ФІЛОСОФСЬКО–ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ЛЕГІТИМАЦІЇ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю теоретичного обґрунтування справедливого суспільного ладу і відповідних йому права й держави, як невід’ємних інституційних чинників соціально-розвиненої людської спільноти.

Сучасний етап історії України, який характеризується інтенсивним руйнуванням соціальних інституцій тоталітарної доби та активними пошуками нових форм суспільного життя, зміною соціальних парадигм та ідеалів, розбудовою нових державно-правових інституцій демократичного ґатунку, вимагає нових методологічних і тематичних досліджень в галузі суспільних наук, які враховували б саме правові аспекти суспільних змін і соціального буття.

Філософія права продовж багатьох сторіч ґрунтовно досліджувала соціально-політичні та державно-правові аспекти найголовніших (граничних) проблем суспільного життя, результатом чого стала значна кількість філософсько-правових концептуалізацій, що поряд з критичними оцінками існуючих соціальних норм, цінностей та інституцій, здійснювали аналіз нормативних засад нових, більш справедливих основ державно-правового і політичного ладу суспільства.

Однією з таких концептуалізацій в фундаментальній традиції філософії права була ідея правової держави (Rechtsstaat) як такого державно-правового ладу, де діяльність владних інстанцій обмежується суворо визначеними правовими рамками. Концепт правової держави не залишився умоглядною ідеєю, а набув втілення в конкретних соціальних та державно-правових інституціях. Країни, в яких верховенство права поважається державою і громадянами, справедливо оцінюються в світі як найгуманніші та найрозвинутіші держави сучасності.

Основний закон України – Конституція проголошує нашу країну “демократичною соціальною правовою державою”, що передбачає, окрім значних інституціональних змін ще й серйозного теоретичного обґрунтування цієї ідеї, наукових і філософських дискусій про основні засади правової держави, а також пошук якомога точнішої дефініції самого поняття. Саме новизна його, як для суспільної свідомості, так і для суспільних наук, породжує або надто спрощений погляд (правова держава - “закономірний етап” еволюції держави), або однобічну трактування поняття в окремих науках (політологія, соціологія, теорія держави і права).

Тому важливо, і в цьому полягає сутність дисертаційного дослідження, не тільки прояснити ідейні витоки самого концепту, але проаналізувати основний зміст поняття саме з позицій філософії права: сформулювати в смисловому відношенні точну дефініцію, виокремити суттєві ознаки та нормативні принципи правової держави, котрі визначають її легітимність.

В німецькій філософсько-правовій традиції концепт правової держави формувався під впливом філософії права І. Канта, чия трактування права утвердила автономію особи та підірвала підвалини патерналізму абсолютистської держави. “Справедливий громадянський лад” концептуалізувався Кантом на апріорних принципах: свободи, рівності та самостійності людини й громадянина. Автор поняття “правова держава” Карл Велькер розумів його як форму держави, що змінює на певному історичному етапі “деспотію” і “теократію”. Подальшого розвитку концепція правової держави набула в творах В.фон Моля, В.фон Гумбольдта, Фр. Шталя Р. Гнайста, Г. Майера. Класичним визначенням даного поняття вважається дане Л.фон Штайном: “правова держава - це управління, що спирається на конституцію і контролюється судом”.

Історія західноєвропейської політично-правової та філософської думки репрезентована значною кількістю праць (К.Шмідт, Е.В Бьокенфорде, Дж. Буханан, П. Козловскі, Р. Ноцік та інших ), в яких розглядається тема становлення правової держави та пов’язаних з нею проблем. В Україні перші публікації про правову державу почали з’являтись лише в 1990-х роках. Тривалий ідеологічний диктат класово-партійного підходу як в філософії, так і в правових науках зумовив відкидання в процесі теоретичного дослідження державного ладу самого поняття “правова держава”, трактування його як ідеологічного терміну, яким “буржуазна наука” намагається замаскувати буржуазну інституцію “класового гноблення”.

Трагічний досвід злочинної діяльності держави проти людяності (нацистського та сталінського режимів) стимулював нові пошуки в теорії правової держави: вона проголошувалась дієвою альтернативою тоталітаризму (А. Бруннер), досліджувались соціально-економічні умови її можливості (Б. Тьоніс, Ф.фон Гаєк). В сучасній філософії центральною проблемою - обґрунтуванням принципів правової держави, - безпосередньо займається дискурсивна теорія права (Ю. Габермас), а також такі видатні філософи сучасності як О. Гьоффе та Дж. Роулз.

Вітчизняні доробки в теорії правової держави починаються ще в дожовтневий період в працях П. Новгородцева, С. Гессена, Б. Кістяківського та інших філософів права, котрі розглядали цю проблему з лібералістичних позицій.

Відновлення теоретичного інтересу до правової держави стало можливим тільки після 1988 року, коли керівництво КПРС проголосило курс на демократизацію суспільства та підпорядкуванню діяльності державної влади праву. Концепцію “соціалістичної правової держави” розвивали Алєксєєв С.С, Батурін Ю.М., Гаврілов О.А., Гаджієв К.С., Грязін І.В., Лівшиц Р.З, Лукашова Е.А., Манохін В.М., Нерсесянц В.С. та інші, хоча ця теорія в більшості своїх положень суперечила засадам марксистського вчення про державу і право.

Українські дослідники-правознавці також внесли теоретичний вклад в розробку проблематики правової держави в загальному контексті проблематики філософії права, особливо Бандура О.О., Білас І., Колодій А.М., Костицький М.В., Копейчиков В.В., Ларіонова В.К., Мацюк А.Р., Петрова Л.В., Рабінович П.М., Римаренко Ю.І., Скрипнюк О.В., Ходаківський М.В., Шемшученко Ю.С. та інші. Варто відзначити і дисертації, присвячені теоретико-історичному дослідженню правової держави (Тимашева В.І.) та її конституційних основ в контексті новітнього українського досвіду (Заєць А.П.).

Однак більшість досліджень правової держави орієнтуються на юридичні аспекти проблеми, а специфіка юридичного світогляду зумовлює орієнтацію на позитивне право і наявні державно-правові інституції та не завжди прояснює їх підґрунтя, в тому числі критерії їх легітимності. Це зумовлює необхідність філософського дослідження, яке покликане узагальнити філософсько-правові рефлексії щодо справедливого державного ладу та концептуалізувати їх як принципи правової держави.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота здійснена в межах науково-дослідної теми Центру гуманітарної освіти НАН України “Цілісність і динаміка культури”. Дисертація узгоджується із проголошеним Конституцією України курсом на побудову демократичної, соціальної правової держави, формування гуманного громадянського суспільства і дієвої правової системи.