Відповідальність спеціального суб’єкту злочину за кримінальним правом України

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Дослідження проблематики законного й обґрунтованого притягнення спеціальних суб’єктів  злочину до кримінальної відповідальності завжди було актуальним у доктрині кримінального права. Цього вимагає реалізація конституційних принципів побудови демократичної держави. Це обумовлюється  потребою приведення кримінально-правової теорії відповідальності спеціального суб’єкту  злочину у відповідність до нового етапу розвитку кримінального законодавства, потребою переосмислення ряду теоретичних положень і постулатів, обумовлених поступальним розвитком сучасного суспільства.

Проблемі відповідальності спеціального суб’єкту  злочину присвятили свої роботи П.П. Андрушко, Л.В. Багрій-Шахматов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов,          В.О. Бугаєв, В.А. Владимиров,  С.Б. Гавриш, Л.Д. Гаухман, В.О. Глушков,          Н.А. Гуторова, П.С. Дагель, А.Ф. Зелінський, Н.Ф. Кузнєцова, І.П. Лановенко,  Н.С. Лєйкина, Т.А. Леснієвськи-Костарева, В.О. Навроцький, А.В. Наумов,        Н.А. Мірошниченко, А.А. Музика, Н.І. Мірошник, В.С. Орлов, Р. Оримбаєв,      В.Г. Павлов, А.Я. Светлов, В.В. Сташис, С.А. Семенов, Е.Л. Стрельцов,            Ш.С. Рашковська, С.А. Тарарухін, В.Я. Тацій,  П.Ф. Тельнов,   А.А. Тер-Акопов, А.П. Тузов, В.В. Устименко, В.Д. Филимонов,  М.І. Хавронюк, С.А. Химченко й інші вчені.

Однак слід зазначити, що в більшості випадків або проводився аналіз спеціальних ознак суб’єктів  окремих видів злочинів, особливостей їх  кваліфікації, або проблематика спеціального суб’єкту  розглядалася як окремий випадок характеристик суб’єкта  злочинного посягання та їхнього значення.

У вченні про склад злочину спеціальному суб’єктові приділялося невелике місце на рівні підрозділів у монографічних дослідженнях. Детальному аналізові ознак і властивостей  спеціального суб’єкту присвячені роботи В.В. Устименка і С.А.Семенова, в яких автори узагальнили точки зору вчених на спеціальний суб’єкт  злочину, його місце і роль серед елементів і ознак складу злочину в цілому. Дослідження, проведене В.В. Устименком наприкінці 80-х років ХХ століття, стало початковим етапом у реалізації комплексних розробок місця і ролі спеціального суб’єкту  в окремих видах складів злочинів, вчинених за співучастю, аналізу проблематики кримінальної відповідальності спеціального суб’єкта  злочину. Однак зміна процесу регламентації кримінально-правових відносин вимагає певного коригування зроблених висновків. Дослідження ж С.А. Семенова базується на характеристиках законодавства Російської Федерації і не повною мірою може задовольняти потреби правозастосовчої діяльності в Україні.

І проблема тут складається, по-перше, у тому, що в чинному законодавстві зберігається тенденція розширення кількості норм, що встановлюють відповідальність суб’єктів, які володіють спеціальними ознаками. Так, за період з 1990 до 2000 року кількість складів зі спеціальним суб’єктом у кримінальному законодавстві збільшилася на 10 % від загальної кількості злочинів. Аналогічна тенденція виявляється і сьогодні.  Кількість складів зі спеціальним суб’єктом збільшується в силу процесу диференціації кримінальної відповідальності, що відбувається. Прийнятий 5 квітня 2001 року Кримінальний Кодекс України запровадив у правову дійсність  ряд новел, які визначають поняття спеціального суб'єкту злочину, встановлюють нові види спеціальних суб’єктів, у раніше діючому законодавстві  не зазначених. Однак принципи і критерії криміналізації діянь спеціальних суб’єктів повною мірою в теорії кримінального права розглянуті не були. У такий спосіб актуальність проблеми обумовлена поширеністю складів зі спеціальними суб’єктами в новому кримінальному законодавстві, необхідністю осмислення змісту і сутності процесу криміналізації злочинів зі спеціальними суб’єктами.

По-друге, актуальність обраної теми диктується потребами практики, яка зіштовхується із значними труднощами, при кваліфікації злочинів зі спеціальним суб’єктом.

По-третє, властивості спеціальних суб’єктів злочину мають значення не тільки при кваліфікації  злочинних діянь, але і можуть служити підставою для призначення того чи іншого виду покарання, що також диференціюється в залежності від властивостей суб’єкту, впливаючи на відповідальність шляхом призначення спеціального виду покарання, або враховується як обставина, що характеризує особистість винного. Названий аспект проблеми також вимагає свого дослідження в процесі вирішення питання про сутність і зміст відповідальності спеціальних суб’єктів злочину.

Вищесказане припускає необхідність теоретичного узагальнення проблематики відповідальності спеціальних суб’єктів злочину в сучасних умовах розвитку кримінально-правової теорії і правозастосовчої діяльності в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.  Робота спрямована на реалізацію положень Указу Президента України "Про заходи для подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян" від 18.02.2002 р. № 143/2002, положень Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України  від 25 грудня 2000 року № 1376/2000. Робота виконана відповідно до планів наукових досліджень, здійснюваних Одеською національною юридичною академією відповідно до теми "Правові проблеми становлення і розвитку сучасної Української держави" (державний реєстраційний номер 01015001195), і є складовою частиною наукових досліджень кафедри кримінального права Одеської національної юридичної академії на 2000-2005 рік "Забезпечення соціальної справедливості нормами кримінального права".