ПРАВО ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА НА САМОЗАХИСТ ЖИТТЯ І ЗДОРОВ’Я ВІД ПРОТИПРАВНИХ ПОСЯГАНЬ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. З прийняттям на п’ятій сесії Верховної Ради Конституції України було закладено якісно нові підвалини для розвитку, затвердження, забезпечення прав людини в нашій державі. Згідно зі ст. 3 Основного Закону, саме права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Постійний розвиток суспільства вимагає від кожної держави створення ефективного механізму захисту прав та свобод людини, адже зараз усю увагу світового співтовариства, міжнародних та національних урядових і неурядових організацій сконцентровано на проблемі забезпечення прав людини.

Слід зазначити, що серед усіх прав та свобод, які визнано та закріплено за кожною людиною, окреме місце посідають такі природні права, як право на життя та здоров’я. Проте будь-яке право втрачає свій сенс, якщо не створено законодавчого механізму, який би належним чином його закріплював та забезпечував. Стаття 27 Конституції України закріпила за кожною людиною право на життя і, відповідно, за державою – обов’язок щодо захисту цього права. Однак нестабільність криміногенної ситуації в України, іноді неспроможність державних органів вжити реальних заходів щодо захисту життя та здоров’я, прав, свобод та законних інтересів людини та громадянина створюють в нашій державі сприятливі умови для злочинних посягань на життя людини.

Враховуючи те, що в розвиненому суспільстві кожна особа повинна мати максимум можливостей для захисту порушених прав, держава на конституційному рівні закріпила право кожного на самостійний захист свого життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань (ст. 27 Конституції України). Це положення підкріплюється цілою низкою відповідних статей та принципів Конституції нашої держави, які надають кожній особі можливість уникнути небезпеки для власного життя та здоров’я різними засобами в разі посягань на ці блага та вжити заходів самозахисту проти правопорушника.

Необхідно зауважити, що ці положення мають важливе значення, адже в жодній з радянських конституцій не було закріплено за особою права самостійно захищати себе від протиправних посягань, а відповідні положення містили тільки норми кримінального, адміністративного та деяких інших галузей права. Цим можна пояснити відсутність в межах конституційного права комплексних досліджень щодо права кожної людини на самозахист свого життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.

Слід відзначити, що дослідженням питань захисту життя та здоров’я в межах кримінального права займалися ще такі відомі російські дореволюційні вчені як А.А. Бєрлін, О.Ф. Коні, П.С. Ромашкін, М.С. Таганцев.

Пізніше ці питання досліджували Ю.В. Баулін, В.М. Козак, І.І. Слуцький, І.С. Тишкевич, В.І. Ткаченко, Т.Г. Шавгулідзе, М.І. Якубович та ін. В межах адміністративного права окремі аспекти питання самозахисту було досліджено у роботах Л.В. Коваля, О.П. Корєнєва, О.С. Фролова та ін. Деяким питанням самозахисту цивільних прав присвячені окремі роботи вчених-цивілістів В.П.Грібанова, Л.П. Гурєєва, Г.Я. Стоякіна та ін. Деякі питання щодо самозахисту життя та здоров’я від протиправних посягань осіб, які виконують правоохоронні та правозастосовчі функції, знайшли своє відображення у роботах В.С. Новікова, В.І. Осадчєго, Е.Ф. Побєгайла та ін. Також використані розробки щодо прав людини таких вітчизняних вчених як А.М. Колодій, В.В.Кравченко, С.Л. Лисенков, А.Ю. Олійник, В.Ф. Погорілко, П.М. Рабінович, Ю.М. Тодика, О.Ф. Фрицький, Н.Г. Шукліна та ін.

Однак комплексного дослідження конституційного права на самозахист життя і здоров’я від протиправних посягань проведено не було. Саме це обумовило вибір даної теми дослідження і визначає його актуальність та новизну.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах напрямку “Наукове забезпечення розвитку і вдосконалення української державності, системи правоохоронних органів” п.1 тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002-2005 р. р.  (затверджених наказом МВС України від 30 червня 2002 р. № 635). Дисертаційне дослідження пов’язане також із розробкою на кафедрі загальноправових дисциплін Донецького інституту внутрішніх справ при Донецькому національному університеті кафедральної теми “Захист прав, свобод, законних інтересів громадян у процесі здійснення правоохоронної діяльності”.