ЕКСПЕРТИЗА В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Необхідною умовою побудови правової держави в Україні є створення нового цивільно-процесуального законодавства. Із положень Концепції судово-правової реформи в Україні, затвердженої Постановою Верховної Ради України від 28 квітня 1992 року № 2296-XII, випливає, що судово-правова реформа в Україні замислювалась насамперед як комплекс взаємопов’язаних заходів, спрямованих на упорядкування судової системи, а також усіх галузей права відповідно до соціально-економічних та політичних змін, які відбулися у суспільстві. Головною її метою були: перебудова судової системи, створення нового законодавства, вдосконалення форм судочинства. Всебічний аналіз стану справ дає підстави для висновку, що нині чимало зроблено у даній сфері, зокрема введено низку законів, прийняття яких було передбачено Концепцією. Серед найважливіших нормативно-правових актів у галузі цивільного судочинства, прийнятих на виконання Концепції судово-правової реформи в Україні, є Закон України “Про судову експертизу”, адже функціональною складовою цивільного процесу є використання судом спеціальних знань, втілених в експертний висновок.

Закономірно, що активізація діяльності та зростання інтересів фізичних і юридичних осіб у різних сферах цивільних правовідносин тягне за собою й збільшення цивільних спорів, вирішення яких вимагає спеціальних досліджень із використанням відповідних знань. Усе ширшого застосування в судовому процесі набуває експертиза як одна з найважливіших форм використання спеціальних знань, оскільки залучення експертів, а отже, фахівців у певній галузі науки, мистецтва, техніки або ремесла, дає можливість для всебічного і повного з’ясування обставин справи і вирішення питання по суті. Все це відповідає принципам цивільного процесуального права – змагальності і диспозитивності, свідчить про зростаючу роль науки в забезпеченні цивільного судочинства.

У процесуальній науці дослідженню проблем доказування, в тому числі й судової експертизи, приділялося багато уваги. Дані питання розглядалися у працях вітчизняних і зарубіжних вчених, таких як: С.М. Абрамов, М.К. Александров, В.Д. Арсеньєв, Р.С. Бєлкін, В.Є. Бергер, П.Д. Біленчук, С.В. Бородін, Л.П. Булига, О.М. Васильєв, А.І. Вінберг, І.В. Виноградов, В.М. Галкін, В.Г. Гончаренко, М.М. Гродзинський, А.В. Дулов, Ю.М. Жуков, О.В. Іванов, О.Ф. Клейнман, В.В. Комаров, С.В. Курильов, Т.О. Лілуашвілі, В.К. Лисиченко, В.В. Луць, Д.Я. Мирський, Г.М. Надгорний, О.В. Немировська, Ю.К. Орлов, А.Я. Паліашвілі, І.Л. Петрухін, Р.Д. Рахунов, Т.В. Сахнова, М.Я. Сегай, М.О. Селіванов, С.В. Слінько, З.М. Соколовський, С.М. Стахівський, М.С. Строгович, М.В. Терзієв, В.І. Тертишніков, М.К. Треушніков, М.О. Чельцов, В.І. Шиканов, О.Р. Шляхов, Б.А. Штерн, М.Й. Штефан, О.О. Ейсман, К.С. Юдельсон та ін.

Проте, оцінюючи певні зрушення, ми мусимо констатувати, що комплексні наукові дослідження з правового забезпечення судової експертизи за часів незалежності України відсутні, а проблеми правового регулювання експертизи врегульовані недостатньо. Особливої актуальності вони набувають сьогодні, коли йде робота над розробкою нового Цивільного процесуального кодексу України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі цивільно-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ України відповідно до Плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України у межах теми “Проблеми теорії юридичного процесу” Тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002 – 2005 рр., затвердженої Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р. “Про заходи щодо організації проведення науково-дослідних робіт та впровадження їх результатів у практичну діяльність органів внутрішніх справ України”.