ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ПРАВ НЕПОВНОЛІТНІХ КРИМІНАЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗА­ГА­ЛЬ­НА ХА­РА­К­ТЕ­РИ­С­ТИ­КА РО­БО­ТИ

Ак­ту­а­ль­ність те­ми до­слі­джен­ня. Ра­ти­фі­ку­ва­в­ши 27 лю­то­го 1991 ро­ку Кон­ве­н­цію про пра­ва ди­ти­ни 1989 р., Укра­ї­на взя­ла на се­бе ве­ли­кі зо­бо­в’я­зан­ня у сфе­рі за­хи­с­ту прав осіб у ві­ці до 18 ро­ків. На не­об­хід­но­с­ті за­хи­с­ту ді­тей на­го­ло­шу­ють Кон­сти­ту­ція Укра­ї­ни (ст. ст. 51, 52), За­кон Укра­ї­ни “Про охо­ро­ну ди­тин­с­т­ва” від 26 кві­т­ня 2001 ро­ку, На­ці­о­на­ль­на про­гра­ма “Ді­ти Укра­ї­ни” (за­твер­дже­на Ука­зом Пре­зи­де­н­та Укра­ї­ни від 18 сі­ч­ня 1996 ро­ку). По­трі­б­но від­мі­ти­ти, що си­ту­а­ція з не­по­в­но­лі­т­ні­ми в Укра­ї­ні вкрай три­во­ж­на. Ко­ж­но­го ро­ку Укра­ї­на втра­чає 16 ти­сяч ді­тей ві­ком до 14 ро­ків (це тра­в­ми, са­мо­губ­с­т­ва, вбив­с­т­ва то­що). Се­ред усіх не­за­ле­ж­них кра­їн ко­ли­ш­ньо­го СРСР са­ме в Укра­ї­ні най­ни­ж­чий від­со­ток на­се­лен­ня ві­ком до 16 ро­ків. За да­ни­ми ди­тя­чо­го фо­н­ду ООН (ЮНІ­СЕФ), в Укра­ї­ні на­лі­чу­єть­ся бі­ля 16 % та­ких ді­тей, у той час як у Ро­сій­сь­кій Фе­де­ра­ції і Бє­ла­ру­сі - 22 %, в Ес­то­нії та Ли­т­ві - 24 %. У та­кій си­ту­а­ції під за­гро­зою опи­ня­єть­ся са­ме май­бу­т­нє дер­жа­ви, оскі­ль­ки ді­ти - це май­бу­т­нє і від то­го, як дер­жа­ва їх за­хи­щає, за­ле­жить, яке май­бу­т­нє во­на бу­де ма­ти і чи вза­га­лі бу­де іс­ну­ва­ти.

Не­до­ста­т­ньо за­до­ві­ль­ний стан за­хи­с­ту не­по­в­но­лі­т­ніх в Укра­ї­ні по­ряд з еко­но­мі­ч­ни­ми та со­ці­а­ль­ни­ми при­чи­на­ми зу­мо­в­ле­ний і не­від­по­ві­д­ні­с­тю в ря­ді ви­па­д­ків на­ці­о­на­ль­но­го кри­мі­на­ль­но­го за­ко­но­дав­ст­ва ви­мо­гам Кон­ве­н­ції про пра­ва ди­ти­ни. По­трі­б­но від­мі­ти­ти, що хо­ча Кри­мі­на­ль­ний ко­декс Укра­ї­ни, при­йн­я­тий 5 кві­т­ня 2001 р., і ство­рив більш ефе­к­ти­в­ну, ніж у по­пе­ре­дні ча­си, за­ко­но­да­в­чу ба­зу для за­хи­с­ту прав не­по­в­но­лі­т­ніх, іс­нує ком­плекс про­блем, які по­тре­бу­ють ви­рі­шен­ня.

