ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ КАПІТАЛУ ТОРГІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ :

Краткое содержание

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Торгівля – це галузь національної економіки, яка потужно розвивається. Починаючи з 2003 р. щорічний приріст роздрібного товарообороту підприємств складає 20-30%. Станом на 01.04.2008 р. у цій галузі використовується 8,63% необоротних і 36,35 % оборотних активів підприємств України. Бурхливий розвиток галузі потребує адекватного збільшення величини капіталу, необхідного для фінансування операційної та інвестиційної діяльності підприємств. Становлення фінансової системи України на ринкових засадах створює передумови використання нових форм і методів формування капіталу торгівельних підприємств. Підвищується роль кредитних ресурсів як важливого джерела фінансування їх діяльності. На долю торгівельних підприємств припадає 38,71% усіх кредитів, наданих комерційними банками нефінансовим корпораціям, у т.ч. 41,32% - терміном до 1 року. Разом з тим на фондовому ринку вони демонструють низьку активність. На долю акціонерних товариств приходиться лише 2,4% торгівельних підприємств. Формування капіталу за рахунок власних джерел обмежується фінансовими результатами діяльності підприємств та потребами забезпечення їх фінансової стійкості.

Функціонування торгівельного капіталу, питання його формування і кругообігу були предметом дослідження зарубіжних вчених Бем-Баверка Е., Брігхема Є., Гелбрейта Дж. К., Каутського К., Кейнса Дж. М., Маркса К., Маршалла А., Менгера К., Норта Д., Рікардо Д., Сміта А. Значний вклад у вирішення проблеми раціональної організації і оптимизації структури капіталу торгівельних підприємств, його формування за рахунок власних джерел, банківських і фондових механізмів, становлення корпоративного управління внесли російські і вітчизняні вчені: Азарян О.М., Антонюк Я.М., Аптекар С.С., Балабанова Л.В., Балдинюк А.Г. , Безгінова Л. І., Бланк І. О., Богачов С.В., Вереітіна І. Ю., Вітлінський В.В., Виноградова О.В., Власова Н.О., Вожжова О.В., Волгін В. В., Гайдук І. О., Косова Т.Д., Костирко Л.А., Лігоненко Л. О., Мелушова І. Ю., Мельник Л. О., Никитенко О.О., Оліфіров О.В., Омелянович Л.О., Папаіка О.О., Попова І.В., Садєков А. А., Слав'юк Р.А., Сорока Р. С., Стужук Л. В. , Татарин Н.Б., Ткаченко С.О., Фролова Л.В., Худа В.В., Циганов О.Р., Чернега О. Б. , Шапран В.С., Шубін О.О.

Однак, попри наявність значної кількості робіт, недостатньо дослідженими залишаються проблеми формування торгівельного капіталу в умовах інституціональних перетворень у національній економіці і становлення рейтингової інфраструктури фінансового ринку, врахування галузевих особливостей торгівельних підприємств в процесі кредитування, при розробці емісійної та дивідендної політики тощо. Актуальність досліджуваної в дисертації проблеми удосконалення фінансово-кредитного механізму формування капіталу торгівельних підприємств, її теоретичне і практичне значення обумовили вибір теми дослідження, її мету та зміст.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського за темами: держбюджетної «Удосконалення принципів і методів ризик-менеджменту підприємств» (№ держреєстрації 0108U001996), у рамках якої автором розроблено механізм зниження фінансових ризиків торгівельних підприємств, госпдоговірної «Розробка науково-методичних рекомендацій з формування капіталу підприємства за допомогою банківських механізмів» (№ 12/2004), де автором обґрунтовано умови і доцільність зміни організаційно-правової форми підприємств торгівлі.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних положень, методичних основ і практичних рекомендацій щодо удосконалення фінансово-кредитного механізму формування капіталу торгівельних підприємств.

