ЗАПЕРЕЧНІ УГОДИ ТА ЇХ ПРАВОВІ НАСЛІДКИ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Інтереси України як самостійної незалежної демократичної держави вимагають забезпечення розвитку ринкових відносин на чітко визначеній законодавчій базі, що дасть можливість утвердитись нашій державі як високоцивілізованому суспільству й інтегруватись у європейській та світовий простір. Проте у сучасних умовах вітчизняне законодавство не відповідає існуючим економічним реаліям.

Впродовж останніх років відбулися соціальні зміни у суспільстві, змінилися політичні, морально-етичні орієнтири людини та й, зрештою, сама її психологія. Тому теперішній стан українського суспільства, усі його негаразди, а також перспективи розвитку потребують якнайшвидших змін в економічних та правових відносинах, що дозволить створити основу нового законодавства, яке в умовах ринкової економіки закріпить правовий механізм регулювання державних, суспільних та приватних інтересів.

Актуальність теми. Найуніверсальнішою і найдоцільнішою формою здійснення товарно-грошових та інших майнових відносин в умовах ринкової економіки виступає угода (правочин), що є складною і багатоплановою цивільно-правовою категорією, яка відображає різні аспекти соціального буття – економічний, юридичний, соціальний, політичний та психологічний.

З юридичної точки зору, угода є правовою категорією, що призводить до виникнення, зміни та припинення прав і обов’язків суб’єктів цивільно-правових відносин. Це обумовлено динамікою реальних потреб, об’єктивних процесів суспільного відтворення. Соціальний аспект відносин, які виникають, змінюються або припиняються при укладенні угод, відображає розвиток взаємодії між її суб’єктами. Від законності укладення угод залежить стан економіко-правової захищеності громадян, а також політична стабільність суспільних відносин. Політичний аспект інституту угоди має своє відображення у міжнародних відносинах, пов’язаних з виникненням, зміною та припиненням прав і обов’язків суб’єктів у світовому правовому просторі. Психологічний аспект угоди виражається у ставленні людини як до своєї, так і до чужої праці, а також у вольовому вияві її учасників, що є однією з умов дійсності угоди. Поряд із сферою права, моралі та психології економічні відносини теж є складовою інституту угоди, а тому правове регулювання його економічного аспекту необхідно розглядати невід’ємно від загальнолюдських цінностей.

Таким чином, ефективні зміни інституту угоди в Україні можливі лише з урахуванням як економічної, так і юридичної, соціальної, політичної, психологічної сторін. Проблеми, які виникають у нових умовах господарювання, послаблення контролю за економічною діяльністю суб’єктів цивільного обігу та низький рівень правосвідомості суспільства сприяють зростанню кількості угод, які укладені з порушенням основних вимог законодавства. Питання ж про недійсність угод залишається одним із найскладніших і невивчених. Однією з причин цього є невизначеність юридичної природи недійсної угоди як правового явища. Правильна й обґрунтована дефініція правової природи недійсних угод має велике значення, оскільки з часу здобуття незалежності України постало завдання розбудови соціально орієнтованої, економічно розвинутої правової держави, в якій недоліки законодавчої бази зумовлюють прийняття і дію надмірної кількості підзаконних нормативних актів, котрі часто вносять у правове регулювання зайві суперечності та неясності. Система чинного законодавства вимагає уточнення окремих положень цивільно-правового інституту угоди і приведення його у відповідність до сучасних вимог життя суспільства.

Актуальною є і проблема необхідності перегляду підстав визнання угоди недійсною. Неналежна соціальна та правова захищеність суб’єктів договірних відносин, нестабільність чинного законодавства, а також прийняття нормативних актів, що нерідко є суперечливими, – це усе наслідки неврегульованого інституту угоди. У результаті проведення приватизації житлового фонду значна частина громадян стала не наймачами, а власниками житлових приміщень, набувши таким чином права на володіння, користування та розпорядження майном. У зв’язку з цим суди розглядають значну кількість справ, зокрема спори, пов’язані з укладенням угод про відчуження приватизованих квартир. Як свідчить проведене автором узагальнення судової практики, більшість позовів такого характеру суди задовольняють.

Підґрунтям для подальшого дослідження проблем щодо визнання угод недійсними та настання правових наслідків недійсності є праці вчених-юристів дореволюційного періоду: М.М. Агаркова, Д.І. Мейера, І.С. Перетерського, Г.Ф.Шершеневича. У наступні роки вивченням цих питань займалися: М.І.Брагінський, С.Н. Братусь, С.І. Вільнянський, Д.М. Генкін, О.С. Йоффе, О.О.Красавчиков, С.Н. Ландкоф, І.Б. Новицький, Н.В.Рабинович, В.А. Рясенцев, А.П.Сергєєв, Ю.К. Толстой, Ф.С. Хейфец, В.П.Шахматов. В українській цивілістиці над цією проблемою у свій час працювали: Ч.Н. Азімов, Д.В.Боброва, М.В. Венецька, О.В. Дзера, А.С. Довгерт, Н.С. Кузнєцова, А.В. Луць, В.В.Луць,  Я.М. Шевченко, З.В.Ромовська, Є.О. Харитонов та інші.

Проте у більшості робіт увага науковців зосереджувалась на загальних питаннях цивільно-правового регулювання відносин, які виникали з приводу визнання угод недійсними, а спеціальні комплексні дослідження щодо природи недійсних угод та їх класифікації не проводилися. Дискусійними залишаються й немало теоретичних та практичних питань цього цивільно-правового інституту. Окремі поняття носять оціночний характер: “дрібна побутова угода”, “кабальна угода”, “погроза”, “обман”, “омана”, “помилка”, “зловмисна домовленість”, “дієздатна особа, яка не усвідомлює значення своїх дій або не може керувати ними”, “збіг тяжких обставин” і не мають однозначного тлумачення в юридичній літературі, що спричиняє труднощі у судовій практиці.

Наведені факти не лише обумовили вибір теми дослідження, але й свідчать про її актуальність як для виконання безпосереднього аналізу в цій сфері, так і для визначення особливостей підстав визнання угоди недійсною.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України у межах теми: “Проблеми удосконалення цивільно-правових форм захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб”, затвердженої Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р. “Про тематику пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002 – 2005 рр.”.