По­-пе­р­ше, ряд ста­тей, які пе­ред­ба­ча­ють від­по­ві­да­ль­ність за зло­чи­ни про­ти жит­тя, здо­ро­в’я та во­лі осо­би (а са­ме, ст.ст.115, 119, 121, 122, 125, 126, 127, 128, 129, 134, 143, 146, 151), не мі­с­тять у яко­с­ті об­ста­ви­ни, яка об­тя­жує від­по­ві­да­ль­ність, вчи­нен­ня цих зло­чи­нів що­до не­по­в­но­лі­т­ньо­го. Не­по­в­но­лі­т­ні, в си­лу сво­їх ві­ко­вих осо­б­ли­во­с­тей, ма­ють на­ба­га­то ме­н­ше, по­рі­в­ня­но з до­ро­с­ли­ми, мо­ж­ли­во­с­тей за­хи­с­ти­ти се­бе від аг­ре­сії з бо­ку ін­ших осіб, а фі­зи­ч­ні та пси­хі­ч­ні тра­в­ми, за­по­ді­я­ні їм вна­слі­док зло­чин­них дій, мо­жуть ма­ти на­ба­га­то більш се­р­йо­з­ні на­с­лід­ки, ніж ана­ло­гі­ч­ні тра­в­ми у до­ро­с­лих і то­му во­ни по­тре­бу­ють по­си­ле­ної охо­ро­ни з бо­ку кри­мі­на­ль­но­го за­ко­но­дав­ст­ва. Крім то­го, сам факт вчи­нен­ня зло­чи­ну про­ти не­по­в­но­лі­т­ньо­го вже сві­д­чить про під­ви­ще­ну су­с­пі­ль­ну не­без­пе­ку осо­би зло­чи­н­ця і це по­ви­нно у по­вній мі­рі вра­хо­ву­ва­ти­ся кри­мі­на­ль­ним за­ко­но­м.

По­-дру­ге, дис­по­зи­ції ст. ст. 126, 149 та 166 не вра­хо­ву­ють всіх осо­б­ли­во­с­тей ді­янь, від­по­ві­да­ль­ність за які во­ни пе­ред­ба­ча­ють, і по­тре­бу­ють від­по­ві­д­них змін, що до­зво­лить, у свою чер­гу, більш ефе­к­ти­в­но за­хи­ща­ти від та­ких ді­янь не­по­в­но­лі­т­ніх.

По­-тре­тє, стат­ті, що пе­ред­ба­ча­ють від­по­ві­да­ль­ність за ста­те­ві зло­чи­ни про­ти не­по­в­но­лі­т­ніх, або вза­га­лі не мі­с­тять у яко­с­ті об­ста­ви­ни, яка об­тя­жує від­по­ві­да­ль­ність, вчи­нен­ня цих зло­чи­нів осо­ба­ми, які по­ви­нні ту­р­бу­ва­ти­ся про не­по­в­но­лі­т­ніх і які в си­лу цьо­го ви­ко­ри­с­та­ли за­ле­ж­ний стан по­те­р­пі­лих осіб від се­бе, що зна­ч­но по­ле­г­ши­ло вчи­нен­ня та­ких зло­чи­нів (це, зо­к­ре­ма, сто­су­єть­ся ст. ст. 152 та 153 КК Укра­ї­ни) або за­ли­ша­ють за ме­жа­ми під­ви­ще­ної від­по­ві­да­ль­но­с­ті зна­ч­ну гру­пу осіб, які, як і ба­ть­ки та осо­би, що їх за­мі­ня­ють, та­кож по­ви­нні ту­р­бу­ва­ти­ся про не­по­в­но­лі­т­ніх (та­кі ва­ди ма­ють мі­с­це у ст. ст. 155 та 156 КК Укра­ї­ни). Це не від­по­ві­дає ст. 19 Кон­ве­н­ції про пра­ва ди­ти­ни, яка ви­ма­гає за­хи­ща­ти осіб у ві­ці до 18 ро­ків від се­к­су­а­ль­них зло­вжи­вань з бо­ку ба­ть­ків, опі­ку­нів або ін­ших осіб, які по­ви­нні ту­р­бу­ва­ти­ся про ди­ти­ну.