Для реалізації мети було поставлено і вирішено такі завдання:

досліджено генезу та еволюцію наукової думки про дефініцію капіталу;

визначено вплив інституціональних перетворень та розвитку підприємництва у торгівлі на формування капіталу підприємств;

обґрунтовано концепцію фінансово-кредитного механізму формування капіталу торгівельних підприємств;

проведено комплексну оцінку формування капіталу торгівельних підприємств;

досліджено фондові методи формування власного та запозиченого капіталу;

надано оцінку методам банківського кредитування і посередництва у формуванні капіталу торгівельних підприємств;

розроблено науково-практичні рекомендації щодо формування рейтингів корпоративного управління як передумови виходу торгівельних підприємств на фінансово-кредитний ринок;

обґрунтовано методичні рекомендації щодо вибору типу фінансової політики емітента і інвестора цінних паперів;

адаптовано умови кредитування до галузевих особливостей підприємств торгівлі.

Об’єктом дослідження виступають процеси формування капіталу підприємств.

Предмет дослідження є теоретичні, методичні основи і практичні аспекти удосконалення фінансово-кредитного механізму формування капіталу торгівельних підприємств.

Методи дослідження. Теорія і методика дослідження ґрунтуються на фундаментальних положеннях сучасних економічних теорій. У роботі використовувалися такі методи: горизонтального і вертикального аналізу зведених балансів (для встановлення диференціальних особливостей сукупного капіталу підприємств України та торгівлі зокрема), побудови кореляційних матриць (для визначення тісноти зв’язку розміру власного капіталу, довго- і короткострокових зобов’язань підприємства із показниками балансу і звіту про фінансові результати), лінійну регресію (для побудови моделей власного капіталу та його оборотності); коефіцієнтний аналіз (для оцінки фінансового стану підприємств); канонічний аналіз (для визначення кореляції фінансових коефіцієнтів двох груп підприємств, розділених за принципом використання позиченого капіталу і отримання канонічних оцінок); кластерний аналіз (для групування підприємств за рівнем прибутку на одну акцію); рейтингова оцінка (для визначення класів емітентів цінних паперів), ряди ймовірнісного розподілу (для аналізу сум та термінів кредитів, отриманих підприємствами).

 Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі і нормативні акти, що регулюють фінансово-кредитний ринок; офіційні статистичні та інформаційно-аналі­тичні матеріали; дані фінансової звітності торгівельних підприємств-емітентів цінних паперів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку теоретичних та методичних основ удосконалення фінансово-кредитного механізму формування капіталу торгівельних підприємств, що забезпечило одержання нових положень і розробок.

Удосконалено:

методичні положення щодо оцінки рейтингу корпоративного управління за рахунок внесення нової складової – соціальна відповідальність бізнесу, яка ґрунтується на міжнародних стандартах: Всесвітній Ініціативі Звітування (The Global Reporting Initiative, GRI), Стандарті перевірки звітності AA1000 (The AA1000 reporting assurance standard), Принципах - критеріях всесвітньої корпоративної відповідальності (The Principles for Global Corporate Responsibility – Benchmarks);

методичний підхід до оцінки класу емітента цінних паперів шляхом додання критеріїв - тип стійкості фінансового стану, прогноз зміни фінансового стану, перевагами якого є використання не лише ретро-, а і перспективних оцінок, а також особливостей кругообігу власного капіталу торгівельних підприємств, пов’язаних із більшим порівняно з іншими галузями національної економіки коефіцієнтом фінансового ризику;

інформаційно-методичні підходи до формування резервів за кредитними операціями банків з торгівельними підприємствами під заставу товарів в обороті, які полягають в уточненні граничних значень фінансових коефіцієнтів бальної оцінки кредитоспроможності позичальника, порядку оцінки вартості застави та механізмів контролю за її схоронністю.

Дістало подальший розвиток:

визначення фінансово-кредитного механізму формування капіталу підприємств як сукупності ме­тодів і форм, інструментів та важелів генерування фінансових ресурсів, авансованих у формування активів підприємства: внутрішніх власних (шляхом акумуляції внесків засновників підприємства і капіталізації прибутку), зовнішніх власних (пайові цінні папери), запозичених (боргові цінні папери, отримані позики), залучених (кредиторська заборгованість, інші зобов’язання довгострокового і поточного характеру).