ПОПЕРЕДЖЕННЯ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ПОСЯГАНЬ НА ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ У ЗВ’ЯЗКУ З ЇХ СЛУЖБОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 Актуальність теми. Загальна соціально-політична ситуація в Україні характеризується підвищенням рівня криміналізації суспільства. Характерною рисою  сучасної злочинності є організована злочинна агресія, основним ядром якої є корисливо-насильницька злочинність. Розвиток злочинності у такому напрямі безпосередньо впливає на діяльність правоохоронних органів, зокрема працівників міліції, які здійснюють правоохоронні функції в умовах організованої протидії з боку представників злочинного світу. Це автоматично підвищує небезпеку для правоохоронців, зокрема для їх життя, здоров’я і гідності. В зв’язку з цим виникає необхідність системного дослідження проблеми професійних умов їх діяльності, що, в свою чергу, стає передумовою пошуку більш ефективної захищеності і безпеки працівників міліції, як суб’єктів охорони правопорядку в Україні.

 Аналіз статистичних даних свідчить, що в Україні вчинюється значна кількість правопорушень та злочинів проти правоохоронців. Так, за останні п’ять років  складено майже 272000 адміністративних протоколів за злісну непокору законному розпорядженню працівника міліції та публічний заклик до невиконання вимог працівника міліції (ст.ст. 185, 185-7 КпАП). До адміністративної відповідальності за ці правопорушення притягнуто  майже 268000 осіб. Зареєстровано майже 4250 злочинів передбачених ст.ст. 342, 345, 348 КК України. Із них: 36 % - заподіяння тілесних ушкоджень працівникам правоохоронних органів; 2,9 % - посягання на життя правоохоронців. За цей період від рук злочинців постраждало 2600 працівників міліції. Із них: 13,2 % - загинули; 86,8 % - отримали поранення.

 Існують дві основні форми активного захисту життя, здоров’я, честі і гідності працівників міліції у зв’язку з виконанням ними своїх службових обов’язків:           1) своєчасне застосування до винних осіб відповідної суворої судової репресії;        2) підвищення заходів ранньої профілактики з боку не тільки суспільства, але й самих правоохоронців. Здобувач вважає, що рання профілактика посягань на особистість працівників міліції найбільш перспективна і саме на цьому напрямі дослідження автор і сконцентровує свою увагу.

 В ході дослідження з’ясовано, що майже 90 % опитаних нами правоохоронців вважають, що реально можуть захистити себе при умові підвищення соціального статусу органів міліції, передусім їх авторитету та збільщення реальних можливостей до самооборони. У взаємовідносинах працівників ОВС з населенням виникає безліч ситуацій, які в цілому своєрідно “екзаменують” обидві сторони на дуже специфічну форму психологічної сумісності в екстремальних умовах. У зв’язку з цим працівники міліції повинні бути орієнтовані на вміле поєднання службової рішучості щодо припинення правопорушень та надання певної соціальної допомоги населенню. При цьому вони мають виявляти правдивість (об’єктивність) і принциповість, а в складних ситуаціях – уникати знервованості, зайвих силових дій, зберігаючи готовність залагоджувати самостійно конфліктні ситуації. Працівники міліції зобов’язані застосовувати як правові, так і моральні сторони реагування при забезпеченні правозастосування. Загалом прагнення до підвищення авторитету охоронців громадського порядку повинне базуватися на врахуванні основних принципів гуманної організації правоохоронного процесу, орієнтованого зрештою на масову підтримку населення. Саме в цьому аспекті, врешті-решт, бачиться головна риса актуальності розглядуваної теми дослідження.

 Професійна діяльність працівників міліції повинна враховувати, що сприймання і розуміння іншої людини (правопорушника, злочинця) – психологічно складний процес взаємодії двох сторін: особистості індивіда, який сприймає, і особистості суб’єкта сприймання. Таке розуміння охоплює багато психологічних компонентів на рівні включення механізмів свідомості і підсвідомості. Значення набуває знання характеристик найпоширеніших психологічних ситуацій у взаємовідносинах працівників міліції з правопорушниками, використання тактичних прийомів та засобів міліцейської діяльності. Аналізована кримінологічна ситуація потребує подальшого поглиблення й розвитку системи наукових знань про кримінолого-психологічний захист працівників міліції при виконанні ними своїх службових обов’язків.

В цілому практика боротьби з силовою протидією працівникам міліції і посяганнями на їх особу свідчить про підвищену актуальність необхідності проведення кримінологічних розробок з даної проблеми для боротьби з суспільно небезпечним середовищем. Цей аспект кримінологічної діяльності посідає важливе місце в попередженні правопорушень у системі правових інститутів кримінальної юстиції. З урахуванням наведених обставин і визначено вибір теми дослідження.

 Комплексного предметного дослідження посягань на життя та здоров’я працівників міліції у зв’язку з їх службовою діяльністю майже не проводилось. Досліджувану проблему певною мірою розглядали такі науковці, як Л.В. Багрій-Шахматов, П.П. Баранов, С.П. Безносов, П.М. Білий, С.І. Бражніков, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, І.П. Козаченко, М.Й. Коржанський, О.М. Костенко, В.М. Кудрявцев, І.П. Лановенко, Г.М. Міньковський, П.П. Михайленко, О.І. Рощін, В.О. Туляков,  І.К. Туркевич та інші, але і в їх працях досліджувані в дисертації питання розглянуто тільки частково, без достатньої комплексності теоретико-практичних підходів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри кримінології та юридичної соціології Національної академії внутрішніх справ України і є частиною загальної науково-дослідницької програми Академії.