По­-че­т­ве­р­те, за чин­ним кри­мі­на­ль­ним за­ко­но­дав­ст­вом не­по­в­но­лі­т­ні не ма­ють на­ле­ж­но­го за­хи­с­ту від по­ся­гань на свої пра­ва під ви­гля­дом ре­лі­гій­ної чи гро­мад­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті, що має осо­б­ли­во ак­ту­а­ль­не зна­чен­ня пі­с­ля по­дій, по­в’я­за­них з “Бі­лим брат­с­т­вом”, “А­ум Сі­н­рі­кьо” та ін­ши­ми по­ді­б­ни­ми об’­єд­нан­ня­ми. Стат­тя 181 КК Укра­ї­ни не вра­хо­вує як ха­ра­к­те­р­них рис та­ких об’­єд­нань, так і об­ме­жує ко­ло су­б’єк­тів зло­чи­ну, пе­ред­ба­че­но­го нею, тіль­ки ор­га­ні­за­то­ра­ми та ке­рі­в­ни­ка­ми ан­ти­гро­мад­сь­ких ре­лі­гій­них груп, що у свою чер­гу не до­зво­ляє при­тя­га­ти до від­по­ві­да­ль­но­с­ті ін­ших осіб, які, ус­ві­до­м­лю­ю­чи су­с­пі­ль­но не­без­пе­ч­ний ха­ра­к­тер ді­я­ль­но­с­ті по­ді­б­них утво­рень, втя­гу­ва­ли до них не­по­в­но­лі­т­ніх. Вка­за­ні ва­ди КК Укра­ї­ни по­трі­б­но усу­ну­ти і при­ве­с­ти на­ці­о­на­ль­не кри­мі­на­ль­не за­ко­но­дав­ст­во у від­по­ві­д­ність з Кон­ве­н­ці­єю про пра­ва ди­ти­ни.

По­трі­б­но від­мі­ти­ти, що праць, спе­ці­а­ль­но при­свя­че­них про­бле­мам за­хи­с­ту прав не­по­в­но­лі­т­ніх кри­мі­на­ль­ним за­ко­но­дав­ст­вом вза­га­лі і Укра­ї­ни окре­мо, ду­же ма­ло. Се­ред праць, для яких ха­ра­к­те­р­ний ком­пле­к­с­ний під­хід до ці­єї про­бле­ма­ти­ки, в пе­р­шу чер­гу слід ви­ді­ли­ти ро­бо­ти та­ких до­слі­д­ни­ків, як О.М. Іг­на­тов, М.І. Тро­фи­мов, І.К. Ту­р­ке­вич, В.І. Ла­но­ве­н­ко Г.М. Мі­нь­ков­сь­кий, А.П. Ту­зов, А.­А. При­ма­че­нок, К.К. Спе­ран­сь­кий, Н.С. Юзі­ко­ва, С.С. Яце­н­ко. Для ін­ших праць при­та­ман­не ак­це­н­ту­ван­ня ува­ги на окре­мих пи­тан­нях кри­мі­на­ль­но-­пра­во­вої охо­ро­ни не­по­в­но­лі­т­ніх. Так, про­бле­ми за­хи­с­ту жит­тя, здо­ро­в’я та во­лі не­по­в­но­лі­т­ніх роз­гля­да­ли­ся, зо­к­ре­ма, в ро­бо­тах Р.З. Ава­кя­на, М.І. Ба­жа­но­ва, С.В. Бо­ро­ді­на, М.І. За­го­ро­д­ні­ко­ва, Л.І. Глу­ха­рьо­вої, А.М. Ду­б­ро­ві­ної, Р.М. Клю­ч­ко, А.­А. Му­зи­ки, Н. Пе­т­ро­вої, Е.Ф. По­бє­гай­ла, М.Д. Ша­р­го­род­сь­ко­го. Пи­тан­ня охо­ро­ни ста­те­вої не­до­то­р­кан­но­с­ті не­по­в­но­лі­т­ніх, їх но­р­ма­ль­но­го ста­те­во­го роз­ви­т­ку знай­шли ві­до­бра­жен­ня в ро­бо­тах Ю.В. Але­к­са­н­д­ро­ва, Б.А. Блі­н­де­ра, Т.В. Кон­д­ра­шо­вої, І.­І. Ла­но­ве­н­ка, А. Ха­лі­ко­ва, Ю.М. Ан­то­ня­на, В.П. Го­лу­бє­ва, Ю.М. Ку­ря­ко­ва та ін. Про­бле­ми за­хи­с­ту не­по­в­но­лі­т­ніх від не­га­ти­в­но­го впли­ву де­стру­к­ти­в­них ре­лі­гій­них об’­єд­нань, а та­кож їх ха­ра­к­те­р­ні ри­си роз­гля­да­ли­ся в ро­бо­тах Є.Г. Ба­ла­гу­ш­кі­на, Р.Р. Га­лі­а­к­ба­ро­ва, П.С. Гу­ре­ви­ча, Й.Р. Гри­гу­ле­ви­ча, В.В. Кло­ч­ко­ва, Л.М. Мі­т­ро­хі­на, Б.А. Са­дур­сь­ко­го. Пи­тан­ня від­по­ві­да­ль­но­с­ті ба­ть­ків або осіб, що їх за­мі­ня­ють, за вчи­нен­ня зло­чи­нів про­ти не­по­в­но­лі­т­ніх знай­шли ві­до­бра­жен­ня в пра­цях П.П. Ми­хай­ле­н­ка, Л. Вой­на­ре­н­ко, Л. Ко­ро­т­ко­вої, О. Ви­хро­ва, І.П. Ва­си­ль­ків­сь­ко­ї.

