СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА ПІДПРИЄМНИЦТВА: ДІАЛЕКТИКА, ПОТЕНЦІАЛ РЕАЛІЗАЦІЇ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Багатство нації в ринковій економіці обумовлюється розвитком та реалізацією підприємницького потенціалу. Саме підприємець виступає основним фактором виробництва, так як залучає, спрямовує, організовує та використовує різнобічні ресурси. За умови належного орієнтування підприємців на забезпечення потреб суспільства можливе досягнення максимального ефекту – результату складання в єдине ціле різних елементів на рівні підприємства (бізнесу), галузі та всього національного господарства.

Економічне зростання в значній мірі залежить від ефективного функціонування суб’єктів ринкових відносин, в першу чергу підприємців, та їх гармонійних стосунків з державою. Не менш важливо, що підприємництво стало органічною складовою суспільства, і знайшло свій прояв у соціалізації підприємництва. Підприємництво, як одна з конкретних форм прояву соціально-економічних відносин, сприяє підвищенню достатку у суспільстві, реалізації здібностей і талантів кожного індивіда (як підприємця, менеджера або працівника), а в ідеалі веде до єднання суспільства. Ефективність підприємницької діяльності може оцінюватися не тільки розмірами отриманого прибутку та збільшенням або зменшенням ринкової вартості бізнесу (підприємства), але й за кінцевим рахунком стабільністю економіки.

Створення умов для розвитку підприємництва є однією з найважливіших складових економічної політики держави в будь-якій ринковій економіці. В Україні потенціал приватного підприємництва реалізується дуже повільно, що проявляється у його незначній питомій вазі у валовому внутрішньому продукті, експорті, зайнятості та неспроможності в повній мірі замінити потужності великих корпорацій і державних підприємств.

Аналіз суперечливої природи підприємництва дозволяє глибше зрозуміти джерела економічного зростання. Реалізації підприємницького потенціалу заважає багато чинників, зокрема, наявність структурних диспропорцій в економіці, недосконалість конкуренції, законодавчої бази, послаблення державної влади. Ініціатива  підприємців не завжди відбувається в конструктивному плані, а також набуває деструктивного характеру, що проявляється у масових фінансових злочинах, ухиленні від сплати податків, відмивання брудних грошей, участі у перерозподілі прибутку державних підприємств, створенні підставних фірм, шахрайстві, підробці та контрабанді, вчинених приватними підприємцями.

Послаблення та обмеження впливу держави на управління економікою призвело до виникнення підприємництва, зорієнтованого, головним чином, на отримання доходів з недосконалості ринку. Зміцненню національної економіки будуть сприяти конструктивне партнерство економічних суб’єктів, відбудова державної регуляторної політики, зокрема захист інтересів як підприємців, так і суспільства та кінцевих споживачів. Форми підприємництва, які сприяють підвищенню та вдосконаленню механізму ринкового господарювання й перетворенню України в цивілізовану, в економічному плані, країну, заслуговують на державну та громадську підтримку. На сьогодні передумови для розвитку такого підприємництва лише починають складатися, тому його потенціал все ще залишається нерозкритим та нереалізованим. Все це зумовило актуальність наукових досліджень, розпочатих ще на межі 1980-1990-х років.

Перша декада двадцять першого століття характеризується підвищеним інтересом вітчизняних економістів та практиків до проблем підприємництва. Значний внесок в теорію підприємництва, яка складає основу даного дослідження, зробили українські вчені З.С.Варналій, Л.І.Воротіна, І.С.Кузнєцова, З.О.Манів, В.Н.Мокряк, І.М.Луцький, Ю.В.Ніколенко, Н.Г.Романенко, Л.В.Романова, О.В.Сизоненко, Т.С.Смовженко, Л.І.Шваб та інші.  Значними є здобутки також російських вчених, а саме: Л.І. Абалкіна, B.C.Балабанова, Г.Л. Багієв, А.В.Бачуріна, Б.К. Злобіна, Ю.В. Назарова, А.А.Суханова, Л.С. Савченко, Т.В.Томилов, В.Е. Хруцкого, Н.П. Шмелева, Г.П.Черникова, В.М Яковлева та інших. Велике значення для розробки вітчизняної української думки мали публікації провідних економістів світу: П.Дракера, І.Кірцнера, М. Пітерса, Ф.Хайека, Р. Хизрича, А. Хоскінга, Й.Шумпетера. Разом з тим, слід звернути увагу на те, що більшість опублікованих робіт  з підприємництва (особливо тих, що були перекладені з англійської) були суто прагматичними порадами для бізнес-планування, започаткування бізнесу тощо, в яких недостатньо приділена увага соціально-економічним аспектам підприємництва. Серед таких, в найменшій мірі, розкритих проблем слід зазначити інновації у підприємницькій діяльності, подолання стереотипів та шаблонів сприйняття приватного підприємництва.

