АГЕНТСЬКИЙ ДОГОВІР: ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення України як суверенної і незалежної держави супроводжується інтенсивним розвитком ринку. З прийняттям Конституції України, яка закріпила основні засади розвитку ринкових відносин, правотворчий процес у нашій країні вийшов на якісно новий рівень. Створення нової правової бази сучасного суспільства передбачає не тільки систематизацію існуючого законодавства, але й, насамперед, необхідність глибоких наукових досліджень відносин ринкової економіки та їх законодавчого врегулювання. Цивільно-правове забезпечення функціонування нового економічного укладу повинно бути спрямоване на створення необхідних правових умов для ефективного і соціально доцільного господарювання.

За радянських часів більшість договорів, які регулювали взаємовідносини учасників економічного обігу, укладалися на виконання планових актів, тому тривалий час існував постулат про переважно обліковий характер цивільного договору в економіці. Воля контрагентів у таких договорах знаходилася під прямим чи опосередкованим впливом державних органів, а сам договір втрачав свою основну ознаку - він лише з певною умовністю міг вважатися результатом досягнутої сторонами домовленості.

У новому Цивільному кодексі України (далі – ЦК України) знайшли законодавче закріплення договори, які найчастіше використовуються суб’єктами цивільного обігу. До таких договорів належать договори доручення і комісії, які охоплюються інститутом представництва. Представництво посідає одне з центральних місць у системі цивільного права. Воно має широку сферу застосування у цивільно-правових відносинах, у тому числі й у підприємницькій діяльності, де з’явилися специфічні фігури комерційних представників. В умовах розвитку підприємництва роль представника-професіонала, для якого заміщення собою іншого суб’єкта господарювання стає особливим видом діяльності, поступово зростає. Тому для сприяння об’єктивному процесові комерціалізації цивільних правовідносин в Україні особлива увага повинна приділятися договірним зобов’язальним правовідносинам, про що свідчить закріплення принципу свободи договору в ЦК України.

Свобода договору дає можливість створювати нові моделі договорів, які не передбачені законодавством. Одним із таких договорів, який останніми роками набув широкого використання, але не має достатнього законодавчого регулювання, є агентський договір. Вперше в українському законодавстві на існування агентських послуг було вказано у ст. 4 Закону України від 16 квітня 1991 року “Про зовнішньоекономічну діяльність”. З того часу цей вид договору згадується більше, ніж в 350 нормативних актах. Агентський договір є видом представницького договору, але у зв’язку з тим, що Цивільний кодекс УРСР не передбачав такого договору, його часто ототожнюють з договором доручення. Водночас, аналізуючи правову природу агентського договору, слід відзначити цілий ряд специфічних ознак, які його індивідуалізують.

Його застосування обумовлене прагненням суб’єктів підприємницької діяльності створити таку модель відносин, яка виходила б за обмеження, передбачені чинним законодавством щодо договорів комісії та доручення. В ЦК України агентський договір не передбачений. Господарський кодекс України, незважаючи на закріплення в ньому зазначеного договору, залишив низку питань щодо правової природи агентського договору.

Українські правники у своїх дослідженнях не приділяли належної уваги агентському договору, а у вітчизняній правовій літературі існує незначна кількість присвячених йому наукових статей і розділів у довідниках. Залишається не вирішеною низка питань щодо поняття агентського договору, його сутності і місця в системі договірних зобов’язань, співвідношення із законодавчо закріпленими відносинами представництва. Все це й зумовило необхідність дослідження агентського договору, його генези, досвіду правового регулювання в інших країнах, а також визначення відповідності норм чинного законодавства України нагальним потребам правозастосовчої практики.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до напрямків досліджень Одеської національної юридичної академії “Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави” (державний реєстраційний номер 0101V001195). Тема дисертації безпосередньо пов’язана з планом науково-дослідницької роботи кафедри цивільного права на 2001-2005 роки за темою “Традиції приватного права України”.