ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Кожна людина повинна реально відчувати, що держава повсякденно виступає гарантом здійснення прав та законних інтересів громадян. Інститут прав людини повинен займати центральне місце в нормах не лише цивільного права, а й інших галузей права. Конституція України встановлює обов’язок держави створити умови для реалізації прав людини, в тому числі і тих, що пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням. Проте забезпечити реалізацію цих прав виключно засобами держави на сьогодні неможливо. Не забезпечує повне та своєчасне відшкодування шкоди, пов’язаної із втратою здоров’я чи працездатності інститут деліктної відповідальності, положення якого можуть бути застосовані лише за певних умов (наприклад, за наявності у заподіювача шкоди коштів для її відшкодування). Охороняти та забезпечувати реалізацію прав та інтересів громадян у випадку понесення непередбачуваних втрат можна за допомогою особистого страхування, яке виступає як доповнення інституту соціального страхування та інституту делікту.

Інститут страхування давно відомий цивільному праву України. Особисте страхування мало і має свої правові засади в Україні, однак динамічно не розвивалось і досі перебуває у стагнаційному стані. Сучасний стан розвитку законодавства в даній сфері характеризується неадекватністю правових норм реальним страховим відносинам, їх суперечливістю, створює передумови для зловживань з боку учасників страхових правовідносин.

Отже, створення ефективного правового механізму регулювання відносин особистого страхування – гаранта його надійного функціонування - потребує певних наукових розробок і вдосконалення державної політики в сфері страхування.

В українській юридичній науці цивільно-правові аспекти особистого страхування ще не були предметом комплексного дослідження. Окремі питання з вказаної проблематики висвітлювалися у вітчизняній юридичній та економічній літературі і переважно з позицій організаційно-правових та економічних засад страхової справи. Верховна Рада України прийняла новий Цивільний кодекс України, положення якого, у тому числі і про особисте страхування, містять чимало новел, які вимагають аналізу та глибокого осмислення. Тому дане дисертаційне дослідження є однією із перших спроб такого наукового аналізу.

Ступінь наукової розробленості теми. На сьогодні в науці цивільного права питання виникнення, зміни та припинення правовідносин особистого страхування розглядались лише в рамках дослідження загального інституту страхування, зокрема в працях Є.М.Білоусова, В.В.Богдана, В.В. Луця, Н.Б. Пацурії, В. Янишена. Спеціальне дослідження, присвячене договору особистого страхування, як підстави виникнення правовідносин особистого страхування, здійснене Н.П. Лещенко ще у 1953 році. Проте за межами даного дослідження залишились підстави виникнення правовідносин обов’язкового особистого страхування. Крім того, правовідносини особистого страхування, які тоді містили багато адміністративних ознак, сьогодні змінили свою суть. Водночас в чинному законодавстві України зберігається чимало прогалин щодо багатьох питань загального інституту страхування, і зокрема особистого страхування не приділено достатньої уваги або ж вони відсутні.

Таким чином, невирішеність цих надзвичайно важливих проблем і обумовлюють актуальність та необхідність дисертаційної роботи. Тому в цьому дисертаційному дослідженні значну увагу приділено розробці та обґрунтуванню пропозицій щодо удосконалення вітчизняного законодавства у галузі регулювання відносин особистого страхування