Пе­ре­ва­ж­на бі­ль­шість праць, при­свя­че­них кри­мі­на­ль­но-­пра­во­вій охо­ро­ні не­по­в­но­лі­т­ніх, має не сті­ль­ки пра­во­тво­р­чий, скі­ль­ки пра­во­за­сто­со­в­чий ха­ра­к­тер, тоб­то во­ни спря­мо­ва­ні, в пе­р­шу чер­гу, на роз­ро­б­ку про­по­зи­цій що­до більш ефе­к­ти­в­но­го за­сто­су­ван­ня іс­ну­ю­чо­го за­ко­но­дав­ст­ва з охо­ро­ни прав не­по­в­но­лі­т­ніх. Про­те в умо­вах на­яв­но­с­ті зна­ч­них про­га­лин в кри­мі­на­ль­но­му за­ко­но­дав­ст­ві Укра­ї­ни і йо­го не­від­по­ві­д­но­с­ті в ря­ді ви­па­д­ків Кон­ве­н­ції про пра­ва ди­ти­ни мо­ж­ли­во­с­ті під­ви­щен­ня ефе­к­ти­в­но­с­ті за­хи­с­ту прав не­по­в­но­лі­т­ніх ду­же об­ме­же­ні і то­му за­раз по­трі­б­но вне­с­ти від­по­ві­д­ні ко­ре­к­ти­ви до Кри­мі­на­ль­но­го ко­де­к­су Укра­ї­ни, які дій­с­но до­зво­лять за­хи­ща­ти пра­ва не­по­в­но­лі­т­ніх більш ефе­к­ти­в­но.

Зв’я­зок ро­бо­ти з на­у­ко­ви­ми про­гра­ма­ми, пла­на­ми, те­ма­ми. Те­ма ди­се­р­та­цій­ної ро­бо­ти від­по­ві­дає на­у­ко­во­му на­пря­м­ку до­слі­джень На­ці­о­на­ль­но­го пе­да­го­гі­ч­но­го уні­вер­си­те­ту іме­ні М.П. Дра­го­ма­но­ва “До­с­лі­джен­ня про­блем гу­ма­ні­та­р­них на­ук”, за­твер­дже­ним пла­ном на­у­ко­во-­до­с­лі­д­них ро­біт На­ці­о­на­ль­но­го пе­да­го­гі­ч­но­го уні­вер­си­те­ту (Про­то­кол №5 за­сі­дан­ня Вче­ної ра­ди уні­вер­си­те­ту від 25.12.1994 р.), по­в’я­за­на з про­гра­ма­ми на­у­ко­во-­до­с­лі­д­ної ро­бо­ти ка­фе­д­ри пра­во­знав­с­т­ва На­ці­о­на­ль­но­го пе­да­го­гі­ч­но­го уні­вер­си­те­ту іме­ні М.П. Дра­го­ма­но­ва, зо­к­ре­ма, з те­мою “Про­б­ле­ми роз­ви­т­ку кри­мі­на­ль­но­го пра­ва в Укра­ї­ні”, і охо­п­лю­єть­ся на­вча­ль­ни­ми про­гра­ма­ми та пла­на­ми.