поліпшення житлових умов, а проживає в цей час у гуртожитках, комунальних квартирах чи аварійних будинках. В сучасних економічних умовах держава не може забезпечити безоплатним житлом всіх громадян. Тому житлову політику слід проводити з урахуванням ситуації, що склалася. На даний момент швидкими темпами споруджується житло елітне, дороге. У той час як питома вага будівництва житла, розрахованого для безоплатного його надання громадянам, які не мають можливості самостійно вирішити житлову проблему, досить незначна.

Ринок житла дійсно став реальністю. Однак питання забезпечення житлом соціально незахищених громадян потребує вирішення. Які кроки для цього вже зроблено? Так, постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2000 р. “Про затвердження прогнозу розвитку житлового будівництва на 2000-2004 роки” заплановано забезпечення формування інституту соціального житла для громадян, які потребують соціального захисту з боку держави, відповідно до законодавства. Але для втілення на практиці цього положення законодавцю слід визначитись, що собою являтиме цей інститут, як він формуватиметься, який буде порядок і умови надання житла у ньому, тощо.

На нашу думку, вирішенню цих завдань сприятиме законодавче закріплення фонду соціального призначення. Виділення його зумовлено, насамперед, тим, що діяльність держави повинна бути спрямована на реалізацію конституційних засад забезпечення житлом соціально незахищених громадян.

Основні наукові дослідження у сфері забезпечення громадян житлом припадають на радянський період, коли предметом дослідження було надання жилого приміщення у державному та громадському житловому фонді. В наш час досліджувались, насамперед, окремі договори найму житла.

Однак слід визнати, що практика із застосування чинного законодавства у житловій сфері потребує глибшого аналізу і узагальнення. Комплексний аналіз інституту фонду соціального призначення у нашій країні не проводився. Низка актуальних питань даної теми не були висвітлені у вітчизняній правовій літературі. Опубліковані раніше дослідження щодо проблем забезпечення житлом, у тому числі й дисертаційні, охоплюють досить широке коло питань в умовах, коли домінував інститут державного забезпечення житлом всіх категорій громадян.

Для розроблення теми вихідними даними стали дослідження таких вчених як С.І. Аскназія, С.М. Братуся, Ю.Г. Басіна, І.А. Бірюкова, І.С. Вишневської, П.М. Дятлова, О.В. Дзери, В.А. Золотаря, О.А. Красавчикова, Г.І. Коваленко, І.М. Кучеренко, В.М. Литовкіна, Т.М. Лісниченко, І.Б. Мартковіча, В.Ф. Маслова, І.П. Прокопченка, В.В. Суркова, П.І. Седугіна, В.Ф. Чигира та багатьох інших. У дисертації використовувались роботи економістів – І.В. Зотова, А.В. Моченкова та зарубіжних дослідників Х. Ламперта, Х. Озенберга, Мак Чесні та інших.

У світлі сучасних розробок нового Житлового кодексу вважається доцільною спроба обґрунтувати пропозиції із вдосконалення чинного законодавства, яке регулює житлові відносини, визначає порядок обліку громадян, котрі мають потребу у покращенні житлових умов, і надання житла у фонді соціального призначення.

Зазначене свідчить про актуальність і доцільність обраної теми дисертаційного дослідження, спрямованої на вивчення проблеми забезпечення житлом громадян у фонді соціального призначення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України. Робота виконана відповідно до планів прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2003 рр. (Рішення Колегії МВС України від 28 червня 1995 р. №4 КМ/2) і планів науково-дослідних робіт й тематичних планів, а також тем Національної академії внутрішніх справ України на 1996-2003 рр.