Тривогу викликає однобічне тлумачення такого підприємництва як єдиної позитивної альтернативи державному господарюванню та великим корпораціям. Помилково, на нашу думку, було б відводити підприємництву роль „рятівника” економіки та країни в цілому. Його потенціал не треба ані недооцінювати, ані переоцінювати.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри політичної економії факультетів управління та маркетингу ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” і є складовою тем „Теоретичні проблеми соціально-економічного регулювання перехідної економіки” (номер державної реєстрації №0101U007345), „Соціалізація системно-економічної трансформації в Україні (номер державної реєстрації №0106U001803), в межах яких особисто автором розроблено підрозділи 1.1„Методологія соціально-економічного аналізу підприємництва” та 1.2„Взаємовідносини між суб’єктами власності та суб’єктами  підприємницької діяльності”.

Мета і задачі дослідження. Головною метою дисертаційної роботи є аналіз соціально-економічної природи та підприємницької моделі господарювання заради розкриття її потенціалу в інтересах суспільства та всіх його членів. Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення в процесі дослідження наступних завдань:

·        розмежувати поняття “бізнес”, “підприємництво”, „підприємницька діяльність” з метою більш чіткого визначення об’єкту теоретичного аналізу та державної політики;

·        уточнити розуміння підприємництва з позиції аналізу соціально-економічних відносин на рівні „підприємець-власник”, “держава-бізнес” та „підприємець-персонал”;

·        розкрити соціальну спрямованість та мотивацію підприємців, виходячи за рамки орієнтації на максимальний прибуток;

·        вивчити природу підприємницької моделі господарювання як діалектичну єдність конкуренції та співпраці, новаторства та традиціоналізму, партнерства та експлуатації;

·        обґрунтувати регуляторну політику уряду по відношенню до приватного підприємництва.

Об’єктом дослідження є вітчизняне підприємництво в його основних різновидах у період трансформації соціально-економічного устрою.

Предметом дослідження є соціально-економічні відносини, що виникають у процесі функціонування підприємницької моделі господарювання в країнах трансформації економіки.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність загальнонаукових інструментів діалектичного методу пізнання: системний підхід, наукова абстракція, аналіз та синтез. На основі застосування формальної логіки визначено природу, генезис підприємництва як соціально-економічного феномену, проведено аналіз ще недостатньо розкритих типів підприємницької діяльності та стосунків у підприємництві. На основі діалектичної логіки, а саме наукової абстракції, єдності історичного і логічного були уточнені поняття підприємництва, парності категорій партнерства і конкуренції, співпраці та меркантилізму, новаторства та консерватизму. Інституціональні методи вивчення підприємництва дозволили описово-індуктивним методом виявити появу нових ознак підприємництва.

Дослідження підприємництва обумовлено комплексним характером цього феномену, у якому сконцентровані економічні, соціальні, психологічні й управлінські аспекти. Це визначило використання системного підходу, методів економічного аналізу, принципів порівняльного і системного аналізу, синтезу якісного і кількісного, статичного і динамічного підходів, структурно-функціонального підходу. Як емпіричні дослідження, для одержання фактичних даних про культуру підприємницьких організацій, використовувалося спостереження, аналіз документів. Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, офіційні статистичні матеріали, результати незалежних соціологічних та економічних досліджень, наукові монографії, статті, матеріали науково-практичних конференцій.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у поглибленні розуміння природи підприємництва як соціально-економічного явища, з багатогранною сукупністю економічних відносин та взаємодій між різними його елементами. Підприємництво розглядається як необхідна та вирішальна ознака ринкової економіки в рамках демократичного суспільства. Нові результати, що одержані автором і виносяться на захист, полягають у наступному:

Вперше:

·        розкрита суперечлива природа підприємництва, в якому поєднується новаторство (інноваційний характер) та консерватизм (збереження традицій), уточнено можливість та доцільність співіснування різних форм підприємництва за рівнем інноваційності бізнесу в сучасних умовах господарювання;

·        визначено не тільки позитивне, але й негативне у підприємництві, що посилюється в умовах слабкої або недосконалої регулятивної політики держави та періоду первісного нагромадження капіталу в умовах транзитивної економіки сьогодення, а саме феномен асоціальної, незаконної підприємницької діяльності.

Отримали подальший розвиток:

·        розширене теоретичне уявлення про природу, сутність і зміст підприємництва, зокрема уточнено розмежування та етимологію понять „підприємництво”, „бізнес”, „суб’єкти підприємницької діяльності”;

·        пропозиції щодо вдосконалення механізму державного регулювання приватного підприємництва (у формі малих та середніх підприємств);

·        розуміння тріади соціально-економічних відносин між власниками, менеджерами (роботодавцями) та працівниками, що складають основу будь-якого підприємства і потребують регламентації з врахуванням конкретної форми підприємства.

Удосконалено: