ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ НОТАРІАТУ В УКРАЇНІ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З проведенням в Україні правової реформи набули актуальності питання переосмислення ролі та місця нотаріату в правовій системі України. Радянський період існування нашої держави характеризувався державними (тобто публічними) засадами діяльності нотаріату. На сьогодніНині нотаріат в Україні базується на двох типах – публічному (державному) і латинському (вільному). Латинський нотаріат остаточно, хоча не вперше та не в повній мірі, вНотаріат латинського типу увійшов дов правовоїу системиу України з прийняттям в 1993 році Закону України “Про нотаріат”, який ввів у вітчизняну правову систему інститут приватного нотаріуса, і майже за десять років свого існування довів свою доцільність та безспірні переваги. Принципи латинського нотаріату, на яких ґрунтується його система, поряд з аксіомами римського права, на яких побудоване сучасне приватне право багатьох високорозвинених країн світу, які реципіювали це право,, і саме в яких саме поширений нотаріат зазначеного типу, з гідністю пройшли випробування часом, що такожеж свідчить про доцільність необхідність подальшого і всебічного переходу розвитку українського нотаріату на засадахи латинського. В Україні існують всі передумови для сприйняття в повному обсязі цих принципів.

Розвиток цивільного обороту, розширення кола об’єктів та суб’єктів приватної власності обумовлюють зростання попиту потреб населення в нотаріальних послугах. Сучасний нотаріат як орган безспірної юрисдикції захищає суб’єктивні права і законні інтереси фізичних та юридичних осіб, надаючи правочинам публічної довіри і більшої доказової сили документам, завдячуючи чому нотаріальна діяльність отримує офіційне визнання від імені держави. Крім того, нотаріат виконує превентивне завдання, запобігаючи суперечкам між сторонами цивільних правовідносин, захищаючи права осіб від можливих порушень у майбутньому, утверджуючи між ними стабільні й передбачувані стосунки, він є важливим чинником формування правової держави.На практиці нотаріус є найбільш доступним захисником прав і законних інтересів громадян, який здатен юридично закріпити майнові та особисті немайнові права учасників безспірних правових відносин.

Також пПро нинішнійсучасний стан нотаріатуа певною мірою свідчатьможна судити виходячи з даніих щодо кількості , що характеризують кількісний стан приватних нотаріусів в Україні –. Так, якщо в 19974 році їх кількість становила була 1272 особи________, то станом на 1 січня 2003 року, їх вже _______2418. Одночасно зменшується кількість державних нотаріусів – Що стосується державних нотаріусів, то вв 19974 році їх кількість булобула 1407________, ато станом на 1 січня 2003 року, їх тільки 1290_______. Водночас йде зниження кількості державних нотаріусів. Ціе цифри свідчиать про те, що в Україні з реформуванням нотаріату належним чином формуєтьсядостатньо стабільно йде  процес демократизації форм громадянськеого суспільствоа.

Однак в нашій країні стан нотаріату як правовийого інституту громадянського суспільства ще далекий від досконалого. Проблеми нотаріату в умовах перехідного для України періоду є недостатньо осмисленими теоретично. До здобуття Україною державної незалежності українське вітчизняне правознавство відводило нотаріату незначну роль у суспільстві, однак але підвищення ролі ваги та значення нотаріату стимулювало наукові розробки в ційз цієї сферіпроблеми. Серед них чільнеособливе місце займаютьзаймає питанняроблема дослідження цивільно-правових засад розвитку нотаріату в нових умовах, де головними є завдання питання організації нотаріату латинського типу в нашій країні.

Науково-теоретичну базу дисертації складають праці відомих вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі цивільного права, теорії та історії права. В галузі теорії права – це, насамперед, роботи М.І. Козюбри, В.В. Копейчикова, Є.В. Назаренко, П.М. Рабіновича, В.МН. Селіванова, М.В. Цвіка, П.О. Недбайло, О.Ф. Скакун та ін.; в галузі історії права – Ю.С. Шемшученка, І.Б. Усенка та ін.; в галузі цивільного права – Д.В. Бобрової, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, О.Г. Дріжчаної, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця, О.В. Немировської, Є.О. Харитонова, Я.М. Шевченко та ін. В згаданих галузях слід виділити праці таких іноземних вчених, як: С.С. Алексєєв, Ж.-Л. Бержель та ін.

Безпосередньо над проблемами нотаріату працюють такі українські вчені, як В.В. Баранкова, В.В. Комаров, Р.Г. Кочерьянц, Л.К. Радзієвська, С.Я. Фурса, Є.І. Фурса та ін. Тому досить актуальним є завдання проаналізуватианаліз правовихі засади становлення системи українського нотаріату, спираючись на здобутки українського правознавства.

Крім того, вВ сфері нотаріату слід виділити праці російських та інших іноземних авторів, відповідноа саме: Є.Ю. Казанови, В.І. Кузнєцова, І.П. Медвєдєва, М.К. Трєушнікова, В.С. Рєпіна, В.В. Яркова, Н. А. Полтавської,; Л. Бессо, П.-Ж. Бюррі, М. Мерлотті, Р. Ніклауса, Ж.Ф. Пієпу, Х.-Я. Пютцера, Ж.-Д. Румпфа, Л. Тонне, Ж. Ягра.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації узгоджена з планами науково-дослідної роботи Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, тема “Роль і значення цивільного права в регулюванні майнових і особистих немайнових відносин в сучасній Україні, № РК 0101U001005”.