АЛІМЕНТНІ ПРАВОВІДНОСИНИ В УКРАЇНІ :

Краткое содержание

Загальна характеристика

Актуальність теми. Згідно зі ст. 51 Конституції України "сім’я, дитинство, материнство та батьківство охороняються державою". На конституційному рівні знайшов також закріплення обов’язок батьків щодо утримання неповнолітніх дітей, що підкреслює важливість цих відносин.

У концепції державної сімейної політики, затвердженої Постановою Верховної Ради України від 17 вересня 1999 р., зазначається, що "сім’я є інтеґральним показником суспільного розвитку, якій відображає моральний стан суспільства і є могутнім фактором демографічного потенціалу". Як підкреслюється у Посланні Президента України Леоніда Даниловича Кучми до Верховної Ради "Україна: поступ у XXI століття", об’єктом державної соціальної допомоги повинна виступати саме сім’я  відповідно до рівня її доходів. Цей підхід був розвинений в Основних напрямках соціальної політики на період до 2004 року. Проте незалежно від рівня соціальної допомоги сім’ї зберігає своє значення індивідуальний фактор матеріального забезпечення членів сім’ї, до того ж за складної соціально-економічної ситуації держава не в змозі забезпечити всім громадянам високий рівень життя за рахунок соціальної допомоги. Як зазначається в концепції державної сімейної політики, перехід до ринкових економічних відносин змінив співвідношення джерел забезпечення сім’ї і "сьогодні відповідальність за утримання і виховання дітей покладена на батьків значно більшою мірою, ніж на державу".

Сім’я у всіх країнах та у всіх народів є основним осередком суспільства. Сім’я в сучасному громадянському суспільстві виконує цілий ряд функцій, однією з них є функція добування засобів існування для членів сім’ї. Пов’язані з виконанням цієї функції аліментні відносини мають важливий характер на теперішньому етапі соціально-економічного розвитку, особливо це стосується утримання батьками своїх неповнолітніх дітей.

Разом з тим у шлюбно-сімейному законодавстві донедавна було від-      сутнє закріплення поняття сім’ї, членства в сім’ї. У науці сімейного права поширеною є думка про недоцільність леґального визначення цього поняття. У Сімейному кодексі України, прийняття якого є визначальним кроком уперед на шляху вдосконалення правового реґулювання сімейних відносин, знайшло своє нормативне визначення поняття сім¢ї.

У зв¢язку з прийняттям Сімейного кодексу України глибокого наукового аналізу потребують законодавчі новели в реґулюванні аліментних відносин. Особливо це стосується визначення розміру аліментів, зокрема на неповнолітніх дітей, порядку виконання аліментних обов’язків.

Потребує уточнення коло суб’єктів аліментних зобов’язань, наукового вирішення питання про співвідношення поняття "суб’єкт аліментного зобов’язання та "член сім’ї".

Для сімейного права України традиційно характерним є імперативний метод правового реґулювання сімейних відносин. Проте істотним недоліком такого підходу є неможливість укладення угод про сплату аліментів, існуючий же порядок добровільної сплати аліментів шляхом подання заяви за місцем роботи не може належним чином захистити інтереси одержувача платежів. Крім того, у сімейному праві України до останнього часу була відсутня відповідальність за неналежне виконання аліментних зобов’язань, деякі дослідники власне примусове стягнення аліментів розглядають як сімейно-правову відповідальність.

Таким чином, вирішення цих проблем у новому Сімейному кодексі України, науці сімейного права і подальше впровадження результатів наукових розробок у законодавство є актуальним, а індивідуальний фактор матеріального забезпечення є досить важливим навіть у розвинених країнах.

У  сімейному  праві  аліментним правовідносинам приділялася значна увага, проте в результаті докорінних змін у соціально-економічному житті   суспільства постали нові наукові проблеми. У науці сімейного права України відсутнє окреме комплексне дослідження інституту аліментних зобов’язань з урахуванням змін у шлюбно-сімейному законодавстві та потреб правозастосовчої практики. Монографії О.Й. Пергамент і З.В. Ромовської вийшли у світ відповідно у 1951 та 1973 році, праця Г.П. Гришина (1988) має практичний характер, автор зосереджує свою увагу на аналізі діючого на той час шлюбно-сімейного законодавства радянських республік колишнього СРСР.

Слід відзначити дисертаційне дослідження М.В. Антокольської (1988 р.), проте воно здійснене   на   базі   чинного тоді шлюбно-сімейного законодавства РРФСР, а у 1996 р. прийнято новий Сімейний кодекс Росії, де були частково реалізовані результати зазначеної наукової праці. Досвід російського законодавця щодо реформування шлюбно-сімейного законодавства також потребує наукового осмислення та критичної оцінки.

Усе це і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження  "Аліментні правовідносини членів сім’ї". Актуальність теми визначається не тільки її важливістю, але і станом наукового дослідження. Особливо своєчасним є дослідження аліментних відносин у зв’язку  з прийняттям Сімейного кодексу України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане  на кафедрі цивільного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до Цільової комплексної програми "Основні проблеми здійснення та захисту майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки"  № 0186.0.070867.