ІНСТИТУТ ПОРУКИ ЗА РИМСЬКИМ ПРАВОМ ТА ЙОГО РЕЦЕПЦІЯ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження пояснюється тим, що цивільно-правові договори належать до основних правових засобів, які опосередковують цивільний обіг. При цьому кінцевою їх метою є досягнення цілей, передбачених угодою сторін або законом.

Коли ж боржник не виконує свої обов'язки або виконує їх неналежним чином, виникає необхідність забезпечення належного виконання зобов’язань. Пошук оптимальних шляхів вирішення цієї проблеми має проводитися з врахуванням тієї обставини, що останніми роками в Україні має місце значне зростання інтересу до римського права, зумовлене змінами в політичному, соціальному і економічному житті суспільства і трансформаціями концепції цивільного права. Це стосується і римського права взагалі, і окремих інститутів цивільного права зокрема. У тому числі – засобів забезпечення зобов’язання, система яких у римському приватному праві була настільки досконалою, що згодом без істотних змін була запозичена практично усіма європейськими державами, в тому числі й Україною.

Разом з тим, у підходах до оцінки окремих засобів забезпечення договорів, визначенні характеру їх взаємозв'язку та взаємодії, з’ясуванні значення різноманітних їх форм на різних етапах розвитку суспільства і держави існують розбіжності, викликані різними підходами до вивчення римського права. В основу деяких суджень покладені ще оцінки середньовічних глосаторів і коментаторів римського права, інші ґрунтуються на концепціях романістики кінця Х1Х - початку ХХ ст.

Результатом цього нерідко є те, що при визначенні характеру і тенденцій розвитку сучасного права України як вихідний матеріал обираються вторинні по відношенню до римського права європейські правові системи (романська, німецька, англосаксонська тощо).

Не заперечуючи корисності запозичення досвіду інших країн, необхідно наголосити на тому, що відправною точкою у цьому процесі мають бути правові ідеї, що отримали втілення у римському приватному праві, якими згодом скористались при вдосконаленні національного законодавства більшість європейських країн. Саме такий підхід дозволяє найбільш повно згодом використати і національні традиції, співставляючи їх із загальноєвропейською ідеєю римського права, формуючи на цьому підґрунті власну сучасну систему цивільного права .

Тому назріла необхідність спеціального дослідження можливості, умов та характеру рецепції основних ідей римського приватного права в цілому, а також окремих його інститутів в українському праві взагалі і насамперед, у цивільному праві України.

У той же час в українській романістиці та вітчизняній науці цивільного права за останнє сторіччя мали місце лише декілька дисертаційних досліджень (О.А. Підопригора, Є.О. Харитонов, В.В. Васильченко, В.Д. Онофрійчук, Р.Ф. Гонгало, Л.В. Ємельянова), присвячених римському праву і його впливу на право України. Хоча у згаданих працях ґрунтовно розглядалися питання, які були предметом відповідних дисертаційних досліджень, проте більшість з них були присвячені або загальним проблемам розвитку права Стародавнього Риму та його рецепції, або стосувалися окремих інститутів римського приватного права та їх рецепції. У кожному разі жодне із згаданих дисертаційних досліджень не було присвячене інституту поруки у римському приватному праві та визначенню характеру і ступеню впливу його положень на більш пізні системи законодавства (у тому числі на цивільне законодавство України), бо залишалося поза межами проблематики згаданих праць.

До цього слід додати, що й сам інститут поруки, як засіб забезпечення належного виконання договірних зобов’язань у сучасному цивільному праві України, теж практично не був предметом спеціальних монографічних досліджень. Виняток складають декілька статей у наукових журналах, збірниках наукових праць та публікації науково-популярного і суто прикладного характеру, а також відповідні розділи у підручниках і навчальних посібниках з цивільного права.

Наведене вище свідчить про недостатню вивченість проблем правового регулювання поруки у цивільному праві України, дослідженість впливу на нього положень римського приватного права. Тому звернення до цих питань здається актуальним і доцільним як з теоретичної, так і практичної точок зору.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження є складовою частиною досліджень провідної фундаментальної наукової школи Одеської національної юридичної академії “Проблеми розвитку держави і права України в умовах ринкових відносин” і пов'язаний з планом науково-дослідної роботи кафедри цивільного права на 1998-2000 рр. за темою: “Вдосконалення цивільного права України. Рецепція римського приватного права у цивільному праві України”.

Під час виконання цих науково-дослідних робіт автором було вивчено римські першоджерела, акти цивільного законодавства України та спеціальну літературу з питань формування і розвитку інституту поруки за римським правом і рецепції його в цивільному праві України.