КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СТВОРЕННЯ ЗЛОЧИННОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

       Актуальність теми дослідження. Кримінологічна ситуація в Україні характеризується тенденціями до посилення організованої  злочинності, боротьба з якою становить одну  з основних проблем національної безпеки держави. Діяльність злочинних формувань, що діють у різних сферах державного і громадського життя, порушує стабільність державної та економічної систем, знижує благополуччя і безпеку суспільства, є основною перешкодою в розвитку ринкових відносин, створює серйозну погрозу незалежності нашої держави.   

      Згідно даних МВС  за 12 місяців 2002 року на Україні  вчинено злочинів організованими групами і злочинними організаціями – 6463, з них загальнокримінальної спрямованості – 5058, економічної спрямованості – 1405, тяжких та особливо тяжких – 4741. Злочинна діяльність організованих груп та злочинних організацій наносить велику матеріальну шкоду державі. Тільки за 12 місяців 2002 року встановлена сума матеріальних збитків за злочини, вчинені ними, в розмірі 126 554 465 грн.

      У структурі групової злочинності постійно зростає доля злочинів проти громадської безпеки та вчинюваних саме злочинними організаціями. Так,  за 2002 рік вчинено злочинів проти громадської  безпеки – 11 077, кваліфікованих за ст. 255 “Створення злочинної організації” (дані МВС України)  - 17, направлено до суду (дані Генпрокуратури України) – 5.

     Злочинні організації не тільки негативно впливають на якісний і кількісний стан злочинності, але й, розвиваючи та активно використовуючи корумповані  зв'язки в структурах державної влади, органів місцевого самоврядування, здійснюють серйозний вплив на політичні процеси в регіонах і на державному рівні. У зв'язку з чим, дуже актуальним є здійснення заходів кримінально-правового характеру  щодо попередження та присічення створення злочинних організацій та їх злочинної діяльності.

      Дослідженню проблем боротьби з організованою злочинністю завжди приділялася велика увага. Істотний внесок у дослідження цих проблем внесли такі вчені як:  М. І. Бажанов, Л. В. Багрій - Шахматов, В.   П.    Бахин,    Р. С.      Бєлкін,    П.  Д.  Біленчук,       В.  І.  Борисов, 

А. Н. Волобуєв, А. Ф. Волинський, Р. Р.  Галиакбаров, І. М. Даньшин, Л.  Я.   Драпкін,   А.    І.   Долгова,   О.  Ф.  Долженков,    С. В. Дьяков,

С. С.  Єпішин,   А. П. Закалюк,    В.С.  Зеленецький,    І. П.  Козаченко,

М. Й. Коржанський,     Л.  М. Кривоченко, В. І. Куликов, М.В. Куркін,

І.  П.     Лановенко,    Є.   К.      Марчук,     Г.   А.       Матусовський,                  

П.  С.     Матишевський,      М.   І.    Мельник,     В.  О.  Навроцький,

В.  С.    Овчинський,  С.  С. Овчинський,  М. І. Панов,  І. В. Постіка,

В.  І.   Рибачук, О.  Я.   Свєтлов,   І. В.  Сервецький,  А.  П.  Снєгерьов,

В.  В.    Сташис, В. Д.  Сущенко,   Н.  В.   Тогонидзе,   А.  Г.    Філіпов, 

Е. Г.  Фролова, М. І.  Хавронюк, Л. О.  Шевченко, В. П.  Шеломенцев,

В. Ю. Шепитько, Р.П. Шехавцов, П. В. Шумський,  Н.П. Яблоков,  С. С.  Яценко  і інші.

     Проблеми кримінологічної та кримінально-правової характеристики діяльності організованих груп та злочинних організацій розглядалися і вивчалися також у роботах Ф.Г. Бурчака, П. І.  Гришаєва,    П. Ф.   Гришанина,  О. І.  Гурова,  Н. О.   Гуторової,

М.Д. Дурманова,   Г.А. Кригер,   Н.Ф. Кузнецової, О. С. Никифорова,

В.  М.  Ошерова,     П.  Ф.  Тельнова,     А.  Н.  Трайнина,

М.  А.  Шнейдера та інших вчених.

     Слід зазначити, що результати проведених досліджень були підставою для розробки КК України 2001 р.. Можна сказати,  що новий Кримінальний кодекс усунув певні прогалини в регулюванні  проблеми кримінальної відповідальності за злочини, вчинювані організованими групами та злочинними організаціями на сучасному етапі  боротьби зі злочинністю. Вперше в Загальній частині КК визначені поняття форм співучасті (ст. 28), а  в розділі  ІХ  Особливої частини КК передбачена ст. 255, яка, враховуючи підвищену суспільну небезпечність злочинних організацій, визначає  кримінальну відповідальність за саме створення злочинної організації.

     Незважаючи на значну увагу, що приділяється питанням боротьби з організованою злочинністю, спеціального кримінально-правового дослідження  злочину, передбаченого ст. 255, ще не проводилося. Розгляд цієї проблеми вичерпується коментарями до нового Кримінального кодексу, виданими  в 2001-2002  р. р., підручниками, окремими статтями.  До того ж, в літературі містяться різні тлумачення змісту ст. 255, по-різному визначаються  ознаки злочинної організації,  що приводить до значних труднощів на практиці й не дозволяє правильно і однозначно застосовувати дану норму для ефективної боротьби з організованою злочинністю. Саме це і обумовлює  актуальність обраної теми дисертації.

       Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/ 2000, одним із напрямків досягнення мети якої є протидія організованій злочинності і корупції (розділ ІV).