ГЕНДЕРНА РІВНІСТЬ У ПРАВІ УКРАЇНИ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Особливістю наукового дослідження є відсутність фундаментальних розробок проблеми гендерної рівності у праві України як невід’ємного складника демократичної розбудови суспільства, аналізу розвитку цього принципу в законодавстві України, що обумовило вибір теми дисертації.

Актуальність теми. Визначним досягненням суспільного розвитку, що характеризує його особливості на порозі ХХ1 ст., є вироблення основних стандартів принципу рівності, визнання того, що всі люди   мають бути рівними між собою незалежно від будь-яких ознак, і тому в усіх сферах життя повинні застосовуватися однакові виміри до людей. Гуманістичний пафос рівності означає, що жоден при  однакових умовах не має ніяких привілеїв і не зазнає обмежень своїх прав. Такий підхід до визначення статусу особи в суспільстві сприяє всебічному розвитку людини, реалізації її особистісних якостей, дозволяє діяти вільно і в той же час зобов’язує дбати про інтереси інших, у всякому разі, не порушувати їх прав і свобод.

Одним із проявів принципу рівності є рівність прав чоловіків і жінок, тобто однаковий підхід незалежно від статі, що отримав назву принципу гендерної рівності.  Гендерна рівність увійшла в каталог всеохоплюючого принципу рівності  людей і є його невід’ємним складником, основною засадою демократичної, правової розбудови суспільства.  Зрозуміло, що  проблеми рівності у будь-якій сфері не можуть розглядатися за межами права. Більше того, саме право все частіше розуміється як рівна міра свободи всіх і кожного, у тому числі чоловіка і жінки. Безперечно, право мусить  враховувати  біологічні особливості статі, але одним із його завдань є забезпечення однакових можливостей, вирівнювання людей нерівних за природними ознаками. 

Конструкція гендерної рівності має розкриватися насамперед через категорію прав людини як універсального стандарту рівності. Права людини відбивають загальний і безумовний стандарт, єдиний для  обох статей. Це досягнення цивілізації й культури суспільства знаходить свій прояв у міжнародних, конституційних та інших законодавчих нормативах, що закріплюють рівність політичних, громадянських, соціальних, економічних і культурних прав і свобод жінки  й чоловіка.

Україна, яка проголосила стратегію європейського вибору, знаходиться сьогодні на етапі започаткування гендерних досліджень у праві, активного прийняття законодавчих актів, які регулюють різні види суспільних відносин щодо запровадження стандартів рівності прав і свобод жінки й чоловіка. Керуючись основними положеннями Конституції, враховуючи необхідність обрання демократичних пріоритетів щодо покращання становища жінок у суспільстві, забезпечення рівних можливостей участі жінок і чоловіків у політичному, економічному, культурному й соціальному житті, Верховна Рада України визначила Основи державної політики України у сфері прав людини, прийняла Декларацію про загальні основи державної політики України стосовно жінок і Концепцію державної сімейної політики, а уряд України затвердив Постанову “Про  Національний план щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності у суспільстві на  на 2001-2005 роки”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

 Робота  виконана  як завершене монографічне дослідження “Гендерна рівність у праві України”  в рамках планової теми  Інституту вивчення проблем злочинності Академії правових наук України  “Соціальні та правові проблеми становища жінок в Україні”, затвердженої вченою радою інституту  14 лютого 2001 р.(протокол № 2) на виконання доручення Першого віце–прем єр-міністра України   від 24 вересня  2000 р.