Особливості доказування у кримінальних справах, пов’язаних з наданням міжнародної правової допомоги :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інтернаціоналізація сучасного суспільного життя знайшла свій прояв і в сфері кримінального судочинства. Кримінальне правосуддя зіткнулося з двома симптоматичними факторами: а) інтернаціоналізацією злочинності з її типовою для багатьох країн структурою і динамікою; б) об’єктивними труднощами кримінального правосуддя на національному рівні у зв’язку з обмеженими можливостями національних судових і правоохоронних органів у виявленні, розслідуванні, судовому розгляді цих злочинів, встановленні винних і притягненні їх до кримінальної відповідальності.

Однією з ознак глобалізації та інтернаціоналізації в галузі кримінального судочинства є значне зростання кількості справ, пов’язаних з іноземним елементом, що відповідно стимулює процеси гармонізації вітчизняного процесуального законодавства з міжнародними стандартами та його зближення з процесуальним правом інших країн. Наявність кримінальних справ з іноземним елементом викликає необхідність звернення правоохоронних та судових органів різних держав за взаємною правовою допомогою, в тому числі з питань збирання та перевірки доказів. Якщо злочин чи окремі його обставини стосуються правопорядків різних країн, то логічними є питання про те, в якій країні слід розслідувати цей злочин, і, відповідно, суди якої держави компетентні розглядати справу про цей злочин. Крім того, в конкретній кримінальній справі може виникнути необхідність провадження окремих слідчих дій на території іноземної держави. У зв’язку з цим потребує вирішення питання про процесуальне право, яке має застосовуватися для регулювання зазначених відносин у процесі збирання, перевірки та оцінки допустимості отриманих на території іноземної держави (а тим більш за іноземними процесуальними нормами) доказів.

Дослідження правозастосовчої практики свідчить про наявність проблемних питань використання у національному судочинстві доказів, що отримані в порядку надання міжнародної правової допомоги, зокрема з приводу застосування іноземного процесуального права під час збирання, перевірки або оцінки таких доказів; особливостей правового статусу суб’єктів доказування тощо.

Ступінь наукової розробки проблеми. До проблеми міжнародної взаємодії у галузі кримінального судочинства свого часу зверталися відомі дореволюційні російські вчені І.Я. Фойницький, Ф.Ф. Мартенс, М.Ф. Володимирський-Буданов, а за радянських часів О.І. Бастрикін, І.П. Бліщенко, Л.Н. Галенська, В.П. Зімін,         І.І. Карпець, В.М. Кудрявцев, які розглядали питання виникнення та розвитку правового інституту міжнародного співробітництва країн у кримінальних справах, формували теоретичну базу цього інституту.

За часів соціальної демократичної реформи, що відбувається в нашому суспільстві, інтерес до міжнародної співпраці держав з питань кримінального судочинства набуває нового, більш високого рівня. Про це свідчать численні праці, що присвячені вже окремим аспектам розвитку цієї нової підгалузі кримінального процесу. За пострадянських часів слід назвати відомі праці та дослідження вітчизняних та російських вчених Р.М. Валуєва, О.І. Виноградової, О.Г. Волеводза, В.М. Волженкіної, К.В. Карасьової, І.І. Лукашука, В.В. Лунєєва, В.В. Міленчук, Н.І. Малишевої, Е.Б. Мельникової, А.В. Наумова та інших вчених.

У своїх роботах Ю.П. Аленін, П.Д. Біленчук, Т.С. Гавриш, Ю.М. Грошевий,  І.В. Дріжчаний, В.М. Дрьомін, Н.А. Зелінська, А.В. Кофанов, Т.В. Лукашкіна,      В.Т. Маляренко, В.С. Овчинський, С.Є. Єркенов також звертали увагу на існуючі проблеми у вказаній сфері.

Слід відзначити і доробок з цього питання іноземних вчених, зокрема         Ш.М. Бассіоні, Дж. Хетчарда, Ж.О.В. Мюллера, Е.М. Вайза, І. Бантекаса, С. Неша, М. Маккарела та інших.

Разом з тим, незважаючи на те, що доказова діяльність є серцевиною кримінального процесу, його головною суттю, дослідження з питань використання у національному судочинстві доказів, що були отримані за межами правової системи, в цілому відсутні (окремі статті з цієї проблематики чи підрозділи загальних робіт не дозволяють задовільно розкрити всі аспекти проблеми).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось відповідно до напрямків, визначених Комплексною цільовою програмою боротьби зі злочинністю на 1996-2000 р.р., затвердженою Указом Президента України № 837/96 від 17.09.96 р., а також Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 р.р., затвердженою Указом Президента України від 25.12.2000 р. № 1376. Обрана проблема дослідження є складовою частиною загальної наукової теми, що виконує Одеська національна юридична академія "Правові проблеми становлення і розвитку сучасної Української держави" (номер державної реєстрації 0101 V 001195), а також відповідно частиною науково-дослідної роботи кафедри кримінального процесу ОНЮА по темі "Кримінально-процесуальні проблеми вдосконалення організації і діяльності правоохоронних органів та суду в боротьбі зі злочинністю в умовах формування правової держави" на 1998-2000 р.р. і по темі "Проблеми ефективності кримінально-процесуального законодавства у сфері боротьби зі злочинністю та охорони прав особистості в умовах формування правової держави" на 2001-2005 р.р.

Тема дисертації затверджена Вченою радою Одеської національної юридичної академії 2 квітня 1999 р. (протокол № 3).